Вимушена відпустка made in Ukraine. Колонка Леоніда Швеця

Леонід Швецьполітичний оглядач

Епідемія коронавірусу, треба визнати, поки вельми милостиво ставиться до України. Заразна хвороба все ще не стала фактором повсякденності, далеко не всі громадяни стикалися з нею впритул або хоча б можуть назвати близьких і знайомих, які мали справу з COVID-19. Навесні небезпека заразитися була куди меншою, ніж зараз, але люди поводилися куди обережніше, ніж у літні місяці. Незручно навіть згадувати, якій критиці піддавалася церква за великодні молитовні масовки, які нині здаються невинними пустощами.

Але саме епідемії і пов'язаним з нею карантинним заходам ми зобов'язані можливістю поглянути пильніше на власну країну. Активна і скільки-небудь заможна частина суспільства розбещена можливістю відпочивати далеко від Батьківщини, російська окупація Криму та безвіз довершили розбещувальний вплив турецьких і єгипетських курортів, а тут багато хто через брак колишніх можливостей змушені були провести відпочинок на оспіваних поетами вітчизняних просторах. Дуже витверезний вплив.

Відпустка made in Ukraine – це машина часу, яка легко відкидає вас на кілька десятиліть назад. Тотальне недоінвестування країни, якій і 500-700 мільярдів доларів на доведення інфраструктури до ідеалу буде мало, гостро відчувається в містах, але туристична глибинка просто вражає бідністю, несучасністю, непристосованістю побуту під людські потреби, що йде довгим корінням у невибагливе радянське минуле. До цього додаються традиційні принади сервісу, який у найкращих своїх проявах змагається з європейським, але за медіаною ніяк не зрівняється з поганеньким єгипетським, і навіть дещо агресивно демонструє, що не має наміру цього прагнути.

Ну, і, звісно, ледь не головне випробування – співвітчизники, які норовлять, як і ви, урвати ласий шматочок відпочинку, але часто чомусь саме за ваш рахунок: за рахунок ваших нервів, органів почуттів, особистого простору та екології. Наші люди – майстри влаштовувати «Тагіііл!» нітрохи не гірше, ніж багато разів затавровані росіяни, яких обґрунтовано прийнято уникати під час закордонної відпустки.

Віднедавна в нас заведено шукати того самого типового виборця, який вибрав «ось цих» або готовий голосувати «за тих». З яким би засудженням не підносили зразки цивільного головотяпства, під них легко підібрати прихильників хоч Зеленського, хоч Порошенка, хоч Тимошенко з Медведчуком. Це вони – ми з вами – так вибираємо, так працюємо, такий забезпечуємо сервіс і самі ж їм і користуємося, бурмочучи і проклинаючи інших – себе. Внутрішні відмінності між тими, хто обирає, більшою мірою абсолютно несуттєві, як і між вибраними, які, як відомо, чудово знаходять між собою спільну мову.

У своїй вітчизняній, рутинній, не закордонно-відпускній частини побутування ми виробляємо власне соціальне оточення і насуваємо зверху політичне керівництво, від якого так хочеться втекти, хоча б кілька разів на рік, до цивілізованого Заходу або хоча б до окультуреної Азії. Ми самі творимо власне пекло і в гніві шукаємо винуватих, кого завгодно, тільки не себе.

Ніби для того, щоб якомога болючішим був докір у цивільній неспроможності, в нездатності налагодити спільне існування, за яке не соромно, ми ставимо свій тривалий політичний експеримент на дійсно прекрасній землі, про яку більшість народів, обділених природою, могло б тільки мріяти. Але ми немов мстимося Україні за наше колективне убозтво і непристойну невідповідність її красі та багатству.

Нічого, коронавірус рано чи пізно відступить, а з ним підуть і ці відпускні докори сумління. Повернемося до курортів Іспанії або Греції, там-то й зітхнемо на повні груди, викинемо зайве з голови, головне – знайти містечко, де поменше цих росіян.

Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»

Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA

Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps

АКТУАЛЬНЕ ВІДЕО