Ескалація в Авдіївці повернула на порядок денний загрозу повномасштабної війни та питання наступу РФ на всій лінії фронту. Постійний елемент «очікування» є одним із компонентів цієї гібридної війни.
Таку думку в ексклюзивному матеріалі «Нас там немає. Про нові виміри гібридної війни Росії проти України» для «Слова і Діла» висловив політичний експерт Олександр Радчук.
«Відкрита військова агресія – це найбільш неприйнятний варіант для самої РФ, а от продовження гібридної війни дозволяє досягати своїх цілей. Подекуди Кремль влаштовує своєрідні «камінг-аути», визнаючи безпосередню участь РФ у подіях в Україні. Так було з історією про «нас там немає» в Криму, коли спочатку Путін заявив, що військ РФ там немає, а майже через рік визнав це як факт. Аналогічну тактику РФ застосувала в останньому загостренні в Авдіївці», – зазначив політолог.
На його думку, така тактика має конкретних адресатів і, ймовірно, йдеться про Трампа.
«Крім того, такою зухвалістю в Кремлі ще раз підтвердили незмінність свого курсу щодо України», – додав він.
Минуло майже три роки гібридної війни з РФ, а почалося все з Криму, який, з огляду на історичні та політичні передумови, було найлегше підготувати до захоплення та подальшої анексії.
«Таку бездоганну стратегію керівництво РФ планувало застосувати й щодо інших територій України. Йшлося про так званий план «русской весны», який зазнав фіаско саме на Донбасі», – констатував політолог.
Особливість гібридної війни, уточнив експерт, в її безперервності.
«Гібридна війна – явище відносно нове в геополітиці, тому її називають «війною нового покоління». Можливо, саме цей різновид протистояння прийшов на зміну ері ядерних озброєнь і холодної війни», – розповів він.
Більшої впевненості РФ у тому, що можна й надалі використовувати такі злочинні методи, вважає Радчук, додає недосконала система міжнародної безпеки. У зв'язку з цим, на його думку, основні зони турбулентності гібридних протистоянь у майбутньому зосередяться саме на територіях пострадянського простору.
«Початком ери гібридних воєн можна вважати конфлікт у Грузії влітку 2008 року. Не виключено, що Росія має «гібридні» плани щодо Балтійських країн, Фінляндії, Польщі, Угорщини, Болгарії, низки Балканських країн. Саме в цих країнах будуть використані методи інформаційної війни й тактика терористичних загроз, а не прямої військової агресії», – розмірковує політолог.
На його думку, навіть приналежність більшості країн до НАТО не стане фактором стримування для Кремля.
«Рівень капітуляції в гібридних війнах буде вимірюватися саме політичними наслідками для кожної зі сторін. Про захоплення територій, відновлення її економічної ваги та життя в регіоні на користь агресора не йдеться», – пояснює експерт.
Підсумовуючи, політолог зазначив, що на третьому році протистояння гібридній агресії РФ Україні все-таки вдалося продемонструвати стійкість у військовому аспекті, проте значно слабкішими наші позиції виявилися в інформаційній війні.
«Україні доведеться знайти нові інструменти у веденні інформаційної війни в стані хронічної нестачі матеріальних ресурсів, вирішити проблему кібербезпеки та готуватися до довгих років гібридних протистоянь», – резюмував Олександр Радчук.
Детальніше читайте в матеріалі «Нас там немає. Про нові виміри гібридної війни Росії проти України».