Корупція в правоохоронних органах України існувала задовго до повномасштабної війни, однак воєнний стан, концентрація влади та ослаблення механізмів підзвітності створили додаткові можливості для незаконного збагачення. Операція «Карфаген» демонструє не лише масштаби ймовірних корупційних зв'язків між представниками силових структур, а й важливість незалежних антикорупційних інституцій, які здатні виявляти такі схеми. Водночас для системних змін необхідно посилювати внутрішній контроль у правоохоронних органах, проводити реформи та забезпечувати реальну відповідальність причетних до злочинів.
Таку думку у коментарі «Слово і діло» висловив юрист, керівник напряму «Правопорядок» Лабораторії законодавчих ініціатив Євген Крапивін.
Корупція у правоохоронних органах: як війна посилила системні проблеми
Операція «Карфаген», у межах якої розслідується ймовірна причетність представників СБУ, Національної поліції та прокуратури до діяльності злочинної організації, знову привернула увагу до проблеми корупції в правоохоронній системі. За словами Крапивіна, такі явища не є новими для України, однак повномасштабна війна створила сприятливіші умови для їх поширення.
«Безперечно, корупція існує і місцями доволі у великих масштабах в органах правопорядку і навіть спецслужбах. Але наразі вона є, як на мене, прямим наслідком тієї кризи, в якій перебуває Україна у зв'язку з повномасштабною війною», – зазначив юрист.
Серед чинників, які впливають на ситуацію, експерт називає відсутність повноцінних електоральних циклів, концентрацію влади на рівні президента та нестабільність державної служби. Зокрема, часті зміни уряду й генерального прокурора, на його думку, не сприяють формуванню стабільних інституцій і відповідальності всередині системи.
«Певні процеси залишаються в тіні, певні працівники зневірюються в державі й готові працювати на власне збагачення. Сказати, що корупції стало більше чи менше, складно. Але системні корупційні явища вийшли на поверхню, тому що війна – це час, коли ризики й можливості для незаконного збагачення суттєво зростають», – пояснив Крапивін.
Він нагадав, що у 2022–2023 роках додаткові корупційні ризики виникали, зокрема, через недостатній контроль за розподілом гуманітарної допомоги. Нині значні можливості для зловживань пов'язані з мобілізацією, діяльністю територіальних центрів комплектування, військовою підготовкою та бронюванням.
Операція «Карфаген»: яких змін потребує система правоохоронних органівЕксперт із питань публічного права Борис Малишев пояснив, як керівники правоохоронних органів можуть бути пов’язані з нелегальним бізнесом, чому внутрішній контроль не зупиняє корупцію та які реформи потрібні силовим структурам.
За словами юриста, аналогічні проблеми простежуються і в інших сферах – від шахрайства та кіберзлочинності до наркозлочинів. Загалом це свідчить про послаблення механізмів підзвітності й контролю на тлі політичної кризи та повномасштабної війни.
Водночас Крапивін наголошує, що в Україні вже сформована антикорупційна інфраструктура, яка, попри власні недоліки, демонструє результати. Зокрема, підозри та вироки отримують не лише посадовці нижчого рівня, а й народні депутати, міністри та представники найвищого політичного керівництва.
«Я не дуже поділяю тезу, що НАБУ і САП певним чином збалансовують політичний процес через відсутність нормальних електоральних циклів. Але те, що вони певним чином збалансовують закритість і централізацію системи та виводять її на світло, – це факт. Це величезне надбання України», – зазначив експерт.
Він додав, що діяльність антикорупційних органів має значення не лише для кримінального переслідування. Оприлюднення матеріалів розслідувань може спричиняти й політичні наслідки, зокрема відставки посадовців та припинення діяльності корупційних схем.
Операція «Карфаген»: чи достатньо доказів для покарання фігурантів
Юридично довести існування організованої злочинної організації за участю представників різних правоохоронних структур, на думку Крапивіна, не настільки складно, якщо слідство має достатню доказову базу та встановило ролі кожного учасника.
Важливою передумовою такого розслідування є визначення точки входу – людини або обставин, які дають змогу встановити механізм діяльності злочинної організації. Це може бути викривач, колишній учасник угруповання або людина, від якої вимагали гроші чи щодо якої застосовували насильство.
У випадку «Карфагена», за словами експерта, основними доказами стали матеріали негласних слідчих (розшукових) дій та обшуків. Зокрема, йдеться про аудіо- та відеозаписи, отримані на підставі відповідного судового дозволу.
Записи НАБУ ще не є доказами: що потрібно довести слідству у справі про ймовірну корупцію в органахЕксперт Олександр Банчук пояснив, що має довести слідство та за яких умов відповідатимуть керівники правоохоронних органів.
«Ми маємо ситуацію, коли основними доказами вже є матеріали негласних слідчих і обшукових дій. Була ухвала апеляційного суду ВАКС, яка дала дозвіл на здійснення цих НСРД. Місяцями, можливо, роками документувалися злочинні діяння», – пояснив Крапивін.
За його словами, слідство має записи розмов, у яких можна простежити розподіл ролей між організаторами, виконавцями та пособниками, а також зв'язки між ними. Ці матеріали оприлюднюються поступово, залежно від причетності конкретних осіб до інкримінованих злочинів.
Експерт звернув увагу, що під час обрання запобіжних заходів суд має перевірити обґрунтованість підозри. Саме на цьому етапі частина доказів стає публічною. Водночас оприлюднені записи, заяви правоохоронців та матеріали, представлені прокурорами, фактично ґрунтуються на версії слідства, яку ще має оцінити суд.
Крапивін вважає, що перспективи засудження затриманих фігурантів є достатньо високими. Складнішою залишається ситуація з тими, хто перебуває за межами України.
«Є ті, хто доступний для українського правосуддя, їх уже затримали, вони будуть під вартою. Шанси їх засудити доволі високі. А є ті, хто перебуває за межами України. До них можна застосовувати процедуру міжнародного розшуку, відкривати провадження і виокремлювати справи для заочного засудження. Але поки країна, де вони переховуються, не видасть цих людей, доведеться працювати з іншими виконавцями, пособниками та учасниками схеми», – зазначив юрист.
Він також зауважив, що процес може супроводжуватися спробами затягування судового розгляду, тиском на свідків та іншими процесуальними маневрами з боку захисту. Проте Крапивін вважає, що справи, які стосуються корупційної діяльності, мають перспективу дійти до вироків.
Окремою проблемою є ймовірні насильницькі злочини, які фігурують у матеріалах розслідування, зокрема катування, викрадення людей та погрози вбивством. За словами експерта, ці епізоди не належать до підслідності НАБУ.
«НАБУ не може розслідувати насильницькі злочини, оскільки це не його підслідність. Якщо йдеться про правоохоронців, зокрема слідчих і прокурорів, цим має займатися Державне бюро розслідувань. Якщо ж це цивільні особи або представники криміналітету, то йдеться про підслідність Національної поліції», – пояснив Крапивін.
Він додав, що відповідні провадження мають розслідувати профільні органи. Тому для оцінки перспектив покарання за насильницькі злочини важливою буде реакція ДБР і Нацполіції та те, наскільки ефективно вони працюватимуть із цими епізодами.
Від «яєць по 17 грн» до «Карфагена»: що відбувається з топ-справами НАБУ і САП заразУ 2025–2026 роках НАБУ і САП зробили низку гучних викриттів корупції у закупівлях, енергетиці, Верховній Раді. На інфографіці «Слово і діло» – на якому етапі зараз перебувають резонансні справи.
Водночас експерт застеріг від спрощеного трактування всіх подій навколо операції «Карфаген». Він нагадав, що правоохоронні органи раніше проводили тривалі розслідування діяльності злочинної організації, пов'язаної з виготовленням і розповсюдженням наркотиків. Зокрема, поліція працювала над цією справою з 2019 року, проводила міжнародні розшуки та затримання. Цього року, за його словами, вдалося припинити діяльність мережі магазинів U420.
Однак паралельно з припиненням діяльності злочинної мережі постало питання про можливе прикриття її частини представниками правоохоронних органів. Тому, наголошує Крапивін, важливо не лише зупинити діяльність злочинної організації, а й встановити всіх правоохоронців, які могли бути причетними до її захисту, та притягнути їх до відповідальності.
Реформа СБУ, ДБР і прокуратури: які зміни потрібні для боротьби з корупцією
Операція «Карфаген» може стати додатковим приводом для перегляду механізмів внутрішнього контролю в силових структурах. Водночас, за словами Крапивіна, відповідні реформи вже є частиною євроінтеграційного процесу України, хоча просуваються з різною швидкістю.
Зокрема, щодо Служби безпеки України одним із кроків експерт називає розширення переліку військовослужбовців, які зобов'язані подавати декларації під час воєнного стану. Наразі значна частина військовослужбовців звільнена від такого обов'язку, а їхні попередні декларації, якщо вони подавалися, закриті. Винятки стосуються окремих посад, визначених законодавством.
За словами юриста, законопроєкт, зареєстрований президентом, передбачає розширення цього переліку, зокрема на військовослужбовців СБУ.
«Ідея цих змін у тому, щоб усі тилові підрозділи декларувалися. Водночас є певна невизначеність щодо того, хто саме визначатиме, хто перебуває на передовій, а хто – у тилу. Ця критика цілком слушна. Але загалом ідеться про те, щоб зробити систему прозорішою», – пояснив Крапивін.
Він також наголосив, що комплексна реформа СБУ не обмежується декларуванням і потребує окремих системних змін.
Щодо Державного бюро розслідувань, то Україна має виконати рекомендації Європейської комісії та підготувати законодавчі зміни для комплексного перезавантаження установи. Зокрема, йдеться про вдосконалення процедури конкурсу на посаду керівника із залученням міжнародних експертів, а також поетапну атестацію працівників.
«Рекомендація зводиться до того, що треба провести реформу за аналогією з Бюро економічної безпеки: удосконалити конкурс на керівника за участю міжнародних експертів у складі комісії та провести атестацію всіх працівників поетапно. Це не позбавлено проблем, але може навести лад у ДБР», – зазначив експерт.
Окремий напрям змін стосується прокуратури. Крапивін звернув увагу на необхідність посилення механізмів дисциплінарної відповідальності прокурорів і внутрішніх службових розслідувань. Наразі ефективність цих інструментів значною мірою залежить від керівництва прокуратури.
Особливу увагу юрист приділив роботі Генеральної інспекції Офісу генерального прокурора, яка проводить внутрішні службові розслідування. На його думку, цей орган має отримати більше незалежності від генерального прокурора, щоб ефективно перевіряти можливі порушення всередині системи.
Справа «Карфаген»: чому звільнення правоохоронців не розв'яже проблему корупціїМихайло Жернаков пояснив, чому після викриття корупції в правоохоронних органах потрібні кадрові та системні реформи і як справа «Карфаген» може вплинути на євроінтеграцію України.
«Зараз Генеральна інспекція дуже залежна від генерального прокурора, у неї немає самостійності. Ідея всіх цих заходів у тому, щоб максимально відокремити її від керівництва прокуратури, надати гарантії незалежності, набрати людей за конкурсом – найкращих і найдоброчесніших – і дати їм можливість проводити повноцінні службові розслідування», – пояснив Крапивін.
Він додав, що така інспекція має реагувати не лише на офіційні скарги, а й на інформацію, яка з'являється в журналістських розслідуваннях або стає відомою з інших джерел.
Як приклад експерт навів службове розслідування в прокуратурі за матеріалами оприлюднених записів у межах «Карфагена-2». Водночас, на його думку, ефективність такої перевірки залежатиме від реальної самостійності Генеральної інспекції.
Крапивін наголосив, що реформи СБУ, ДБР і прокуратури вже так чи інакше рухаються в межах євроінтеграційних зобов'язань України. Однак частина змін може відбутися швидше, тоді як інші потребуватимуть тривалої законодавчої та інституційної роботи.
«Механізми внутрішнього контролю є, вони працюють, просто недостатньо добре. Діяльність злочинних організацій може мати такі масштаби, які внутрішній контроль не здатен виявити. Тут незалежні антикорупційні інституції можуть бути набагато ефективнішими. Але ця система має працювати комплексно, коли один механізм доповнює інший», – підсумував експерт.
За його словами, внутрішні перевірки, дисциплінарна відповідальність і кримінальні розслідування мають бути послідовними елементами єдиної системи контролю. Саме поєднання незалежної антикорупційної діяльності та реальних внутрішніх реформ може допомогти не лише викривати окремі корупційні схеми, а й усувати умови, які дозволяють їм існувати.
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»