Операція «Карфаген» продемонструвала, що корупція в правоохоронних органах може виходити за межі отримання хабарів за невтручання в незаконну діяльність. Ідеться про можливе зрощення окремих представників силових структур із нелегальним бізнесом, коли посадовці фактично стають його частиною та використовують службові повноваження для забезпечення роботи злочинних схем. Водночас внутрішні підрозділи контролю часто не мають достатньої незалежності, щоб розслідувати зловживання керівництва. Для зміни ситуації потрібні незалежні антикорупційні розслідування, відкриті конкурси на керівні посади та очищення середньої й вищої ланок правоохоронних органів.
Таку думку в коментарі «Слово і діло» висловив експерт із питань публічного права Борис Малишев.
Операція «Карфаген» виявила зрощення правоохоронців із нелегальним бізнесом
За словами Малишева, проблема корупції в правоохоронних органах не є новою, протягом багатьох років журналісти-розслідувачі повідомляють про незрозуміле походження статків окремих правоохоронців, а також з'являються кримінальні провадження щодо представників різних силових структур. Однак операція «Карфаген», на думку експерта, продемонструвала складніший рівень взаємодії між корумпованими посадовцями та представниками нелегального бізнесу.
«Проблема корупції справді є системною в правоохоронних органах. І те, що проявила операція «Карфаген», – це зрощення корупції на топрівнях правоохоронних органів зі злочинним світом, зі структурами, які займаються завідомо забороненою Кримінальним кодексом діяльністю», – пояснив Малишев.
Експерт вважає, що такі зв'язки могли формуватися не один рік, а операція НАБУ та САП лише винесла їх на поверхню.
Він також зауважує, що поширене визначення «кришування» не зовсім точно описує подібні механізми. Традиційно цей термін стосувався вимагання грошей у підприємців, які займалися легальною діяльністю, в обмін на захист від проблем із правоохоронцями або кримінальним світом.
«У цьому випадку йдеться не про банальне кришування, а про більш складну взаємодію між корумпованими представниками правоохоронних органів і особами, які займаються завідомо нелегальним бізнесом. Відбувається не просто захист незаконної діяльності, а безпосередня участь представників органів правопорядку в такій діяльності», – наголосив Малишев.
Від «яєць по 17 грн» до «Карфагена»: що відбувається з топ-справами НАБУ і САП заразУ 2025–2026 роках НАБУ і САП зробили низку гучних викриттів корупції у закупівлях, енергетиці, Верховній Раді. На інфографіці «Слово і діло» – на якому етапі зараз перебувають резонансні справи.
Він додає, що для існування масштабних схем не обов'язково залучати велику кількість правоохоронців. Достатньо певної кількості посадовців на керівних посадах, які можуть впливати на роботу підлеглих і давати їм доручення.
«Це не щось таке, що пронизує всі ланки певного правоохоронного органу. До таких великих схем не залучені рядові працівники й навіть не обов'язково середня ланка. Ідеться про керівників територіальних управлінь, департаментів центральних апаратів і, можливо, вищі рівні керівництва», – пояснив експерт.
За його словами, підлеглі можуть навіть не усвідомлювати, що виконують доручення в інтересах злочинної групи. Їм можуть наказувати провести певні слідчі дії або, навпаки, не реагувати на конкретні порушення або заплющити очі на незаконну діяльність. Тож корупційні механізми можуть працювати паралельно з офіційною діяльністю правоохоронного органу, а незаконний бізнес отримує можливість функціонувати за участю людей, які мають протидіяти злочинності.
Чому внутрішній контроль не зупиняє корупцію в правоохоронних органах
Однією з причин існування таких схем Борис Малишев називає неефективність внутрішніх підрозділів контролю в правоохоронних органах. За його оцінкою, ці структури часто не мають достатньої інституційної незалежності, щоб перевіряти діяльність керівництва, а їхня робота значною мірою залежить від позиції очільників відповідних відомств.
«Механізми внутрішнього контролю не спрацювали в цих органах правопорядку. І взагалі механізми внутрішнього контролю важко працюють в усіх правоохоронних органах. Їм складно з багатьох причин, навіть коли йдеться про достатньо реформовані структури», – зазначив експерт.
Справа «Карфаген»: чому звільнення правоохоронців не розв'яже проблему корупціїМихайло Жернаков пояснив, чому після викриття корупції в правоохоронних органах потрібні кадрові та системні реформи і як справа «Карфаген» може вплинути на євроінтеграцію України.
Як приклад він навів НАБУ, де також періодично виникають питання до доброчесності окремих працівників. Водночас, за його оцінкою, внутрішній контроль у Бюро працює значно ефективніше, ніж в інших правоохоронних структурах.
«Навіть у НАБУ, одному з найбільш реформованих органів правопорядку, механізм внутрішнього контролю, я би сказав, працює десь на 60–70%. Але порівняно з іншими правоохоронними органами цей результат видається просто космічним. Тому що в усіх інших – десь 5%», – вважає Малишев.
Він пояснює, що підрозділи внутрішньої безпеки часто зосереджуються на незначних порушеннях серед рядового складу. Натомість заяви про можливі зловживання на середньому та вищому рівнях можуть залишатися без належної реакції.
«Щойно йдеться про якісь зловживання або факти, які можуть свідчити про корупцію серед осіб середньої чи вищої ланки, підрозділи внутрішнього контролю часто просто кладуть такі заяви в шухляду і не дають їм жодного руху», – розповів експерт.
На його думку, проблема полягає не лише в недостатній професійності працівників таких підрозділів. Вони не мають достатніх гарантій незалежності, а їхня діяльність часто залежить від рішень керівництва всього органу.
«Якщо керівництво органу саме тією чи іншою мірою замішане в якихось схемах, воно ніколи не дасть вказівки розслідувати самих себе. А без такої вказівки ці підрозділи не працюють», – пояснив Малишев.
Він звертає увагу, що навіть формальна наявність управлінь внутрішнього контролю не гарантує їхньої ефективності. Такі структури можуть звітувати про консультації щодо заповнення декларацій, роз'яснення антикорупційного законодавства та роботу з конфліктом інтересів, але не проводити повноцінних розслідувань щодо керівництва.
Окремою проблемою експерт називає залежність працівників внутрішнього контролю від керівників відомств, зокрема через загрозу звільнень, дисциплінарних стягнень та інших утисків у разі самостійних перевірок.
Які реформи потрібні правоохоронним органам
На думку Малишева, розв'язання проблеми потребує одночасно посилення незалежних антикорупційних органів і внутрішнього реформування правоохоронних структур. Першим напрямом він називає активнішу роботу НАБУ, САП та Вищого антикорупційного суду. Саме незалежні антикорупційні органи мають виявляти та розслідувати масштабні корупційні схеми, зокрема ті, до яких можуть бути причетні представники інших правоохоронних відомств.
«У наших умовах більш ефективною є модель, коли НАБУ займається топкорупцією, зокрема в інших органах правопорядку та прокуратурі. Але для цього НАБУ має залишатися незалежним і належним чином виконувати свої функції», – зазначив експерт.
Другим напрямом він вважає зміну принципів добору керівництва правоохоронних органів. На його думку, керівників потрібно обирати через відкриті конкурси з участю представників громадськості та міжнародних партнерів. Важливо, щоб під час таких процедур перевіряли не лише професійність, а й доброчесність кандидатів.
Після призначення нового керівництва має відбуватися очищення органу від недоброчесних працівників, а вакантні посади потрібно заповнювати через прозорі конкурси з незалежною перевіркою кандидатів.
«Має бути прозора процедура обрання керівництва на конкурсах, де більшість голосів у комісіях матимуть представники громадськості або міжнародних партнерів. Далі – очищення органу, яке може мати точковий характер, а потім набір нових працівників за такими ж відкритими процедурами», – пояснив Малишев.
Записи НАБУ ще не є доказами: що потрібно довести слідству у справі про ймовірну корупцію в органахЕксперт Олександр Банчук пояснив, що має довести слідство та за яких умов відповідатимуть керівники правоохоронних органів.
При цьому експерт наголошує, що реформування не означає масового звільнення всіх співробітників правоохоронних органів. На його думку, основну увагу потрібно зосередити на середній та вищій ланках, де ухвалюються управлінські рішення та можуть формуватися масштабні корупційні схеми.
Він нагадав про атестацію міліції під час реформи 2015 року, коли, за його словами, її успішно пройшли 97% працівників. На думку експерта, це не забезпечило необхідного очищення системи, оскільки реальні зміни мають починатися з керівних посад.
«Не потрібно знову всіх поліцейських проганяти через атестацію. Достатньо взяти середню і вищу ланки – почати з певного рівня в обласних чи міських управліннях і рухатися вгору. Якщо ми очистимо керівництво, то процес самоочищення відбуватиметься і нижче», – вважає Малишев.
Чому реформування СБУ потребує окремого підходу
Окремо Борис Малишев зупинився на реформуванні Служби безпеки України. На його думку, цей процес є складнішим, ніж зміни в інших правоохоронних органах, зокрема через специфіку роботи спецслужби під час повномасштабної війни.
Він зауважує, що СБУ одночасно виконує контррозвідувальні та безпекові завдання, проводить спеціальні операції, виявляє диверсії та шпигунство, але також має функції досудового розслідування.
«Реформування СБУ – це найскладніша історія. Під час воєнного стану воно з об'єктивних і суб'єктивних причин фактично неможливе. В ідеалі СБУ потрібно позбавити функції досудового розслідування. Це має бути розвідувальний і контррозвідувальний орган, зокрема для проведення спеціальних операцій», – пояснив експерт.
За його словами, наявність у СБУ повноважень досудового розслідування створює додаткові ризики, оскільки служба може брати до свого провадження справи, які належать до підслідності інших правоохоронних органів.
Малишев також звертає увагу на залежність НАБУ від технічних можливостей інших структур під час проведення негласних слідчих дій. За його словами, Бюро не має повністю автономної системи для здійснення таких заходів, а відповідна інфраструктура перебуває, зокрема, у розпорядженні СБУ та Нацполіції.
Водночас реформування інших правоохоронних органів, на його думку, можна проводити за стандартною послідовністю: спочатку відкритий добір доброчесного керівництва, потім перевірка та очищення середньої й вищої ланок, а далі – набір нових працівників через прозорі конкурси.
«Поки не буде прогресивного, реформаторського керівника органу правопорядку, механізми внутрішнього контролю не працюватимуть ефективно. Це взаємопов'язані речі», – підсумував експерт.
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»