«Слово і діло» публікує результати шостої хвилі власного соціологічного опитування. Цього разу українців запитали про підготовку до чергової воєнної зими, навчання та тестування учнів в умовах повномасштабного вторгнення рф, про ставлення до політичних скандалів на тлі розслідувань та спецоперації НАБУ і САП «Форест Гамп», а також традиційно – про параметри мирної угоди та переговорний процес і довіру до міжнародних лідерів. Друга частина, присвячена підготовці українців до зими 2026-2027, представлена нижче. Дослідження ініційоване аналітичним порталом «Слово і діло».
Метод: онлайн-опитування шляхом самозаповнення структурованої анкети, посилання на яку відправлялося учасникам панелі на спеціалізованій платформі для проведення опитувань «Lemur» (CAWI – Computer Assisted Web Interviewing).
Обсяг реалізованої вибіркової сукупності: 1200 респондентів.
Географія: Україна (крім населених пунктів на тимчасово окупованих територіях частини Донецької, Запорізької, Луганської та Херсонської областей, окупованої АР Крим) (національний проєкт).
Терміни проведення польового етапу: 25-31 серпня 2026 року.
Вибірка репрезентує доросле населення України (інтернет-користувачів віком 18 років та старше). Статистична похибка вибірки з імовірністю 0,95 не перевищує 2,89% для показників, близьких до 50%. При відхиленні показників від 50% у будь-який бік (як у бік збільшення, так і зменшення) гранична похибка зменшується. Розрахунок статистичної похибки проведено без урахування дизайн-ефекту.
Склад регіонів:
- Київ;
- Центр: Вінницька, Дніпропетровська, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська;
- Північ: Житомирська, Київська, Сумська, Чернігівська;
- Південь: Запорізька, Миколаївська, Одеська, Херсонська;
- Схід: Донецька, Харківська;
- Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька.
Основні результати дослідження: «Як українці готуються до чергової воєнної зими»
Більшість опитаних оцінює власну готовність до можливих тривалих відключень електроенергії й опалення цієї зими як обмежену або недостатню: повністю підготовленими вважають себе лише 9% респондентів, тоді як 37% – вказують на часткову готовність. Натомість сумарно 47,5% опитаних зазначили про свою непідготовленість, причому для більшості з них це є джерелом тривоги (32% не готові й переймаються цим, а 15,5% – не готові, але не висловлюють занепокоєння). Ще 6,5% респондентів – вагалися з відповіддю. Отримані дані демонструють виражену ієрархію в забезпеченні домогосподарств засобами автономності – від дешевих базових побутових речей до дорогого обладнання:
Найвищий рівень (понад 80%) фіксується за базовими позиціями – теплий одяг/ковдри (91%), автономне освітлення (85%), запас питної води на 2–3 дні (84%) та павербанки (83%). Також більшість має запас ліків (75%) і харчових продуктів тривалого зберігання (63%).
Середній рівень (31–55%) охоплює ємності для води (55%), портативні газові пальники (39%), прилади автономного обігріву (32%) та альтернативні джерела зв’язку (31%).
Найнижчий рівень (до 20%) спостерігається щодо коштовного обладнання – зарядні станції (EcoFlow тощо) мають 20% респондентів, а генератори – лише 16%.
Для комплексної оцінки автономності домогосподарств та рівня готовності до можливих тривалих відключень електроенергії/води/опалення застосовано зважену модель (максимум 20 балів) за 12 факторами:
Базовий рівень (по 1 б., максимум 7) – вода, ємності, їжа, світло, павербанки, одяг/ковдри, ліки.
Середній рівень (по 2 б., максимум 4) – газові пальники, альтернативний зв’язок.
Високий рівень (по 3 б., максимум 9) – зарядні станції, генератори, автономне опалення.
Отримано такі результати розрахунку індексу:
Середній рівень готовності (6–11 балів) – 51% домогосподарств закривають базові потреби, але мають обмежений доступ до коштовного обладнання.
Високий рівень (12–20 балів) – кожна четверта родина (25,5%) має високий ступінь автономності та необхідне обладнання.
Зона ризику (0–5 балів) – 22% домогосподарств мають низьку готовність (1–5 балів) із поодинокими базовими елементами, а 1,5% – зовсім не готові (0 балів).
Перехресний аналіз виявляє пряму залежність між щомісячним доходом на одного дорослого члена родини та рівнем готовності домогосподарств до можливих тривалих відключень електроенергії/води/опалення:
Низький дохід (до 10 тис. грн) – лише 18% мають високу готовність (проти 25,5% загалом), а 26% перебувають у зоні низької готовності (проти 22% загалом).
Середній дохід (10–40 тис. грн) – частка високої готовності зростає до 28%–39%, а низької – падає до 19% у групі 10–20 тис. грн, до 13% – у групі 20–40 тис. грн.
Високий дохід (понад 40 тис. грн) – масовий перехід до системних рішень: 45% мають високий рівень готовності (проти 25,5% загалом). Водночас 21% зберігає низьку готовність (можливі причини – орендоване житло чи ігнорування ризиків).
Порівняння суб’єктивної оцінки власної готовності та об’єктивного індексу підтверджує реалізм оцінок респондентів і підсвічує ключові поведінкові феномени:
«Повністю готові» оцінюють себе найточніше – 69% об’єктивно мають високий рівень готовності (12–20 балів).
«Частково готові» схильні занижувати самооцінку – 37% фактично мають високий рівень готовності, що можливо свідчить про високу вимогливість та тривогу через тривалість потенційних відключень електроенергії/води/опалення.
«Не готові й переймаються» відчувають виправдану тривогу – 46% мають низьку або нульову готовність.
Феномен «Не готові, але спокійні» пояснюється наявністю бази – 58% мають середній рівень готовності (павербанки, ліхтарі). Водночас 25% у цій групі проявляють повну пасивність за відсутності засобів виживання.
Аналіз психоемоційного стану після літньої хвилі обстрілів свідчить про глибоке виснаження суспільних ресурсів на тлі високої адаптації до умов тривалої війни.
Сукупно понад дві третини опитаних (67%) вказують на погіршення свого стану: при цьому 29% – відчули критичний спад («стало значно важче морально»), а 38% – зафіксували помірне виснаження при збереженні самоконтролю. Майже кожен третій респондент (30%) не відчув змін завдяки сформованим механізмам психологічної адаптації, тоді як вкрай низька частка тих, хто відчув мобілізаційний сплеск (лише 3%), скоріше за все підтверджує остаточний перехід суспільства від гострої мобілізації до фази хронічної втоми.
Аналіз емоційного стану перед зимовим періодом виявляє дуальну модель реакції суспільства – поєднання надії та мобілізаційної люті з вираженою тривожністю. Найпоширенішими відчуттями є надія успішно пережити зиму (46%) та злість із бажанням помсти ворогу (42%). Значну частку займають тривога за безпеку близьких (37%), виснаженість від напруги (36%) і страх перед холодом та відключеннями (30%), тоді як спокій та повну адаптацію декларують лише 9% опитаних.
Загальні результати дослідження: «Як українці готуються до чергової воєнної зими»
Результати дослідження демонструють, що більшість опитаних оцінює власну готовність до можливих тривалих відключень електроенергії й опалення цієї зими як обмежену або недостатню.
Повністю підготовленими (наявність генераторів, павербанків, необхідних запасів) вважають себе лише 9% респондентів. Найбільша частка опитаних (37%) вказує на часткову готовність. Натомість сумарно 47,5% респондентів зазначили про свою непідготовленість до можливих тривалих відключень електроенергії й опалення, при цьому для більшості з них це є джерелом занепокоєння: 32% опитаних не готові й переймаються цим, тоді як 15,5% респондентів зазначають про відсутність готовності, проте не висловлюють занепокоєння. Не змогли визначитися з відповіддю 6,5% опитаних.
Аналіз результатів перехресних розподілів виявляє виражені статеві, вікові та, особливо, регіональні диспропорції в оцінці готовності респондентів до можливих тривалих відключень електроенергії й опалення:
Статеві особливості – серед жінок зафіксовано вищий рівень тривожності: 36% зазначили, що не готові й це їх турбує (проти 29% серед чоловіків та 32% загалом).
Вікові відмінності – молодь (18–29 років) вирізняється найнижчим рівнем занепокоєння: лише 22% опитаних цієї групи не готові й переймаються цим (проти 32% загалом), водночас майже чверть (23% проти 15,5% загалом) зазначають, що не готові, проте не турбуються через це. У цій же віковій категорії зафіксовано найвищу частку тих, хто вагався з відповіддю (10% проти 6,5% загалом). Найвищий рівень тривожності зафіксовано у віковій групі 45–54 роки, де респонденти частіше за загальний рівень обирали варіант «не готовий(-а), і це турбує» (38% проти 32% загалом).
Регіональна специфіка – у Києві зафіксовано найвищий рівень часткової підготовленості (51% проти 37% загалом) за нижчого за середній рівня занепокоєння щодо неготовності (26% проти 32% загалом). На Півночі та Півдні спостерігається найвищий рівень тривожної непідготовленості: 38% та 41% відповідно зазначили, що не готові й це їх турбує (проти 32% загалом), при цьому на Півдні та Сході фіксуються найнижчі показники повної готовності (4% та 3% відповідно проти 9% загалом). Західний регіон демонструє дещо вищі показники підготовленості (11% – повністю, 40% – частково), а також найнижчу частку занепокоєних щодо неготовності на рівні з киянами (26% проти 32% загалом). Водночас на Сході спостерігається аномально висока частка фаталістичного або байдужого ставлення: 29% опитаних зазначили, що не готові, але не переймаються цим (що майже вдвічі перевищує загальнонаціональний показник – 15,5%).
Аналіз отриманих даних свідчить про виражену ієрархію в забезпеченні українських домогосподарств засобами автономності на випадок тривалих відключень електроенергії, води й опалення:
Найвищий рівень забезпечення (понад 80% домогосподарств) спостерігається за базовими, відносно недорогими та побутовими позиціями: переважна більшість опитаних має теплий одяг, ковдри чи спальники (91%), автономні прилади освітлення (85%), запас питної води на 2–3 дні (84%) та павербанки для гаджетів (83%). Значна частина домогосподарств також забезпечена запасом необхідних ліків щонайменше на тиждень (75%) та їжею, що не потребує тривалого зберігання чи приготування (63%).
Більше ніж половина опитаних (55%) має великі контейнери або каністри для зберігання води. Натомість засоби для приготування їжі та автономного обігріву наявні у меншої частини респондентів: портативні газові пальники чи балони мають 39% домогосподарств, прилади для автономного обігріву (обігрівачі на альтернативному паливі, буржуйки, котли від акумуляторів) – 32%, а альтернативні джерела зв’язку (радіо, запасні сім-карти, Starlink) – 31%.
Найнижчі показники забезпечення фіксуються щодо дороговартісного обладнання для енергонезалежності: зарядні станції (EcoFlow, Bluetti тощо) мають 20% респондентів, а бензинові, дизельні чи газові генератори – лише 16%.
Аналіз перехресних розподілів за віковими групами та регіонами розкриває виражену специфіку матеріально-технічної підготовленості домогосподарств на випадок тривалого відключення електроенергії/води/опалення залежно від віку опитаних та їхнього географічного розташування:
Вікові відмінності – респонденти найстаршої вікової групи (55 років і старше) демонструють вищу фундаментальну підготовленість: у цій категорії зафіксовано найвищі показники наявності запасу питної води (93% проти 84% загалом), медикаментів щонайменше на тиждень (82% проти 75% загалом) та великих контейнерів або каністр для зберігання води (60% проти 55% загалом). Водночас серед представників цієї вікової групи зафіксовано й найвищу частку володіння зарядними станціями типу EcoFlow чи Bluetti (24% проти 20% загалом). У віковій категорії 45–54 роки спостерігається дещо нижчий за інші групи показник забезпечення павербанками для зарядки гаджетів (78% проти 83% загалом).
Респонденти віком 30–44 роки рідше за загальнонаціональний рівень мають запаси питної води (74% проти 84% загалом), необхідних ліків (68% проти 75% загалом) та ємностей для набору й зберігання води (50% проти 55% загалом). Серед молоді (18–29 років) зафіксовано найнижчі показники наявності автономних приладів освітлення (79% проти 85% загалом), запасу питної води (77% проти 84% загалом), медикаментів (67% проти 75% загалом), продуктового запасу тривалого зберігання (59% проти 63% загалом) та контейнерів для води (50% проти 55% загалом). Водночас саме молодь суттєво частіше за інші вікові категорії вказувала на наявність портативних газових пальників або балонів для приготування їжі (46% проти 39% загалом).
Регіональна специфіка:
Базові побутові запаси (одяг, ліки, їжа, ємності для води) – найвищий рівень забезпечення теплим одягом, ковдрами та спальниками спостерігається на Півночі (95% проти 91% загалом). Запаси їжі тривалого зберігання та необхідних медикаментів найчастіше зафіксовано на Півночі (69% та 78% відповідно) та у Києві (69% та 82% відповідно). Натомість на Півдні спостерігаються найнижчі показники щодо теплого одягу (86% проти 91% загалом) та їжі тривалого зберігання (53% проти 63% загалом), а також знижений рівень забезпечення ліками (68% проти 75% загалом).
На Сході фіксується найменша частка домогосподарств із запасом ліків (62% проти 75% загалом) та дещо нижчий за середній рівень забезпечення їжєю, що не потребує приготування або тривалого зберігання без холодильника (59% проти 63% загалом). Водночас за наявністю каністр і контейнерів для води лідирує Південь (60% проти 55% загалом), тоді як у Києві цей показник є мінімальним (50%).
Прилади освітлення та дрібна електроніка (павербанки) – у Києві зафіксовано максимальні показники наявності автономного освітлення (93% проти 85% загалом) та павербанків (93% проти 83% загалом). Також висока частка забезпечення павербанками спостерігається на Заході (87%). Найнижчі рівні за цими позиціями зафіксовано на Півночі (77% для павербанків), Сході та Півдні (по 79%). Крім того, на Півдні спостерігається найнижчий показник наявності автономного освітлення (80% проти 85% загалом).
Засоби приготування їжі та автономного обігріву – портативні газові пальники та балони найбільш поширені на Півночі (49% проти 39% загалом), Сході (45%) та у Києві (44%), тоді як у Центрі зафіксовано найнижчий показник (31%). Приладами автономного обігріву (обігрівачі на альтернативному паливі, буржуйки, котли від акумуляторів) найкраще забезпечені респонденти з Півночі (39% проти 32% загалом), а у Києві (20%) та на Сході (25%) ця частка є суттєво нижчою за середню.
Високотехнологічні джерела енергії (зарядні станції та генератори) – зарядні станції (EcoFlow, Bluetti тощо) найчастіше представлені у домогосподарствах Києва (35% проти 20% загалом) та Півночі (24%), а найменше – у Центрі (16%) та на Сході (13%). Натомість за наявністю генераторів лідирують Південь (25% проти 16% загалом) та Північ (22%), при цьому у Києві (10%), на Сході (11%) та в Центрі (12%) їхня частка є нижчою. Альтернативні джерела зв’язку – найвищий рівень забезпечення засобами зв’язку (радіо, запасна сім-карта, Starlink) зафіксовано у Західному регіоні (41% проти 31% загалом), тоді як на Півдні (24%) та в Центрі (27%) цей показник є найнижчим.
Для оцінки рівня підготовленості домогосподарств до тривалих відключень електроенергії/води/опалення було застосовано зважену модель оцінювання (максимум 20 балів). Усі 12 факторів (наявних засобів забезпечення життєдіяльності) було поділено за ступенем критичності:
Базовий рівень (по 1 балу за кожен, максимум 7 балів): запас питної води, великі контейнери / каністри, запас їжі, автономні прилади освітлення, павербанки, теплий одяг/ковдри або спальники, запас необхідних ліків.
Середній рівень/комфорт (по 2 бали за кожен, максимум 4 бали): портативні газові пальники/балони, альтернативне джерело зв’язку.
Високий рівень автономії (по 3 бали за кожен, максимум 9 балів): зарядна станція, генератор, прилади для автономного обігріву (котел від АКБ, буржуйка).
Шкала підсумкових балів (максимум 20 балів) виглядає таким чином:
- Не готові взагалі: 0 балів
- Низький рівень готовності: 1–5 балів
- Середній рівень готовності: 6–11 балів
- Високий рівень готовності: 12–20 балів
Запропонована методологія зваженого індексу дозволяє перейти від опису окремих елементів до комплексної оцінки реальної автономності домогосподарств. За результатами розрахунку зваженого індексу підготовленості (максимальна оцінка – 20 балів), значна частина домогосподарств зосереджена в категорії середнього рівня автономності (6–11 балів) – 51% опитаних. Ці домогосподарства повністю закривають базові побутові потреби (вода, ліки, світло, павербанки), проте мають обмежений доступ до засобів високого рівня автономії.
Високий рівень готовності (12–20 балів), який передбачає наявність коштовного обладнання (зарядні станції, генератори, автономне опалення), демонструє кожна четверта родина (25,5%). Натомість майже чверть респондентів перебуває у зоні підвищеного ризику: 22% опитаних мають низький рівень підготовленості (1–5 балів), володіючи лише окремими елементами базового набору, а 1,5% – виявилися повністю не готовими (0 балів), не маючи жодного із зазначених засобів автономності.
Аналіз перехресних розподілів за зваженим індексом підготовленості домогосподарств до тривалого відключення електроенергії / води / опалення розкриває суттєві вікові та географічні диспропорції в реальному рівні автономності домогосподарств:
Вікові відмінності – респонденти найстаршої вікової групи (55 років і старше) демонструють найвищий рівень комплексної підготовленості: у цій віковій категорії зафіксовано найвищу частку володіння високим рівнем автономності (31% проти 25,5% загалом) та найнижчу частку низького рівня готовності (16% проти 22% загалом). Натомість молодь (18–29 років) та респонденти середнього віку (30–44 роки й 45–54 роки) частіше опиняються в зоні ризику: по 26% у кожній із цих вікових категорій мають низький рівень готовності (1–5 балів). При цьому у групі 30–44 роки зафіксовано найнижчу частку високої автономії (21% проти 25,5% загалом).
Регіональна специфіка – найскладніша ситуація з комплексною автономністю спостерігається на Сході та Півдні: Схід – демонструє найменшу частку домогосподарств із високим рівнем готовності в країні (15% проти 25,5% загалом). Натомість більшість респондентів цього регіону зосереджена в категорії середнього рівня підготовленості (65% проти 51% загалом), що вказує на наявність переважно базового набору засобів за обмеженого доступу до коштовного енергетичного обладнання. Південь – має найвищу частку домогосподарств із низьким рівнем готовності (29% проти 22% загалом) та найнижчу частку середньої автономності (43% проти 51% загалом), що вказує на суттєве розшарування між вузьким прошарком добре оснащених родин (27% високого рівня) і значною частиною малозабезпечених засобами домогосподарств.
Київ – понад половина респондентів столиці (57% проти 51% загалом) зосереджена в категорії середнього рівня підготовленості, що зумовлено масовим забезпеченням портативними пристроями та гаджетами. Водночас частка домогосподарств із низьким рівнем готовності є однією з найнижчих у країні (16% проти 22% загалом). Північ – зафіксовано один із найвищих показників високої автономії в країні (29% проти 25,5% загалом), що свідчить про значну частку домогосподарств, оснащених комплексним енергетичним та опалювальним обладнанням. В Центрі та у Західному регіоні показники подібні до загальних.
Аналіз перехресного розподілу між індексом підготовленості домогосподарств до тривалого відключення електроенергії/води/опалення та рівнем щомісячних доходів на одного дорослого члена родини виявляє пряму й чітко виражену залежність – рівень автономності домогосподарства безпосередньо визначається його фінансовими можливостями:
Група з найнижчими доходами (до 10 000 грн) – демонструє виражену дефіцитність автономії: у цій категорії зафіксовано найнижчу частку домогосподарств із високим рівнем готовності (18% проти 25,5% загалом). Більшість респондентів зосереджена в категоріях середньої (54% проти 51% загалом) та низької готовності (26% проти 22% загалом), що свідчить про обмеженість ресурсів переважно базовим побутовим набором.
Середньозабезпечені групи (10 001–20 000 грн та 20 001–40 000 грн) – демонструють послідовне зростання високого рівня автономії за одночасного скорочення частки низької готовності. У категорії з доходом 10–20 тис. грн високий рівень підготовленості сягає 28%, а у групі 20–40 тис. грн – зростає до 39% (проти 25,5% загалом), тоді як частка низької готовності знижується до мінімальних 13% (проти 22% загалом).
Високозабезпечена група (понад 40 000 грн) – вирізняється максимальним рівнем оснащеності дороговартісним обладнанням: майже половина респондентів цієї категорії (45% проти 25,5% загалом) має високий рівень готовності (12–20 балів). При цьому частка середньої автономності тут є найнижчою (33% проти 51% загалом), що вказує на масовий перехід цієї групи від базового забезпечення до системних рішень. Водночас показово, що частка низького рівня готовності в цій групі залишається на рівні загальнонаціонального показника (21% проти 22% загалом), що свідчить про наявність сегмента населення з високими доходами, який з певних причин (наприклад, проживання в орендованому житлі чи специфічна оцінка ризиків) ігнорує навіть базову підготовку.
Респонденти, які вагалися з відповіддю щодо доходів – демонструють найвищий рівень ризику непідготовленості: майже третина з них (31% проти 22% загалом) має низький рівень готовності, а 5% – виявилися повністю не готовими (0 балів), за найнижчої частки високої автономії (14% проти 25,5% загалом).
Порівняльний аналіз суб’єктивної оцінки власної готовності та об’єктивного індексу автономності розкриває високий рівень реалізму респондентів, а також підсвічує ключові психологічні та інфраструктурні аномалії:
Група «Повністю готовий(-а)» – демонструє найвищий рівень відповідності між суб’єктивним відчуттям та реальним забезпеченням: 69% представників цієї категорії мають високий рівень автономії за зваженою шкалою (12–20 балів), а решта 28% перебувають на середньому рівні. У цій групі фактично відсутні респонденти з низьким чи нульовим рівнем підготовленості (сукупно лише 3%).
Група «Частково готовий(-а)» – у більшості (55%) об’єктивно відповідає середньому рівню автономності (6–11 балів). При цьому понад третина з них (37%) фактично володіє високим рівнем оснащеності, що свідчить про заниження власної оцінки через високу вимогливість або занепокоєння щодо можливої тривалості блек-аутів.
Група «Не готовий(-а), і це турбує» – виявляє найгостріший зв’язок між дефіцитом ресурсів та психологічним неспокоєм: 43% респондентів у цій категорії об’єктивно мають низький рівень готовності (1–5 балів), а ще 3% – повністю не готові (0 балів). При цьому лише 6% представників цієї групи володіють високим рівнем автономії (12–20 балів). Таким чином, тривожність у цій категорії є прямим відображенням реальної відсутності критично важливих засобів виживання.
Феномен «Не готовий(-а), але не переймаюся» – демонструє когнітивний дисонанс або специфічні адаптаційні стратегії. Майже шість із десяти респондентів цієї групи (58%) об’єктивно мають середній рівень автономії (6–11 балів), що пояснює їхній спокій базовою наявністю павербанків та ліхтарів. Водночас чверть цієї групи (24% низької готовності та 1% абсолютно не готових) проявляє повну пасивність та ігнорування ризиків за фактичної відсутності засобів автономії.
Респонденти, які вагалися з відповіддю – у більшості зосереджені в зоні середньої (57%) та низької/нульової готовності (сукупно 29%), що вказує на брак чіткої уяви про власні потреби або нестабільність побутових умов.
Зіставлення суб’єктивного сприйняття респондентів щодо власної готовності до зими із об’єктивними показниками їхнього інфраструктурно-побутового забезпечення дозволяє перевірити спроможність методологічної моделі, а також виявити глибинні психологічні феномени у поведінці учасників опитування. Зведена аналітика даного перехресного розподілу дозволяє зробити такі ключові висновки:
Валідація методологічної моделі – співставлення суб’єктивних оцінок із розрахованим індексом підтверджує високу точність зваженої шкали автономності (0–20 балів). У даних фіксується чітка лінійна послідовність: частка респондентів із високим рівнем підготовленості послідовно та закономірно знижується відповідно до зменшення суб’єктивного відчуття захищеності (69% серед «повністю готових» → 37% серед «частково готових» → 17% серед «не готових, але не переймаються» → 6% серед «не готових, і це турбує»).
Парадокс високої вимогливості (завищені очікування) – у групі респондентів, які оцінюють свою готовність лише як «часткову», понад третина (37%) об’єктивно демонструє високий рівень автономії (наявність зарядних станцій, генераторів або систем автономного обігріву). Це свідчить про високий рівень психологічної напруги та підвищені вимоги до власної безпеки, коли наявність навіть коштовного обладнання не сприймається як абсолютна гарантія захисту в умовах потенційно тривалих блек-аутів.
Психологія пасивності та ігнорування ризиків – аналіз виокремлює сегмент респондентів із групи «не готовий(-а), але не переймаюся», де сукупно 25% опитаних мають низький (24%) або нульовий (1%) рівень готовності. Подібне поєднання повної відсутності базово необхідного з низькою стривоженістю вказує на наявність елементів фаталізму, психологічного вигорання або делегування відповідальності за власну життєдіяльність на зовнішні чинники.
Аналіз розподілу відповідей щодо зміни психоемоційного стану після літньої хвилі обстрілів свідчить про глибоке виснаження суспільних ресурсів за одночасної наявності високого рівня адаптації до умов тривалої війни.
Сукупно понад дві третини опитаних (67%) вказують на негативну динаміку свого психоемоційного стану, з яких 29% – відчули критичне погіршення («стало значно важче морально»), а ще 38% – зафіксували помірне ослаблення психологічного ресурсу, продовжуючи зберігати самоконтроль («дещо погіршився стан, але тримаюся»). Натомість майже кожен третій респондент (30%) повідомив про відсутність змін у своєму психоемоційному стані через формування стійких механізмів адаптації до постійних безпекових загроз. Вкрай низька частка тих, хто відчув мобілізаційний сплеск чи зростання рішучості (лише 3%), підтверджує остаточний перехід суспільної психології від гострої мобілізаційної реакції до фази хронічної втоми.
Аналіз результатів перехресних розподілів виявляє виражені статеві, вікові та регіональні диспропорції в оцінці зміни психоемоційного стану респондентів після масованих обстрілів улітку 2026 року:
Статеві особливості – серед жінок зафіксовано суттєво вищий рівень гострого психоемоційного виснаження: 34% зазначили, що їм стало значно важче морально (проти 22% серед чоловіків та 29% загалом). Натомість чоловіки значно частіше за жінок вказували на збереження емоційного стану через формування стійких механізмів адаптації (36% проти 26% серед жінок та 30% загалом).
Вікові відмінності – молодь (18–29 років) вирізняється найвищим рівнем психологічної адаптованості до безпекових загроз: 40% опитаних цієї групи зазначили, що їхній стан не змінився (проти 30% загалом), за найнижчої частки критичного виснаження на рівні 22% (проти 29% загалом). Найвищий рівень морального пригнічення зафіксовано у віковій категорії 30–44 роки, де кожному третьому респонденту стало значно важче морально (33% проти 29% загалом). У старших вікових групах (45–54 роки та 55 років і старше) превалює стан помірного виснаження, де понад 40% опитаних обирали варіант «дещо погіршився стан, але тримаюся» (43% та 42% відповідно проти 38% загалом).
Регіональна специфіка – на Півдні та Сході зафіксовано найгостріший рівень психоемоційного виснаження: на Півдні 40% опитаних вказують, що їм стало значно важче морально (що є найвищим показником по країні проти 29% загалом) за найнижчої частки адаптованості (23% проти 30% загалом). На Сході третина респондентів (33% проти 29% загалом) зазначає, що їм стало значно важче морально, при цьому 27% – відчули помірне погіршення (проти 38% загалом), а 38% – вказали на адаптацію до подій (проти 30% загалом). У Києві понад половина респондентів (52% проти 38% загалом) зосереджена в категорії «дещо погіршився стан, але тримаюся» за найнижчої по країні частки адаптованості до подій (16% проти 30% загалом). Натомість Західний регіон демонструє найвищий рівень психологічної стійкості та адаптованості (39% зазначили, що стан не змінився, проти 30% загалом) за найнижчого показника критичного виснаження (20% проти 29% загалом).
Аналіз спектра емоцій та відчуттів, які виникають у респондентів під час роздумів про наближення зимового періоду, виявляє домінування дуальної моделі психологічної реакції: поєднання конструктивної надії з вираженим мобілізаційним афектом та суттєвим рівнем тривожності. Найбільш поширеними емоційними станами є надія на успішне подолання зимових викликів («надія, що найгірше вдасться пережити»), яку поділяють 46% опитаних, а також активна зовнішньо спрямована емоційна реакція – «злість і бажання, щоб ворог відповів за скоєне» (42%). Значну питому вагу у структурі відчуттів займають фонові тривожні стани та психологічна виснаженість: тривогу за безпеку близьких відчувають 37% учасників опитування, втому від постійної напруги зазначають 36% респондентів, а страх перед відключеннями світла й холодом фіксується у 30% опитаних. Натомість емоційний спокій та повну звичність до обставин декларує лише мінімальна частка опитаних (9%).
Аналіз результатів перехресних розподілів виявляє певні статеві, вікові та регіональні відмінності у структурі емоційних переживань респондентів напередодні зимового періоду:
Статеві особливості – у чоловіків і жінок рівень тривоги за близьких є абсолютно ідентичним (по 37% проти 37% загалом). Водночас чоловіки дещо частіше зазначають про емоційний спокій та звичність до обставин (12% проти 6% серед жінок та 9% загалом), тоді як жінки частіше вказують на втому від постійної напруги (38% проти 33% серед чоловіків) та страх перед відключеннями світла й холодом (33% проти 27% серед чоловіків та 30% загалом).
Вікові відмінності – молодь (18–29 років) вирізняється найвищим рівнем спокою та призвичаєності до обставин (19% проти 9% загалом) за найнижчих показників надії (36% проти 46% загалом), злості на ворога (29% проти 42% загалом) та тривоги за безпеку близьких (30% проти 37% загалом). У віковій групі 30–44 роки зафіксовано найвищі показники втоми від постійної напруги (43% проти 36% загалом). Респонденти віком 45–54 роки демонструють найнижчі по вибірці показники страху перед відключеннями світла й холодом (24% проти 30% загалом) та порівняно нижчий рівень втоми від напруги (31% проти 36% загалом). Водночас старші учасники опитування (55 років і старше) відзначаються найвищим рівнем надії на те, що найгірше вдасться пережити (53% проти 46% загалом).
Регіональна специфіка – на Півдні спостерігається найвищий рівень страху перед відключеннями світла й холодом (41% проти 30% загалом) та найнижчий рівень надії (40% проти 46% загалом). На Сході фіксується найвищий рівень тривоги за безпеку близьких (45% проти 37% загалом) за нижчого за середній рівня злості (35% проти 42% загалом) та найнижчого по країні показника страху перед відключеннями світла й холодом (22% проти 30% загалом). Респонденти Півночі демонструють вищий за середній рівень надії (51% проти 46% загалом) та спокою (13% проти 9% загалом) за дещо нижчого показника страху перед холодом й відключеннями (26% проти 30% загалом). У Києві понад 45% опитаних вказують на втому від постійної напруги (проти 36% загалом) за найнижчої по країні частки емоційного спокою (5% проти 9% загалом). Натомість Західний регіон відзначається високим рівнем злості й бажання помсти ворогу (48% проти 42% загалом), а також найнижчим показником втоми від постійної напруги (27% проти 36% загалом).
Нагадаємо, у КМДА днями повідомили, що у Києві створять запас продуктів і питної води на випадок тривалих відключень електроенергії та інших надзвичайних ситуацій. У разі необхідності, першочергово надаватимуть допомогу малозабезпеченим киянам і людям, які опинилися у складних життєвих обставинах.
Радник президента України та фахівець із військових радіотехнологій Сергій «Флеш» Бескрестнов зазначав, що зима 2026-2027 буде для українців важкою через удари армії рф по енергетиці. Однак він припускав, що браку продуктів, чи пального не буде.
При цьому міністр аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький запевнив, що пересічним українцям наразі немає необхідності робити додаткові запаси продуктів харчування через російські удари по складській інфраструктурі. Довгострокового дефіциту продовольства не очікується. Однак на деякі групи товарів може тимчасово зрости ціна.
З нашої інфографіки також можна дізнатися, скільки коштів потрібно найбільшим містам України для підготовки до зими 2026–2027 років.
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»