Апеляційний суд Гельсінкі скасував довічне ув’язнення російському воєнному злочинцю Яну Петровському – і присудив йому 12 років і 6 місяців за ґратами. Суд визнав недоведеною участь Петровського у розстрілі поранених, а також вирішив, що вирізання символу неонацистської ДШРГ «Русич» на обличчі не є окремим злочином. «Слово і діло» вирішило нагадати на інфографіці ключові факти й етапи справи «Воїслава Тордена», яка демонструє труднощі досягнення справедливого покарання для російських воєнних злочинців у Європі.
Хто такий Ян Петровський та які злочини він скоїв
Ян Петровський народився у росії, а в молодому віці переїхав разом із матір’ю до Норвегії. Там він потрапив до місцевих угруповань неоязичників і неонацистів, а згодом долучився й до російських спілок – зокрема терористичної організації «російський імперський рух».
У 2014 році Петровський, який почав називати себе Воїславом Торденом, приєднався до ДШРГ (диверсійно-штурмова розвідувальна група) «Русич» і взяв участь у російському вторгненні на Схід України. Саме скоєні ним тоді злочини стали предметом розгляду суду у Фінляндії.
Так, у вересні «Русич» атакував із засідки під українським прапором бійців батальйону «Айдар» у Луганській області. Частина українських військових потрапила в полон, де зазнала катувань і була жорстоко вбита – що потрапило на численні відео, відзняті самими злочинцями.
Ян Петровський був тоді заступником командира «Русича» і не намагався зупинити своїх підлеглих від воєнних злочинів – і сам брав у них участь. Зокрема, викладав свої знімки на тлі вбитих і закатованих військових, і сам убив пораненого полоненого.
У 2015-му Ян Петровський та «Русич» залишили Україну та вирушили на Близький Схід – підтримати сирійського диктатора Башара Асада у громадянській війні. Під час повномасштабної війни ДШРГ «Русич» знову взяла участь у військових діях в Україні.
Результати першого суду над «Воїславом Торденом» у Фінляндії
20 липня 2023 року Яна Петровського затримали фінські правоохоронці в аеропорту Гельсінкі. Через три дні його повторно затримали на запит від Офісу Генерального прокурура України. Київ вимагав екстрадиції бойовика, проте Верховний суд Фінляндії відмовив, пославшись на погані умови утримання в українських в’язницях.
Спершу Петровського засудили за порушення правил в’їзду до Фінляндії – він порушив заборону, скориставшись документами зі зміненим ім’ям Воїслава Тордена. Офіційне звинувачення у вчиненні злочинів в Україні фінська прокуратура висунула проти нього лише в жовтні 2024 року.
Активну роль у слідчих діях брали українські органи – СБУ та Офіс Генпрокурора: вони ініціювали додаткові судово-медичні експертизи, збирали докази і розмовляли зі свідками злочинів Петровського та формування «Русич». Усього фінська прокуратура висунула п’ять звинувачень у воєнних злочинах, які Петровський вчинив 5 вересня 2014 року в Україні:
- віроломне використання прапора супротивника;
- умисне вбивство поранених бійців противника;
- завдання тяжких тілесних ушкоджень полоненим;
- наруга над тілами загиблих;
- оголошення про відмову брати в полон військових ЗСУ.
Суд відхилив перше звинувачення, позаяк не знайшов достатніх доказів, що саме «Русич» і Петровський організували всі аспекти засідки. Нарешті, 14 березня 2025 року Окружний суд Гельсінкі визнав вину Петровського за чотирма статтями звинувачення та засудив його до довічного ув’язнення.
На якій підставі апеляція пом’якшила вирок бойовику
31 серпня 2026 року Апеляційний суд Гельсінкі переглянув попереднє рішення на вимогу сторони Петровського і дійшов висновку, що звинувачення про завдання тяжких тілесних ушкоджень не є окремим воєнним злочином. Йдеться про епізод з вирізанням символіки ДШРГ «Русич» на обличчі українського полоненого Івана Ісика.
Також суд вирішив, що немає прямих доказів, які б свідчили, що Петровський особисто вбивав полоненого або давав наказ це робити. Решта звинувачень були підтверджені – і в результаті «Воїслав Торден» отримав дванадцять з половиною років ув’язнення замість довічного.
- Згідно з фінським законодавством, у сторони обвинувачення є 60 днів на вивчення і оскарження рішення апеляції – тож рішення суду не є фінальною крапкою у справі російського воєнного злочинця.
Нагадаємо, в Україні до 15 років ув’язнення засудили дев’ятьох військовослужбовців російської армії, які походять з окупованих українських територій – Севастополя, Харцизька, Краматорська, Макіївки, Донецька, Ясинуватої та Юнокомунарівська. Суд довів, що у 2014–2025 роках вони добровільно приєдналися до армії рф і виконували в ній бойові завдання.
Раніше цього року Франція затримала громадянина України, підозрюваного у катуванні ув’язнених донецької «Ізоляції». Наразі він перебуває під вартою зі звинуваченням у воєнних злочинах і злочинах проти людяності.
«Слово і діло» випускали окремі матеріали, присвячені двом масштабним міжнародним процесам з досягнення справедливості щодо російського вторгнення в Україну: створення спецтрибуналу проти путіна і його оточення за фактом розв’язання війни в Україні – та формування механізму репарацій для відшкодування збитків, завданих вторгненням.
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ YOUTUBE КАНАЛ
та дивіться першими нові відео від «Слово і діло»