Помітили ви чи ні, але з офіційного лексикону Кремля зникло таке популярне колись визначення «русский мир». Протягом двадцяти років, відтоді як Гліб Павловський у 2004 році приніс його у високі кабінети, це вираження набирало сили й роздувалося до розмірів величезного пропагандистського нариву, накачаного шаленими фінансовими вливаннями, поки його не прорвало вторгненням до Криму та на Донбас у 2014-му й повномасштабною війною у 2022-му. І ось тут, на піку експансії «русского мира», відповідна назва почала якось згасати і ховатися аж до відмирання. З чого б це?
Очевидно, у безпосередніх відчуттях і спостереженнях Маріуполя та Бучі сам концепт не витримав навантаженого на нього тягаря. Заховані всередині визвольні та об'єднувальні заманювання були повністю витіснені відверто загрозливим змістом, – загрозливим насамперед для життя російськомовних жителів України та далі всюди. Підступно огортаюча «м'яка сила» змінилася на тупу й жорстоку. Іншою яскраво проявленою реальністю виявився провал розрахунку на «ждунів», тих самих агентів «русского мира», які мали б стати хоч якимось вирішальним фактором успіху «спеціальної військової операції». Жодного масового руху назустріч «визволителям» не відбулося, жалюгідні вкраплення русомірців в українське населення «заховалися, суки, у віконця окремих квартир», як співається у відомій пісні російською мовою.
Сеанс викриття царя. Колонка Леоніда ШвецяПутін втрачає контроль над росією, але при цьому погрожує новими ударами по Україні. При цьому останні атаки рф були майже на межі можливостей.
Востаннє про «русский мир» більш-менш помітно згадувалося у виступі путіна в грудні 2024 року, де він заявив, що «русскому миру оголошено війну»: Захід, діючи «руками українських націоналістів і жертвуючи українським народом», прагне завдати росії стратегічної поразки. І таке вживання зафіксувало перехід від колишнього розуміння «русского мира» до пропаганди унікальної російської цивілізації, яка в безкомпромісній оборонній(!) боротьбі протистоїть бездуховному Заходу і, в першу чергу, Європі, яка нацьковує на росію свого злісного агента – Україну.
Унікальність цієї цивілізації, судячи з усього, полягає в тому, що вона протистоїть будь-якій цивілізованості в будь-яких її проявах, і недарма в авангарді розробки нових російських культурних стандартів перебуває колишній президент і колишня людина Дмитро Медведєв. Його недавнє «завалите хлебало!» у зверненні до європейських лідерів буде вилито в граніті, як знамените «денег нет, но вы держитесь!», сказане у 2016 році в окупованому Криму новонабутим громадянам рф. Зараз, через десять років, він міг би сказати їм те саме, але вже з приводу бензину.
Медведєв став рідше погрожувати світові ядерною зброєюДмитро Медведєв майже втричі рідше став погрожувати ядерним ударом з боку росії. Детальніше про його ядерний шантаж – на інфографіці.
Що стосується обіцянки Медведєва «різній наволочі на кшталт Урсул, Мерців, Макронів, Стармерів та іншої погані», що за нинішніми «квіточками» у вигляді нальоту дронів на територію НАТО підуть «ягідки», то це дедалі більше нагадує спробу нетверезого громадянина виставити голу дупу перед вікнами швидкісного поїзда, що пролітає повз: зухвало, брудно і жалюгідно у своїй безпорадності. У Європі не відразу, але зрозуміли, з ким мають справу, добряче злякалися, і нині машина довгострокової багатомільярдної мілітаризації набирає обертів. Нескінченні розмови про страшну військову машину біля кордонів росії спрацювали-таки як самоздійснюване пророцтво. І так, Україна вже інтегрована в цю машину так, як не снилося багатьом країнам НАТО, і що ще буде. Це про ягідки, які чекають попереду.
Якісь уламки руськосвітських ідей раптом часом оживають, і ось путін виступив за виділення в університетах окремих факультетів російської мови та літератури з факультетів філології. Негоже, мовляв, велику російську змішувати з іншими мовочками. Як тут не згадати класика з його слізними сподіваннями на «велику мову», що залишається єдиною опорою «у дні тяжких роздумів» про долю його батьківщини і без якої важко «не впасти у відчай, побачивши все, що відбувається вдома». Ні, Тургенєв, мабуть, звучить надто по-іноагентськи в нинішніх російських реаліях, де тон задають безсмертні праці Дмитра Медведєва в поки що не забороненій частині інтернету. До мишей, росія, до мишей.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»