«Двадцять п’ята поправка» – тільки й чути було від демократів після того, як Дональд Трамп вкотре перевершив самого себе, пригрозивши Ірану повним знищенням. «Сьогодні вночі загине ціла цивілізація, і її вже ніколи не повернути. Я не хочу, щоб це сталося, але, ймовірно, так і буде» – написав американський президент у своїй соцмережі Truth Social. Чимало хто у світі сприйняв це як погрозу використання ядерної зброї. Блеф подіяв: Іран погодився на двотижневе перемир’я. От тільки в самих США це спричинило бурю сильнішого, ніж зазвичай, обурення демократів, які почали вимагати відставки Трампа на підставі його неспроможності виконувати свої обов’язки. «Слово і діло» дослідило, чому демократи хочуть застосувати саме двадцять п’яту поправку, які в них шанси (спойлер – нульові) та яке це має значення у контексті майбутніх виборів до Конгресу.
Що таке двадцять п’ята поправка
22 листопада 1963 року, о 12.30 за місцевим часом, Лі Гарві Освальд здійснив кілька пострілів, які змінили історію США. Через пів години лікарі констатували смерть президента Джона Кеннеді в результаті отриманих поранень. Того ж дня віцепрезидент Ліндон Джонсон терміново склав присягу як новий президент Сполучених Штатів – прямо на борту літака.
Проблема в тому, що на той час у Конституції США не було норми, яка б регулювала таке екстрене наступництво. Те, що віцепрезидент не просто виконує обов’язки президента у такій ситуації, а стає президентом було винятково традицією, що існувала в США з 1841 року.
Вбивство Кеннеді вкотре порушило питання про юридичне закріплення цієї процедури, і в 1965 році Конгрес нарешті ухвалив двадцять п’яту поправку до Конституції. Ще через два роки її ратифікували більшість штатів, і поправка набула чинності.
Перша секція поправки визначає, що у разі дочасної відставки президента з будь-якої причини його місце займає віцепрезидент. Друга секція визначає, хто в такому разі обіймає посаду віцепрезидента.
Натомість третя секція дає змогу президенту самостійно оголосити свою неспроможність (inability) виконувати обов’язки. І, нарешті, є четверта секція – саме про неї недавно заговорили демократи. Вона звучить так:
«У випадку подання Віцепрезидентом і більшістю вищих урядовців органів виконавчої влади або такого іншого органу, який встановлено Конгресом згідно з законом, тимчасовому голові Сенату і спікеру Палати представників своєї письмової заяви про неспроможність Президента виконувати свої посадові повноваження та обов'язки, Віцепрезидент негайно наділяється усіма посадовими повноваженнями та обов'язками як чинний Президент».
Іншими словами, віцепрезидент, за підтримки понад половини міністрів, має змогу відсторонити президента на підставі його неспроможності виконувати обов’язки. Втім, творці поправки не уточнили, що саме значить «неспроможність».
Як застосувати двадцять п’яту поправку
Путівник юридичної школи Єльського університету, присвячений цілком четвертому пункту двадцять п’ятої поправки, вказує, що у ній йдеться про загальну нездатність президента далі виконувати свої обов’язки. Це можуть бути як медичні обставини – наприклад, якщо глава держави впав у кому чи інакше серйозно постраждав – так і явна ментальна неспроможність.
У будь-якому разі, віцепрезиденту не обов’язково надавати які-небудь медичні висновки про стан президента. Найважливіше – заручитися підтримкою половини найвищих урядовців. Під цю категорію наразі потрапляє 15 міністрів – отже, йдеться про вісьмох осіб.
Після подачі відповідної заяви головам обох палат Конгресу, віцепрезидент отримує повноваження президента – допоки справжній президент не подасть письмову заяву про те, що він, узагалі-то, дієздатний. Однак і тоді віцепрезидент та міністри можуть подати повторну заяву, а остаточне рішення ухвалює Конгрес. За відсторонення президента мають проголосувати не менше двох третин обох палат – умови жорсткіші, ніж для імпічменту.
Таку складну систему запобіжників, які не дозволяють віцепрезиденту з міністрами легко усунути президента під приводом його «божевілля», творці поправки ввели, надихнувшись фільмом 1954 року «Заколот на Кейні», в якому група офіцерів есмінця звинувачують капітана у божевіллі та відстороняють його на основі статті 184 статуту ВМС.
Застосування двадцять п’ятої поправки в минулому
Четверту секцію двадцять п’ятої поправки ніколи не використовували на практиці. Немає навіть важливого для американського права прецеденту традиції. Так, у 1893 році президент Гровер Клівленд кілька тижнів був недієздатним після операції на раковій пухлині. Утім, цей факт просто приховували від громадськості.
Аналогічно відбулося з Вудро Вільсоном, творцем Ліги націй, який у 1919 році пережив серйозний серцевий удар і був прикутий до ліжка, а про його реальний стан не знав ніхто крім дружини і лікаря. Оскільки до кінця каденції президента лишалось пару місяців, урядовці вирішили не ініціювати його усунення.
Американські президенти натомість неодноразово використовували третю секцію, яка дозволяє оголосити себе недієздатним на певний період і передати виконання обов’язків віцепрезиденту. Так, зокрема, робили Рональд Рейган, Джордж Буш молодший та Джо Байден під час лікарняних операцій.
Перший раз, коли у вищих політичних колах справді обговорювали можливість використання четвертого пункту двадцять п’ятої поправки, відбувся у січні 2021 року. Так, через Трампа і його заклики до штурму Капітолія після поразки на виборах.
Тодішня лідерка демократичної фракції у Палаті представників Ненсі Пелосі відправила листа віцепрезиденту Майку Пенсу з проханням застосувати двадцять п’яту поправку. Трампу лишалося менше двох тижнів каденції, однак демпартія була рішуче налаштована позбавити його влади раніше.
Пенс, очікувано відмовив. Як він пояснив у листі-відповіді, подібне рішення «встановило б жахливий прецедент» і попросив Пелосі та кожного члена Конгресу уникнути дій, які можуть посилити пристрасті та розбіжності у цей непростий момент.
Як пише «Axios», демократи й не сподівалися на якісь дії віцепрезидента, а розраховували, що це посилить їхні позиції в іншому процесу – імпічменту. Який, втім, не вдалося довести до кінця.
Які шанси на застосування поправки тепер
Ось приклади дописів у X, які опублікували конгресмени-демократи у відповідь на погрози Трампа щодо Ірану:
«Це неприпустимо. Застосуйте 25-ту поправку. Почніть процедуру імпічменту. Звільніть його. Цього божевільного ненормального потрібно усунути з посади» – Ільхан Омар з Міннесоти
«Давно настав час розпочати процедуру імпічменту та/або застосувати 25-ту поправку. Республіканці повинні поставити інтереси країни вище сліпої відданості одній людині» – Максін Декстер з Орегону.
Усього ж понад п’ятдесят демократів з Палати представників і декілька сенаторів закликали до усунення Трампа через імпічмент або двадцять п’яту поправку.
Утім, шанси на її застосування мінімальні. Попри агресивні, нелогічні й часом дивні заяви, американський президент, зрештою, лишається в цілому дієздатним. А в умовах, коли віцепрезидент Джей Ді Венс є найімовірнішим «спадкоємцем» самопроголошеного короля Америки, важко уявити, що спонукало б його до таких рішучих дій. Особливо під тиском ворогів-демократів.
Навіть якщо уявити сценарій, в якому Венс та міністри, як не зараз то в майбутньому, спробують вчинити кишеньковий «переворот» і усунуть Трампа під приводом його «неспроможності», це рішення матимуть ухвалити дві третини Сенату і Палати представників. Як вони себе поведуть у такій екстраординарній ситуації – важко спрогнозувати.
То чому ж демократи згадали про двадцять п’яту поправку? Одна з причин – їм більше нічого не лишається. Вони мають меншість в обох палатах, тому нездатні вплинути на політичний курс країни. Водночас в умовах наближення до проміжних виборів у Конгрес потрібно якось нагадувати про себе виборцям – насамперед тим, що коливаються.
Звинувачення президента не в авторитарних нахилах чи непрофесіоналізмі, а саме у неспроможності через ментальні проблеми – це серйозна карта, яку сам Трамп розіграв на Байдені. Президент наближається до дев’ятого десятку, і його стан явно не ставатиме краще. Що, враховуючи несхвалення американськими громадянами операції в Ірані та збільшення цін через неї, дає шанси демократичній партії на реванш на майбутніх виборах.
Денис Ратушний, спеціально для «Слово і діло»
Нагадаємо, проведене на замовлення «Слово і діло» соцопитування показало, що українська молодь лояльніша до Трампа та Орбана, ніж старше покоління.
Тим часом американський президент знову заговорив про 50% мита та вихід США з НАТО.
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»