Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган приїхав з візитом до Києва. За результатами зустрічей було підписано низку угод про співпрацю у різних сферах, зокрема й Угоду про зону вільної торгівлі. Що передбачає документ та які переваги дає Україні в економічному та політичному плані – у матеріалі «Слово і діло».
Що передбачає Угода про зону вільної торгівлі
Візит президента Туреччини в Україну був присвячений 30-річчю встановлення дипломатичних відносин між країнами. Президент Володимир Зеленський наголосив, що Україна розраховує на активну участь турецьких компаній у спільних проєктах в оборонній та авіаційній галузях, інфраструктурі та енергетиці.
За результатами зустрічі прем'єр-міністр України Денис Шмигаль та міністр торгівлі Туреччини Мехмет Муш підписали Угоду про зону вільної торгівлі.
У Міністерстві економіки України роз’яснили, що ключова позиція домовленості – встановлення Туреччиною 0% мит на 10 337 товарних позицій, що становить 95% від загальної кількості товарів, які експортує Україна. Крім того, ще на 1348 товарних позицій діятимуть тарифні квоти або зменшені мита.
«Завдяки встановленню 0% мита на постачання Туреччиною зернових Україна отримає покращені умови доступу на турецький ринок переробленої аграрної продукції. Також Угодою передбачається повне скасування турецьких мит на промислову продукцію», – зазначили у міністерстві.
Там уточнили, що для забезпечення розвитку вітчизняної металургії Україна залишила за собою право застосувати експортне мито на вивезення брухту.
«Водночас Туреччина відкриває внутрішній ринок для нашого металу. По 510 з 840 металургійних товарів встановлюється нульове мито. Ще на 130 встановлено часткове зменшення мита, що дає нам переваги порівняно з російським металом», – йдеться в роз’ясненні.
Крім того, Україна зберігає дію мит на вживані автомобілі і секонд-хенд і встановлює три- і п'ятирічні перехідні періоди дії мит на транспортні засоби і продукцію легкої промисловості.
«Також вироблений з турецької сировини товар після активування угоди буде вважатися українським і зможе безмитно потрапити на ринки усіх європейських країн, відповідно до сертифікату EUR1», – зазначили у відомстві.
У міністерстві наголосили, що угода матиме загальний позитивний ефект для економіки України.
Значущість Зони вільної торгівлі для економіки – оцінка експертів
За словами представників влади, підписання Угоди про зону вільної торгівлі з Туреччиною – це безумовно важливий та правильний крок. Однак, думки фахівців, зокрема, щодо економічних аспектів, розділилися, а їхні прогнози звучать не так оптимістично.
Економічний експерт Олександр Хмелевський у розмові зі «Слово і діло» зазначив, що напередодні підписання Угоди про зону вільної торгівлі з Туреччиною Федерація роботодавців України звернулася до уряду з проханням відкласти документ.
«Річ у тім, що підписання угоди завдасть значної шкоди економіці України. Відкриття українського ринку для іноземних товарів, підписання з низкою країн угод про зони вільної торгівлі вже призвело до захоплення українського ринку іноземною продукцією та банкрутства багатьох вітчизняних підприємств», – наголосив експерт.
На його думку, Україна перетворилася з колись розвиненої країни, яка володіла передовими технологіями (провідною галуззю якої було машинобудування) на відсталу аграрно-сировинну країну.
«Основними статтями нашого експорту зараз є зерно, олія та метал. Так, хоча Туреччина є одним з головних торговельних партнерів України, на якого припадає близько 5% українського експорту, проте практично весь цей експорт – сировина. На продукцію машинобудування припадає лише 3% від експорту», – зауважив Хмелевський.
Натомість Туреччина, за словами експерта, експортує в Україну різноманітну продукцію, в якій частка машинобудування становить 24,1%, легкої промисловості – 16,1%, також це продукти нафтопереробної промисловості, фармацевтичні препарати, хімічна продукція.
«Більшість українських підприємств не розглядають Туреччину як ринок збуту своєї продукції оскільки вважають свою продукцію неконкурентоспроможною через підтримку турецьких виробників урядом», – сказав Хмелевський.
За словами експерта, українські виробники наполягали на збереженні імпортних мит для Туреччини на такі позиції:
- автомобілі,
- компресорні станції,
- хімічні добрива,
- скло,
- продукція легкої промисловості,
- встановлення додаткових мит на побутову техніку, трансформатори, кабельну продукцію.
«За розрахунками українських промисловців, запровадження зони вільної торгівлі з Туреччиною призведе до темпів зростання українського ВВП на 1,5%, а в переробній промисловості на 8,8 %. Угода про зону вільної торгівлі вигідна Туреччині та невигідна Україні», – вважає економічний експерт.
ЗВТ України з іншими державами: як змінювався експорт та імпорт товарівЯк змінювався експорт та імпорт товарів між Україною та країнами, з якими діє зона вільної торгівлі – на інфографіці.
На його думку, владі потрібно відмовитися від укладання угод про зовнішню торгівлю та переглянути умови вступу України до СОТ (Світова організація торгівлі).
«Натомість варто зосередитися на захисті ринку від іноземних товарів та підтримці вітчизняного виробника», – радить Хмелевський.
Важливий нюанс щодо Угоди про зону вільної торгівлі виділив також політолог Микола Давидюк. За його словами, потрібно, щоб це був не імпорт, а експорт для України.
«Якщо завезти дешеві турецькі товари – можна вбити свою легку промисловість. Тому тут потрібно грамотно і без зайвого економічного інфантилізму до цього підходити», – наголосив він у розмові зі «Слово і діло».
Про знищення легкої промисловості також попередив економіст Олексій Кущ. На його думку, Україна також може знищити тепличне овочівництво, молокопереробну галузь та позбавити себе перспектив розвитку вітчизняного машинобудування та електротехніки.
«Підписання договору про ЗВТ, швидше за все, було обміняно на участь Туреччини в Кримській платформі минулого року, можливо, на якісь спільні оборонні проєкти на кшталт «Байрактарів». Проте нічого корисного для нас у цьому немає, і в результаті Україна отримає лише дірку від бублика», – вважає експерт.
Кущ пояснив, що Україна – це сировинна країна, а для сировинної країни потрібно спочатку посилити свою економічну складність, тобто «спочатку створити (а говорячи про Україну – відновити) більш високі рівні додаткової вартості промисловості і лише потім, за допомогою зон вільної торгівлі, спробувати шукати для цієї промисловості ринки збуту».
Політична вага співпраці з Туреччиною: що кажуть експерти
Окрім економічної складової, співпраця з Туреччиною передбачає і політичні дивіденди.
Політолог Микола Давидюк у розмові «Слово і діло» наголосив, що Туреччина намагається бути сильним регіональним гравцем, і багато чого їй тут вдається.
«Україна за рахунок зближення з Туреччиною демонструє потенційну альтернативу, якщо західні країни будуть не на нашому боці. Найголовніше у цій ситуацій – не заграватися, бо якщо Україна втратить довіру Заходу, вона може втратити і себе», – зазначив він.
Водночас політолог зауважив, що потрібно пам’ятати один момент: перемовини з Путіним, не важливо де вони будуть, це все одно перемовини з Путіним.
«Поки що ми жодного разу його не обігрували, тому до них найкраще підходити з наявністю сильних партнерів та союзників, але точно не сподіватися лише на свої сили, адже їх може не вистачити», – сказав Давидюк.
Також експерт наголосив, що треба стримано до ставитися до ситуації, яка виникає зараз.
«Так, для України кожен союзник на рахунку. Але треба розуміти, що за Україну сьогодні воює тільки Україна. Решта мають власні інтереси. Україні потрібно збудувати таку геополітичну конструкцію, яка допомогла б не тільки врятуватись нам, а й вирішити глобальне питання перерозподілу впливу в світі. Якщо ми знайдемо розуміння, як це зробити, тоді ми паралельно зможемо врятувати себе. Ось тоді ми будемо цінні, однак наразі комбінація ненайкраща», – резюмував він.
Політолог-міжнародник Олександр Юсупов на своїй сторінці в Facebook зазначив, що досягнуті домовленості можна охарактеризувати як проривні результати, адже «будівництво в Україні заводу добре відомої турецької компанії Baykar з виробництва військових безпілотників стане її першим таким активом на території іноземної держави».
На його думку, для Києва це набагато важливіше за отримання 5 тисяч німецьких касок.
За словами Юсупова, найважливішим зараз залишається питання про те, як Туреччина реагуватиме на потенційну російську військову ескалацію проти України?
«З одного боку, у 2021-му році Туреччина стала для України головним джерелом інвестицій…тим часом Москва дестабілізує Чорноморський регіон. З іншого боку, Росія будує для Анкари перший атомний реактор і наступного року в Туреччині відбудуться президентські вибори, за бажання Кремль може серйозно послабити вже непросту позицію Ердогана, наприклад, шляхом різкої активізації бойових дій у сирійській провінції Ідліб для створення чергової кризи біженців на турецькому кордоні, або використавши економічні заходи», – припустив експерт.
Для Юсупова очевидним є те, що Ердоган не хоче обирати і намагається залагодити ситуацію, пропонуючи новий формат переговорів за участю Туреччини.
Нагадаємо, журналіст Денис Попович також підбивав головні підсумки візиту президента Туреччини до Києва.
Раніше ми писали, як змінювався експорт та імпорт товарів з країнами, які уклали з Україною угоду про ЗВТ.
Анастасія Дячкіна, спеціально для «Слово і діло».
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»