Подкаст «Словом» за 3 серпня: справа Чауса, Олімпіада та сила паспорта України

Читать на русском
Головні новини та аналітика станом на 3 серпня - в авторському подкасті. Коротко розповідаємо про те, що досліджували протягом доби.‌
Подкаст Словом і Діломslovoidilo.ua

Про те, що не так з екссуддею Чаусом і чому за ним усі бігають. Про Олімпійські досягнення українських спортсменів у різні роки та поточний стан медального заліку. А ще про місце України в так званому рейтингу «сили паспорта» за останнє десятиліття. «Слово і діло» пропонує огляд найважливіших новин і власної аналітики в аудіоформаті - в подкасті «Словом».

Справа Чауса: що не так зі скандально відомим колишнім суддею

У 2016 році детективи НАБУ почали розслідувати кримінальне провадження за фактом вимагання та одержання неправомірної вигоди на той час суддею Дніпровського райсуду Києва Миколою Чаусом. За даними слідства, Чаус у 2015-2016 роках вимагав хабаря від обвинуваченої Світлани Сасевич, яку звинувачували в незаконному збуті сильнодіючих лікарських засобів, прекурсорів та наркотичних речовин. За гроші Чаус нібито обіцяв винести такий вирок, аби обвинувачена не потрапила за ґрати.

9 серпня 2016 року, як стверджувало НАБУ і САП, Чаус отримав 150 тисяч доларів неправомірної вигоди та того ж дня ухвалив вирок, яким засудив Сасевич до п’яти років позбавлення волі без конфіскації майна, але звільнив її на випробувальний термін у півтора року. На той момент судді мали імунітет і їх не можна було затримувати навіть одразу після скоєння злочину. Для цього необхідний був дозвіл Верховної ради.

Тож Чауса відпустили та потім не змогли знайти за місцем проживання. Його двічі намагалися викликати до НАБУ, але Чаус не з’являвся. 16 серпня його оголосили в розшук. Лише 6 вересня 2016 року Верховна рада надала дозвіл на арешт. На той час Чауса вже не було в країні.

Та крім справи про хабар, детективи НАБУ розслідують фактове кримінальне провадження про вивезення екссудді Чауса до Молдови. Детективи припускають, що до вивезення Чауса можуть бути причетні співробітники служби безпеки президента на той момент Петра Порошенка та Головного управління розвідки Міністерства оборони. В історії фігурують ще кілька осіб, які могли бути причетними до переховування Чауса від НАБУ і САП, але не йдеться про причини.

У лютому 2017 Чауса затримали в Молдові за запитом НАБУ і САП. Увесь цей час аж до квітня 2021 року в Молдові тривали спроби Чауса отримати політичний притулок. У березні 2021 року історія з політичним притулком добігала кінця, рішення Верховного суду Молдови, відкривало можливість розглянути український запит на екстрадицію Чауса.

Втім 3 квітня Чауса, за словами його адвоката, викрала в центрі Кишинева група невідомих озброєних чоловіків. Як з’ясували журналісти Slidstvo.info і розслідувачі RISE Moldova, до викрадення Чауса в Молдові може бути причетна група українців, пов’язана з українськими спецслужбами та органами розвідки. Офіційно Україна цей факт заперечувала.

У травні Чаус записав відео, в якому повідомив, що живий і здоровий. Після цього ще кілька разів робив заяви та потім зник. Аж до 30 липня. Того дня Чаус, так би мовити, «знайшовся» в одному з сіл у Вінницькій області.

Аж раптом за ним чомусь приїхали працівники Служби безпеки України, які транспортували екссуддю-втікача до Києва на територію Центрального управління СБУ, що на вулиці Володимирській. На в’їзді до Києва на СБУшний кортеж чекали працівники НАБУ, які вимагали видати їм Чауса. Юридично детективи мали ухвалу на затримання Чауса ще з 2016 року, оскільки лише в їхній хабарній справі екссуддя є підозрюваним. Проте співробітники СБУ детективів НАБУ, м’яко кажучи, проігнорували. Про це НАБУ поширило красномовне відео.

І ось від 1-го серпня, за словами адвоката екссудді, Чаус перебуває під захистом СБУ.

Незрозумілим залишається, від кого саме чи від чого захищає Служба безпеки екссуддю, який має офіційний статус підозрюваного в особливо тяжкому злочині та чому не передає його детективам НАБУ. Та схоже, що ця історія не просто про хабар і конкуренцію правоохоронних органів. Тож далі буде.

Швидко розібратися з подробицями того, що ж відбувається з ексуддею Чаусом - допоможе тематичний спецматеріал на нашому сайті.

Українці на Олімпійських Іграх: головні досягнення та провали

На літніх Олімпійських іграх Україні щастить більше, ніж на зимових. З зимових Олімпіад 2002-го року в Солт-Лейк-Сіті та 2010-го у Ванкувері наші спортсмени взагалі не привезли жодної медалі.

На зимовій Олімпіаді в 1994 році українці здобули одну золоту медаль і одну бронзову. Одне срібло, в змаганнях з біатлону, Україна виборола в 1998-му в Нагано.

Дві бронзові медалі – за біатлон і фігурне катання – українська збірна отримала у 2006 році в Турині. Золото і бронзу українські біатлоністи настріляли у 2014 році в Сочі.

На літній Олімпіаді-1996 року, яка проходила в Атланті в України було 23 медалі: 9-ть золотих - в легкій і важкій атлетиці, спортивній і художній гімнастиці, боротьбі та вітрильному спорті; два срібла - у спортивній гімнастиці та академічному веслуванні; бронза - у стрільбі з лука, легкій атлетиці, боксі, спортивній та художній гімнастиці, важкій атлетиці, боротьбі та вітрильному спорті (12 медалей).

Попередня Олімпіада у 2016 році в Ріо-де-Жанейро принесла в «скарбничку» української збірної 11 медалей: 2 золотих, 5 срібних, 4 бронзових

На Олімпіаді-2020 українська збірна поки що отримала шість медалей. Їх завоювали Дарина Білодід у змаганнях із дзюдо, Ігор Рейзлін – у фехтуванні, Олена Костевич і Олег Омельчук – у командній стрільбі, Еліна Світоліна – в тенісі та Михайло Романчук, який виборов у плаванні та бронзу, і срібло. Станом на 2 серпня Україна посідає 59 місце в загальному медальному заліку.

Скільки медалей завойовували наші спортсмени на Олімпійських іграх в різні роки в різних куточках світу - дивіться в нашій компактній інфографіці на сайті.

Нагадаємо, раніше «Слово і діло» писало, скільки коштів витратила Україна на фізкультуру і спорт за останні 14 років.

Безвіз: куди українці можуть потрапити без візи

Десять років тому, у 2011-му, громадяни України мали змогу відвідувати без віз 69 країн. До 2014 року кількість безвізових напрямків збільшилася на 10 і становила вже 79. Саме у 2014 році активно відновилася робота з отримання безвізового режиму з ЄС. У березні 2014 року було підписано політичну частину Угоди про асоціацію України та ЄС, у червні ‒ економічну. Тільки у 2016-му Європейська комісія внесла на розгляд Ради ЄС та Європейського парламенту законодавчу пропозицію про включення України до переліку держав, громадяни яких не потребують віз для короткострокових поїздок до держав Шенгенської угоди.

При цьому в період з 2015 по 2017 роки, попри військовий конфлікт на Сході, кількість безвізових напрямків для українських громадян незначно, але все ж таки збільшувалася ‒ з 79 до 82. Підписання ж довгоочікуваної угоди про безвізовий режим України з ЄС відбулося у Страсбурзі 17 травня 2017 року. Ця подія миттєво позначилася на рейтингових позиціях України та вже у 2018-му кількість країн, до яких українці могли в’їхати без віз збільшилася відразу на 46 і становила 128.

2019-го ситуація трохи погіршилася ‒ безвізових напрямків стало 126 та у 2020-ому їх знову додалось до 129. На сьогодні Україна має значний прогрес у порівнянні з минулим роком – додалося 8 напрямків і натепер їх 137. Цьогоріч ми посідаємо 37 місце у так званому рейтингу «сили паспорта» - Henley Passport Index – рейтингу країн за рівнем свободи пересування, яку вони надають своїм громадянам, розробленому компанією Henley & Partners спільно з Міжнародною асоціацією повітряного транспорту (ІАТА).

Як змінювалися позиції України в так званому рейтингу «сили паспорта» протягом останнього десятиліття - дивіться на нашій інфографіці на сайті.

Більше цифр, більше фактів, матеріалів і аналітики — знаходьте на slovoidilo.ua

Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps


Підписуйтесь на наш аккаунт в Telegram, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Поділитися:
АКТУАЛЬНЕ ВІДЕО
Підпишіться на наш канал