Після Революції гідності в Україні розпочалася антикорупційна реформа, яка уже сьомий рік намагається прибрати корупційні ризики в усіх гілках влади. Мало експертів називають реформу ефективною, а Захід надалі повторює, що Україна має дієвіше боротися з корупцією. «Слово і діло» разом з юристами і політологами проаналізувало, як в Україні розпочиналася антикорупційна реформа і в якому стані перебуває зараз.
Коли в Україні розпочалася антикорупційна реформа
Наприкінці 2014 року в Україні розпочалося ухвалення антикорупційного законодавства та створення на його засадах антикорупційних органів. Зокрема, 14 жовтня 2014 року Рада ухвалила пакет антикорупційних законів, спрямованих на протидію злочинності та корупції.
Крім того, було створено Національну раду з питань антикорупційної політики як дорадчий орган при президентові України, діяльність якого спрямована на повноцінне й ефективне виконання ним своїх конституційних повноважень.
Які антикорупційні органи є в Україні
Боротьбою з корупцією в Україні займаються чотири структури:
- Національне антикорупційне бюро України (НАБУ);
- Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП);
- Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК);
- Вищий антикорупційний суд України.
НАБУ створили 16 квітня 2015 року, того ж дня директором антикорупційного бюро став Артем Ситник. Основні завдання бюро ‒ це запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, вчинених високопосадовцями. За перші п’ять місяців роботи органу було затверджено структуру органу, призначено перших співробітників та 70 детективів. У вересні вони пройшли навчання і вже з 1 жовтня почали виконувати свої обов’язки.
Натомість створення САП та НАЗК зайняло куди більше часу.
22 вересня 2015 року в Україні з’явилася Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Це самостійний структурний підрозділ Офісу генпрокурора, на який покладені зобов'язання з нагляду за розслідуваннями НАБУ, а також підтримка державного обвинувачення та представництво інтересів українців і держави у судах щодо злочинів, пов'язаних з корупцією.
Національне агентство з питань запобігання корупції на папері існує з березня 2015 року, а на практиці з серпня 2016 року. Запуск НАЗК був однією з умов отримання Україною безвізового режиму з ЄС. Агентство займається розробленням антикорупційної політики, моніторингом майнових декларацій чиновників і питаннями конфлікту інтересів.
Вищий антикорупційний суд України розглядає виключно справи топкорупціонерів, які розслідує НАБУ. Створення цього суду було однією з головних вимог від Міжнародного валютного фонду для продовження співпраці з Україною. Він запрацював 5 вересня 2019 року, а судді потрапили на посаду за результатами відкритого конкурсу.
Ефективність антикорупційних органів
У 2020 році економічна ефективність від діяльності Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури становила 1,9 млрд гривень.
Крім того, минулого року Вищий спеціалізований антикорупційний суд забезпечив 480 млн грн надходжень до державного бюджету у вигляді застав.
Станом на кінець 2020 року на рахунку НАБУ було 805 проваджень, 405 повідомлень про підозру, 541 обвинувачений, 300 справ, які уже скеровані до суду та 50 вироків.
Від початку року детективи бюро уже розпочали розслідування у 192 кримінальних провадженнях та повідомили про підозру 24 особам. Прокурори САП у свою чергу скерували до суду 28 обвинувальних актів.
Попри здавалося б успішну звітність, громадськість все одно критикує антикорупційні органи та апелює до відсутності посадок топкорупціонерів. Експертні кола також дискутують щодо питання ефективності антикорупційної системи в Україні.
Голова Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко у коментарі «Слово і діло» зазначив, що оцінка діяльності антикорупційних органів неоднозначна, але це не є підставою для їхньої ліквідації. За його словами, зараз варто працювати над повноцінним відновленням антикорупційного законодавства та налагодженням ефективної роботи цих структур.
«Треба розуміти, що окрім своєї діяльності ці структури дали Україні змогу тісніше співпрацювати з ЄС та отримати безвізовий режим», ‒ наголосив Фесенко.
Своєю чергою політолог Михайло Дяденко вважає неефективним шлях боротьби з корупцією та наголошує, що треба змінити підхід до цієї реформи.
«В Україні, яка наскрізь пронизана корупційними ризиками на всіх рівнях, не може існувати реально незалежний орган, а точніше цей орган не можуть очолювати абсолютно незалежні особи», ‒ зазначив політолог.
Натомість голова правління ГО «Антикорупційний штаб» Сергій Миткалик позитивно оцінює роботу створених після Революції гідності антикорупційних органів.
«Якщо брати за п'ятибальною шкалою, то наразі оцінюю їхню роботу десь на четвірку. Ми вперше в історії незалежності України завдяки роботі НАБУ бачимо кейси, затримання та розслідування стосовно топпосадовців», ‒ зазначив юрист.
Крім того, він зауважив перезапуск роботи НАЗК, що дозволило нормалізувати роботу агентства та обірвати вплив Офісу президента на структуру.
«Негативна оцінка суспільства цілком закономірна, бо вони не бачать ув'язнень топ-корупціонерів. Посадки - це завершальний етап роботи всіх правоохоронних органів, але ми бачимо, що більшість справ у нас гальмується саме у судах. Позитивні тенденції у роботі ВАКС є, але вони не настільки швидкі та масштабні, щоб їх відчував пересічний українець», ‒ зауважив юрист.
Що перешкоджає ефективній діяльності антикорупційних органів
Голова правління ГО «Антикорупційний штаб» Сергій Миткалик наголошує на важливості обрання незалежного керівника САП, щоб чітко відмежувати його від впливу Офісу генпрокурора.
Експерт виокремлює дві проблеми, котрі гальмують ефективну роботу антикорупційних органів - це суди, зокрема КСУ, та намагання політиків вплинути на роботу структур.
«З боку Офісу президента ми бачимо вплив, який проявляється в намаганні Ірини Венедіктової втручатися у розслідування антикорупційних органів. Наприклад, створення умов для звільнення Назара Холодницького (колишній керівник САП, ‒ ред.), що дало доступ генпрокурору впливати на кримінальні провадження, що є в НАБУ. Крім того, після скасування депутатської недоторканності, будь-яке кримінальне провадження стосовно народного депутата може вноситись лише генеральним прокурором, тобто усі провадження проти нардепів починаються з Ірини Венедіктової», ‒ наголосив юрист.
Сергій Миткалик зазначив, що для формування незалежного органу потрібна дуже стійка система стримувань і противаг.
«Будь-який керівник антикорупційного органу має призначатися однією структурою, з можливістю звільнення іншою. Це забезпечить максимальну незалежність», ‒ вважає фахівець.
Директор з наукового розвитку і член правління Центру політико-правових реформ Микола Хавронюк також вважає роботу НАБУ та інших антикорупційних органів ефективною та називає конкретні причини, які не дозволяють покращити їхню діяльність.
«Насамперед потрібен союз НАБУ і САП, а також повна укомплектація останньої та надання їй більшої автономії від Офісу генпрокурора. Також потрібне удосконалення кримінально-процесуального кодексу, бо наразі у ньому є багато моментів, які заважають роботі органів досудового розслідування», ‒ наголошує Хавронюк.
Зокрема він говорить про потребу звуження суб’єктного складу осіб, відносно яких НАБУ має розслідувати кримінальні провадження та збільшення суми неправомірної вигоди, яка стає підставою для відкриття справи саме в межах компетенції бюро. Експерт пояснює це тим, що НАБУ зараз має дуже широку підслідність і більше займається не топкорупціонерами, а директорами держпідприємств, депутатами та іншими місцевими посадовцями.
«Також варто розуміти, що Вищий антикорупційний суд просто не встигає розглядати справи, тому він робить усе від нього залежне, щоб не надходило так багато справ. Склад антикорсуду і без того невеликий, а їм ще доводиться усі справи розглядати «трійками», хоча дуже часто у цьому немає жодної потреби. Тобто замість трьох паралельних розглядів справ, ми отримуємо одну», ‒ наголосив Микола Хавронюк.
Антикорупційна та конституційна кризи
У жовтні 2020 року Конституційний суд скасував кримінальну відповідальність за неправдиву інформацію в деклараціях і фактично заблокував роботу Національного агентства з питань запобігання корупції, позбавивши права перевіряти декларації посадовців і суддів. З цього моменту в країні почалися конституційна та антикорупційна кризи. Західних партнерів обурив такий стан речей і подекуди були розмови про ризики втрати безвізу, у свою чергу президент закликав Раду визнати рішення суду «юридично нікчемним».
Двовладдя та конституційна криза: чим загрожує звільнення Тупицького та КасмінінаЗеленський звільнив Тупицького та Касмініна з КСУ, чи законне таке рішення та які його наслідки.
Потім Володимир Зеленський намагався розпустити КСУ та навіть скасував укази про призначення суддів Касмініна і Тупицького ‒ реакція на це була неоднозначною, хтось схвалювали такі ініціативи, а хтось застерігав від втручання однієї гілки влади у діяльність іншої.
Поки ситуація з конституційною кризою щораз більше загострюється, Рада взялася за відновлення антикорупційного законодавства. Після низки дискусій 15 грудня 2020 року парламент ухвалив за основу та в цілому законопроєкт №4470, що відновлює повноцінну роботу НАЗК.
Попри це керівник агентства Олександр Новіков зауважив, що через рішення КС чиновників, які зазначили неправдиві відомості в деклараціях за попередні роки, не зможуть притягти до відповідальності. Загалом на момент рішення КС у ВАКС було 17 кримінальних справ, що стосуються неправдивого декларування.
Відновлення та посилення антикорупційного законодавства триває і досі, а нещодавно ініційований президентом законопроєкт №4651 щодо посилення відповідальності за брехню в деклараціях отримав схвальну оцінку Венеційської комісії.
Нагадаємо, раніше Венеційська комісія опублікувала терміновий висновок щодо законопроєктів Володимира Зеленського про реформу Вищої ради правосуддя. Що про висновки комісії та сам законопроєкт президента кажуть експерти, читайте у матеріалі «Слово і діло». Також на нашій інфографіці можна переглянути, які заробітні плати за березень отримали глави антикорупційних структур.
Софія Телішевська, спеціально для «Слово і діло»
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»