Дистанційна робота: що варто знати про права та обов’язки працівників

Читать на русском
Чи може працівник на віддаленці просити компенсацію за використання свого ноутбука і що робити з понаднормовими.
Слово і діло

Під час карантину через коронавірус більшість офісних працівників перейшли на дистанційну роботу, а деякі кампанії навіть вирішили залишити працівників на «віддаленці» й надалі. Оскільки в нас досі чинний ще радянський Кодекс про працю, нардепи змушені були внести деякі зміни до трудового законодавства (ст.60), щоб унормувати застарілі норми. «Слово і діло» розібралось, що варто знати тим, хто працює на дистанційній основі.

Чи потрібно укладати трудовий договір про надомну (дистанційну) роботу

Так, причому трудовий договір слід укласти у письмовій формі (вимога регламентується пунктом 6-1 ч. 1 статті 24 КЗпП).

Однак, слід пам’ятати, що умову про дистанційну або надомну роботу може прописати указом роботодавець без укладання трудового договору:

  • на час загрози поширення епідемії, пандемії;

  • на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру.

У наказі або розпорядженні також можна прописати гнучкий режим робочого часу.

Які права мають офісні та надомні працівники

У своїх правах абсолютно рівні як ті, хто працює в офісі, так і ті, хто на «віддаленці», адже виконання дистанційної (надомної) роботи не тягне за собою будь-яких обмежень трудових прав працівників.

Дистанційна (надомна) робота передбачає оплату праці в повному обсязі та у терміни, визначені наявним трудовим договором, якщо працівник і роботодавець письмово не домовились про інше (стаття 60 КЗпП).

При цьому норми виробництва також мають бути однакові для обох згаданих категорій працівників.

Особливості обліку робочого часу надомних (дистанційних) працівників

Під час карантину зазвичай ті, хто перейшов на дистанційну роботу працюють за звичним графіком. Однак нова стаття Кодексу про працю передбачає, що за погодженням між працівником і роботодавцем для працівника може встановлюватися гнучкий режим робочого часу на визначений строк чи безстроково як під час прийняття на роботу, так і згодом.

Працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, якщо інше не передбачене трудовим договором. При цьому тривалість робочого часу не може перевищувати загальних норм.

Водночас роботодавець зобов'язаний вести облік усіх надомників, яким він надає роботу, та вести реєстраційні листи робочих завдань, доручених надомнику.

Що передбачає гнучкий режим робочого часу

Гнучкий режим робочого часу - це форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо) норми тривалості робочого часу.

Гнучкий режим робочого часу може передбачати:

  • фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки (може бути поділ робочого дня на частини);

  • змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;

  • час перерви для відпочинку і харчування.

Облік робочого часу веде роботодавець.

У яких випадках не застосовується або скасовується гнучкий режим робочого часу

Зазвичай, за звичним графіком працюють безперервно підприємства, установи, організації, за багатозмінної організації роботи, а також у випадках, обумовлених специфікою діяльності, коли виконання обов’язків працівником потребує його присутності.

Йдеться про сфери торгівлі, побутового обслуговування населення, вантажно-розвантажувальні роботи, роботу транспорту тощо.

Також гнучкий режим не застосовується, якщо він є несумісним з вимогами щодо безпечних умов праці.

Роботодавець може тимчасово (на термін до одного місяця) запровадити звичайний графік роботи в разі виробничо-технічної потреби та/або для виконання невідкладних чи непередбачуваних завдань.

У разі відрядження на працівника поширюється режим робочого часу того підприємства чи установи, організації, куди його відряджено.

Оплата часу простою та освоєння нового виробництва

Оскільки під час карантину виникли ситуації, коли працівники змушені були припиняти роботу на певний час, парламентарії уточнили в ст. 113 Кодексу про працю умови оплати за простій.

Час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабміном, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра або посадових осіб.

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і довкілля не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Час простою з вини працівника не оплачується.

На період освоєння нового виробництва (продукції) власник або уповноважений ним орган може здійснювати робітникам доплату до попереднього середнього заробітку на термін не більш як шість місяців.

На компенсацію яких витрат претендують дистанційні працівники

Це питання недостатньо чітко прописане у законодавстві. За погодженням сторін надомнику можуть відшкодувати витрати, пов’язані з виконанням для підприємства роботи вдома (електроенергія, інтернет, вода, амортизація комп’ютера, ноутбука тощо). Однак такі питання необхідно прописувати в трудовому договорі, зазначає Мінсоцполітики у роз’яснювальному листі.

При цьому у відомстві нагадують, що його рекомендації не є нормативно-правовими актами, а мають роз’яснювальний, інформаційний характер і не встановлюють правових норм.

Працівники можуть виконувати роботу на своєму власному обладнанні. При цьому слід пам’ятати про зміст статті 125 КЗпП. Працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання компенсації за їхнє зношування (амортизацію).

Розмір і порядок виплати цієї компенсації, якщо вони не встановлені в централізованому порядку, визначаються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з працівником.

Надомні працівники можуть виготовляти вироби для підприємства з власних матеріалів і з використанням особистих механізмів та інструментів. Перелік видів власних матеріалів і кількість виготовлених з них виробів, а також порядок надання сировини і матеріалів визначаються в галузевій інструкції.

Певні роботи можна виконувати вдома тільки за умови, що вони не будуть заважати мешканцям будинку чи сусідніх помешкань.

Організація в надомних умовах трудових процесів допускається тільки для осіб, які мають необхідні житлово-побутові умови, а також практичні навички або можуть бути навчені цих навичок для виконання певних робіт. Положення 275 регулює спосіб визначення наявності таких умов.

Хто має переважне право виконувати роботу вдома

Державний центр зайнятості нагадує, що переважне право на укладення трудового договору про роботу на дому надається:

  • жінкам, які мають дітей віком до 15 років;

  • інвалідам і пенсіонерам (незалежно від виду призначеної пенсії);

  • особам, які досягли пенсійного віку, але не отримують пенсію;

  • особам зі зниженою працездатністю, яким у встановленому порядку рекомендована праця в надомних умовах;

  • особам, які здійснюють догляд за інвалідами або хворими членами сім'ї, які за станом здоров'я потребують догляду;

  • особам, зайнятим на роботах із сезонним характером виробництва (у міжсезонний період),

  • особам, які навчаються в очних навчальних закладах;

  • особам, які з об'єктивних причин не можуть бути зайняті безпосередньо на виробництві в цій місцевості (наприклад, в районах і місцевостях, що мають вільні трудові ресурси (Положення 275).

Під час відпустки з догляду за дитиною до 3 років особа, яка фактично перебуває з дитиною може працювати вдома (ч. 8 ст. 179 КЗпП).

Особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, Державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою можливості виконання роботи вдома (ч. 4 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»).

Раніше «Слово і діло» розбиралося, що змінилося в нарахуваннях податкової пільги та хто може заощадити на сплаті податків.

Також ми з'ясовували, кому не треба платити ЄСВ із 1 січня (ФОПи, фермери, пенсіонери).

Ірина Рибінська, спеціально для «Слово і діло»

Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.

Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps

ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM

найважливіше від «Слово і діло»
Поділитися: