Наприкінці минулого тижня в уряді усерйоз заговорили про потребу запровадити другий за поточний рік жорсткий карантин. Точаться дискусії довкола того, які саме дати обрати – кінець листопада-початок грудня, чи, можливо, локдаун оголосити із середини грудня і продовжити на період новорічних свят.
Така ситуація виглядає логічною з точки зору стрімкого зростання кількості хворих на COVID-19. Однак якщо перший локдаун у березні-травні можна сміливо назвати більше «попереджувальним» заходом, то нинішній – потребою заради збереження людських життів та уникнення колапсу вітчизняної системи охорони здоров’я.
Проте у нинішній ситуації виникає не менша проблема – що робити із подальшим падінням економіки, яке лише пришвидшиться разом із черговими жорсткими карантинними заходами, а також як знайти компенсаційний механізм за рахунок бюджету держави, який і так тріщить по швах.
Підприємці та бізнесмени готуються до ще більш скрутних часів, тоді як в уряді намагаються знайти рішення, як саме зменшити негативні наслідки для економіки та громадян у період чергового локдауну. Схоже на те, що у його запровадженні вже ніхто не сумнівається – наразі йдеться про обрання оптимальної моделі та періоду тривалості.
Яких ризиків та збитків може зазнати українська економіка? Наскільки довго буде оговтуватися, і чи можливо взагалі підготуватися до подібного сценарію другого за рік вимушеного «паралічу» економіки?
Бізнес-страхи локдауну
Загалом представники бізнес-спільноти негативно ставляться до запровадження чергового локдауну. Представників малого та середнього бізнесу можна зрозуміти – попит на продукції та послуги падає, заробітки зменшуються, можливості для капіталізації та зростання зникають на найближчу перспективу. Не кажучи вже про необхідність справно платити зарплати робітникам та найманим працівникам, а також податки.
Громадська думка, зазвичай, у більшості випадків також на боці підприємців. За даними опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у вересні поточного року, майже половина респондентів (47%) висловилася проти запровадження жорстких карантинних заходів у разі другої хвилі епідемії коронавірусу. Парадокс у тому, що трохи менше серед опитаних – близько 46% – підтримують рішення влади запровадити жорсткий локдаун у разі погіршення епідеміологічної ситуації. Здавалося б, як бути у такій ситуації?
Безумовно, запровадження локдауну дуже суттєво вже вдруге за рік вдарить по сфері послуг, туризму, перевезень, ринку нерухомості. Збільшиться кількість безробітних і, водночас, зменшаться податкові надходження.
Окрім того, підприємці попереджають не лише про зниження ділової активності, а й зростання так званого «тіньового» сектору економіки – життя у перманентних обмеженнях створює можливості для найбільш спритних громадян створити нові «карантинні ніші» для ведення свого бізнесу.
Ймовірно, на макрофінансовому рівні йдеться про складність виплат по кредитам попередніх років, а значить існують суттєві ризики для оголошення дефолту. Усі супровідних проблем у такому випадку не уникнути: це і «стрибки» на ринку валют в бік ослаблення гривні, подорожчання пального, а з ним й інших продуктів та послуг, зростання рівня інфляції та безробіття.
Зрівняти рахунок
Перед Кабінетом міністрів зараз непростий вибір: потрібно зважити всі «за» та «проти», і у разі запровадження жорсткого карантину, забезпечити одразу два паралельних процеси – запустити компенсаторні механізми для малого та середнього бізнесу, а також простежити за тим, щоби карантинні обмеження дотримувалися громадянами належно.
Із виконанням і першого, і другого завдання в уряду існують серйозні проблеми. Минулого тижня прем’єр-міністр Денис Шмигаль оголосив про перелік механізмів, які планує запустити уряд для полегшення життя бізнесу в умовах жорсткого локдауну.
По-перше, йдеться про компенсації частини зарплат робітникам під час вимушеного простою. По-друге, пропонується застосувати програму портфельних гарантій від держави, які б перекривали до 80% виплат кредитних зобов’язань бізнесу за рахунок держбюджету на час жорстких карантинних заходів. По-третє, уряд продовжуватиме реалізацію програми доступних кредитів «5-7-9», яка дає змогу отримати канікули для бізнесу.
Усі ці кроки поки що не мають апробованого механізму реалізації, тож як уряд буде реалізовувати подібні ініціативи на практиці, поки що не зрозуміло.
Так само важко прогнозувати і ефект від іншої необхідної для реалізації локдауну урядової функції – контролю за дотриманням правил карантинних обмежень. Так, Верховна рада підтримала урядову ініціативу щодо штрафів за порушення правил носіння захисних масок, проте успіх цього кроку буде вимірюватися у спроможності влади покарати порушників, вдало прокомунікувати таку заборону, а ще показати реальний результат зі зниження захворюваності. Усі ці заходи – і щодо компенсаторних механізмів, і щодо дотримання правил карантинних обмежень – лише «зрівняють» рахунок у боротьбі із коронавірусом. Проте для справжньої перемоги потрібен цілий перелік інших важливих кроків.
Економіка після карантину
Реалізація комплексної програми для виходу держави з кризи потребуватиме додаткових ресурсів, яких із кожним місяцем обмежень стає дедалі менше. А із запровадженням жорсткого карантину ризики лише збільшаться. Можливо, саме тому і парламенту, і уряду наразі так важко узгодити правки до проєкту державного бюджету на наступний рік.
Безумовно, і на соціальні ініціативи, і на стимулювання економіки бракуватиме коштів, тож аби не оголошувати дефолт, і не вдаватися до дисбалансів в економіці, уряду доведеться знову йти на ринок зовнішніх запозичень. Нині одним із суттєвих ризиків, які впливатимуть на економіку в наступному році є ймовірність призупинення співпраці із Міжнародним валютним фондом.
Проте з іншого боку, вітчизняна економіка може отримати суттєвий поштовх у разі, якщо уряд та парламент ефективно відреагують на нинішні виклики. Йдеться про низку кроків, які можуть набагато краще спрацювати у вигляді механізмів компенсацій у перспективі на півроку-рік. Наприклад, це питання «замороження» або навіть зменшення цін на тарифи для населення. Ще один варіант – низка кроків зі зменшення податкового тиску на малий бізнес та громадян разом із запровадженням «податкових канікул» терміном на 3 місяці. Це і питання зменшення ставок оподаткування за нерухомість, і зниження рівня інших податків, зокрема, наприклад, на ввезення спеціалізованої техніки і розмитнення авто.
З одного боку, такі кроки можуть здатися популізмом, щоби здобути якомога більшу лояльність з боку громадян. З іншого, саме підтримка дій влади в умовах жорстких карантинних обмежень може стати вирішальною і для перемоги над рівнем захворюваності на коронавірус, і для одужання української економіки.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ YOUTUBE КАНАЛ
та дивіться першими нові відео від «Слово і діло»