В Україні так багаті традиції політичних викриттів, що підняти високу хвилю на цьому терені надзвичайно складно: спробуй здивуй. До того ж це неможливо зробити за допомогою чотиригодинного інтерв'ю, яке передбачає якогось надмотивованого глядача. Інші ж ЗМІ не прийшли на допомогу колишньому главі президентського Офісу і не зробили виразної вичавки з його відповідей Дмитру Гордону. Та й спробуй її зроби, коли в одкровеннях Андрія Богдана все будувалося на його фірмових напівнатяках, а то й відвертому тролінгу. На папері втрачається дві третини враження.
Але, схоже, Богдан і не звертався до основної маси виборців, йому потрібно було передати полум'яний привіт своєму колишньому другу і роботодавцю, а також нинішньому найближчому оточенню Володимира Зеленського: «Все пам'ятаю, все бачу, нічого не забуду». І зовсім не випадково для цього він вибрав Гордона, велике інтерв'ю з яким зіграло чималу роль у старті політичної кар'єри нинішнього президента. Прозоро так: де старт, там і фініш.
Якщо вселенський скандал не вийшов, то привіт вийшов вельми переконливий. Відсіявши очевидний самопіар, спроби представити себе досвідченим і безкорисливим державником, незаслужено віддаленим з владного Олімпу, ми отримуємо у викладі Андрія Богдана струнку історію про Володимира Зеленського, непогану загалом людину, яка самовпевнено вирушила до влади, а вона, в особі недалеких, але хитромудрих найближчих соратників, зламала його, обвела навколо пальця й перетворює у відверте посміховисько. Сам президент і не чинить опір, вважаючи за краще теплу ванну, уникаючи критики і геть не бачачи проблеми. Навколо, між тим, не ховаючись, крадуть – ті самі хитромудрі, недалекі, «свої», а інші, «чужі» і «далекі», на цьому вбогому тлі й зовсім давно розслабилися.
Богдан розкритикував «дорогі» обіцянки Зеленського: що саме може вдарити по бюджетуАндрій Богдан заявив, що президент Зеленський дає занадто багато обіцянок, які потребують великих вкладень з держбюджету. Які це обіцянки.
Добре знання головної дійової особи і порядків, що панують навколо нього, надає історії прекрасну достовірність. Головне ж – достовірність підживлюється простим спостереженням за тим, що відбувається в країні і довгим досвідом попередніх спостережень, що викликають або лють, або зневіру. Глядач підготовлений до цього сюжету всім попереднім життям, його не потрібно наполегливо переконувати, знайомі емоції напоготові. Українці звикли до обломів і не розпещені прикладами успіхів і перемог. Це зовсім не означає, що буквально все в оповіданні Андрія Богдана правда, він такої наївності від глядачів і не передбачає, але це наратив високої пояснювальної якості.
Убивчість цієї історії в тому, що Банкова не може протиставити їй хоч скільки-небудь переконливої своєї історії, яка б каменя на камені не залишила від всіх наклепів. Практика регулярних відеозвернень, яка створювала якусь безперервну і зв'язну розповідь Володимира Зеленського про власні пригоди у владі, давно пішла в забуття. З давніх-давен ніхто толком не пояснює, що і чому відбувається. Напевно, такі пояснення давались б нескладно, якщо б існувало чітке внутрішнє уявлення, але його, очевидно, немає. Коли Богдан заявляє, що в Офісі давно перестали збиратися й обговорювати нагальні справи, а якщо і збираються, то з'ясовується, що говорити загалом немає про що, це звучить надзвичайно правдоподібно. Сенс нинішньої влади кудись поплив і давно не вгадується, а Зеленський нібито боїться зізнатися собі в цьому. Богдан, мерзотник, ось мордою тицьнув.
Як би далі справа ні склалася, багатогодинна розповідь дуже поінформованого свідка того, як розвивався шостий президент України, його оцінки успіхів і провалів, це історичний документ, як і сам Андрій Богдан назавжди – історична постать. Якби не виявилося, що ще й досить велика порівняно з іншими.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»