У четвер, 11 липня, президенту Володимиру Зеленському вперше вдалося поговорити з президентом РФ Володимиром Путіним. Бесіда відбулася телефоном. Її зміст невідомий, проте сам факт такої розмови вже обнадіює. Чи вдасться Зеленському домогтися своїх цілей у переговорах із Путіним, не створивши ще більших проблем і не поступившись інтересами держави?
Про телефонну розмову між Зеленським та Путіним стало відомо 11 липня, ближче до вечора. Зокрема, повідомляється, що розмова відбулася за ініціативою президента України й була організована за посередництва (важливий момент, на якому ми зупинимося пізніше). При цьому Путін нібито охоче пішов на контакт, чого не спостерігалося у випадку з попередником Зеленського Петром Порошенком.
Про зміст бесіди відомо не дуже багато. Різні джерела повідомляють про те, що сторони обговорили питання звільнення українських військових моряків та інших громадян нашої країни, переговори в Нормандському форматі. Також Зеленський нібито поцікавився в свого російського колеги, коли ж Росія визнає перемогу нового президента на виборах в Україні. На це Путін відповів «незабаром».
Зазначимо, що досі Путін не горів бажанням безпосередньо спілкуватися із Зеленським, хоча українська сторона неодноразово наполягала на тому, що хотіла б налагодити прямий контакт із лідером РФ. «Крига скресла» на початку цього тижня, після того, як на українському телеканалі NewsOne, що пов'язують із кумом Путіна Віктором Медведчуком, був анонсований телеміст із російським телеканалом «Росія 24» під назвою «Треба поговорити». Російський телеканал заборонений в Україні й сама ідея такого телемосту викликала негативну реакцію в нашому суспільстві. Зрештою телеміст був скасований.
Негативною була реакція й самого Зеленського, яку глава держави висловив у відповідному відеозверненні. Необхідність «розмови» президент України визнав, але запропонував організувати її в Нормандському форматін за участю представників США та Великої Британії: «Треба поговорити? Треба. Давайте. Чий Крим і кого там немає на Донбасі. Компанію для розмови пропоную наступну. Я, ви, президент Сполучених Штатів Дональд Трамп, прем'єр Великої Британії Тереза Мей, канцлер ФРН Ангела Меркель, президент Франції Еммануель Макрон. Місце? Думаю, Олександр Лукашенко залюбки прийме нас у Мінську».
Таке розширення Нормандського формату, в якому поки беруть участь Україна, Росія, Франція та Німеччина, – передвиборча ідея команди Зеленського. Абсолютно несподівано Путін поставився до цієї пропозиції прихильно. «Ми не відмовлялися від жодного з переговорних форматів, у тому числі від розширення Нормандського формату», – зазначив президент РФ. Щоправда, він зробив застереження про те, що для початку потрібно поцікавитися думкою інших учасників «нормандської четвірки».
Про те, що в Кремлі не заперечують проти розширення Нормандського формату, стало відомо практично перед самою розмовою двох президентів, що, як ми пам'ятаємо, відбулася за чийогось посередництва. Фігуру посередника можна спробувати вгадати. Очевидно, це кум Путіна Віктор Медведчук – голова політради прохідної партії «Опозиційна платформа – За життя», третій номер у її виборчому списку.
Віктор Медведчук останнім часом розвинув дуже велику активність. Він організовує повернення українських полонених, а також проводить політичні переговори з російським керівництвом. Тому абсолютно не виключено, що ідея телемосту й організація телефонної розмови з Путіним також належать Віктору Медведчуку.
І в цій ситуації є маса «підводних каменів», небезпечних насамперед для самого Зеленського. Ясна річ, передвиборчі обіцянки, пов'язані з припиненням вогню на Донбасі, поверненням військовополонених, прямими переговорами з главою РФ, потрібно виконувати. Але все має свою ціну.
По-перше, завдяки активності Медведчука рейтинг «Опозиційної платформи» швидко зростає, відбираючи голоси якраз у партії Зеленського «Слуга народу». Мало хто тепер сумнівається в тому, що «За життя» пройде до парламенту. Переговори з Путіним Володимир Зеленський, звичайно, може спробувати записати до свого активу, але далеко не кожен виборець має рожеві окуляри. За посередництво Віктора Медведчука Володимир Зеленський заплатить голосами.
По-друге, й це має значення вже в масштабах всієї держави, не можна забувати про те, що Віктор Медведчук (кум Путіна) виступає за реанімацію відносин між Україною та Росією. Активно просуватиметься ідея реалізації Мінських угод (іншого формату врегулювання конфлікту на Донбасі просто не існує, ба більше, сам Зеленський неодноразово висловлював готовність виконувати «Мінськ-2») з усіма наслідками, що випливають обставинами. Перш за все, це легалізація проросійських сепаратистів через місцеві вибори та конституційні зміни, пов'язані з наданням особливого статусу окупованим Росією територіям.
У підсумку Україна отримає мир, але при цьому питання деокупації Криму буде винесене за дужки. Донбас повернеться в Україну юридично, але фактично залишиться під впливом РФ, яка диктуватиме свою повістку через підконтрольних лідерів, які отримали статус українських політиків. Це надовго загальмує європейську та євроатлантичну інтеграцію нашої країни. При цьому сам факт прямих переговорів із Володимиром Путіним не дасть жодних переваг Зеленському, адже спілкування з українським колегою абсолютно не зобов'язує президента РФ визнавати свою країну учасником конфлікту на Донбасі (чого дуже хотів би Київ). Скоріш за все, Москва просто надасть «посильну допомогу» в урегулюванні конфлікту на Донбасі, можливо, подбавши про максимальне збереження обличчя всіх учасників процесу.
Для президентської кар'єри Володимира Зеленського й узагалі для внутрішньої ситуації в Україні такий вихід із війни може мати небезпечні наслідки. Нещодавнє опитування, проведене Фондом «Демократичні ініціативи» спільно з Центром Разумкова, показало, що мир «за всяку ціну» не влаштовує громадян України. За словами директора Фонду Ірини Бекешкіної, більшість компромісів, пропонованих Мінськими угодами, й тих, які влаштовують Росію, не сприймаються громадянами.
«Проведення виборів на умовах бойовиків неприйнятне для 66% опитаних ... Для 61% є неприйнятною також повна амністія учасників бойових дій проти українських військ», – уточнила, зокрема, соціолог.
Отже, сам факт відновлення контактів на вищому рівні між Україною та Росією вселяє надію на швидке припинення бойових дій. Однак фактичні втрати територій і внутрішній опір суспільства на більшість компромісів із Росією можуть означати радше затишшя перед бурею, аніж вічний мир.
Денис Попович, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»