«Іду в президенти»: чи можна балотуватись, якщо немає мільйонів?

Читать на русском
Балотуватися в президенти України можуть ті, хто має гроші на заставу. Чи суперечить це Конституції України та чи вистачить зібраних із кандидатів коштів, щоб покрити виборчі витрати?
Слово і Діло

Ці вибори вже стали рекордними за кількістю охочих узяти участь у президентських перегонах. Загалом, документи подала 91 особа, вже понад 30 – офіційно зареєстровані. Ще 24 претенденти отримали відмову ЦВК. Серед них були й такі, що внесли занадто малу заставу. Наприклад, Ігор Сухіх вніс лише 2 гривні 50 копійок застави. Він пояснив, що таким чином хотів привернути увагу до невідповідності в законодавстві. «Слово і Діло» розбиралося, чи справді в президенти може йти лише заможна людина та чи не порушуються таким чином права простих українців.

Суперечка між прихильниками великої застави й тими, хто вважає, що таким чином відсіюються звичайні люди, триває вже давно. Але є бійці невидимого фронту, що віддають перевагу діям. Щоб привернути увагу до проблеми із заставою, Ігор Сухіх подав до ЦВК повний перелік документів, але заплатив лише 2 гривні 50 копійок замість необхідних 2 мільйонів 500 тисяч гривень. Він вважає, що існують розбіжності між Конституцією та законом «Про вибори президента України».

Парламентські вибори-2019: які партії мають шансиЗа даними соціологів, на парламентських виборах підтримку матимуть шість партій. Зокрема, Батьківщина з показником 21,2 відсотка – в лідерах.

«Найголовнішим документом України є Конституція, 103-тя стаття якої чітко регламентує, що президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, живе в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років і володіє державною мовою. Крапка. Більше жодних обмежень головний документ держави не передбачає. Ніяких двох із половиною мільйонів застави та інших забаганок, прописаних у законі України «Про вибори президента України», – написав він у Facebook.

Отримавши очікувану відмову ЦВК, Сухіх пояснив, що принцип «Заплати і матимеш право» має відійти в історію, а на заміну йому має прийти державна програма електронного голосування.

Чи насправді виборче законодавство суперечить Конституції України, «Слово і Діло» розпитало експерта з конституційного права Олександра Москалюка. На його думку, якби не було застави, то виборчі бюлетені були б ще більшими, ніж зараз.

«Уявіть, якби застави не було? Це насправді норма, яка спрямована на те, щоб запобігти зловживанню правом. І, серед іншого, перевірити організаційні здібності особи, якщо вона хоче бути кандидатом, зібрати необхідну суму. Для нормального політика це не проблема. І приклад Гнапа якраз чудово це ілюструє», – сказав Москалюк.

Юрист процитував рішення Конституційного суду України про виборчу заставу: «З огляду на це, грошову виборчу заставу не можна розглядати як обмеження пасивного виборчого права (право балотуватися – ред.) громадян за ознакою майнового стану. Встановлення грошової застави не порушує конституційного права рівності громадян перед законом та рівності їхніх конституційних прав і свобод, а також принципу рівності політичних партій перед законом».

На його переконання, грошова застава використовується в світовій практиці не як майновий ценз, а як одна з умов реєстрації кандидатів для участі у виборах.

«Відповідно до рішення КСУ, майновий виборчий ценз безпосередньо пов’язаний із майновим станом особи й характеризується сукупністю нерухомого майна, певним рівнем річного доходу громадянина, що визначає його як власника», – уточнив він.

Україна витратить близько 5 мільярдів на ЦВКДержавний бюджет на 2019 рік передбачає витрати в обсязі понад 4,8 млрд грн на Центральну виборчу комісію.

Далі у висновках КСУ йдеться про те, що метою грошової виборчої застави є обмеження чи усунення зловживання громадянином виборчим правом, передусім за рахунок платників податків.

«Тобто можна зробити бюлетень із тисячі осіб, але я не хочу платити за те, що комусь просто захотілося балотуватися. Ніхто ж не говорить, що ці 2,5 мільйони гривень мають бути власними грошима політика. Будь ласка, зберіть необхідну суму й балотуйтеся», – сказав Москалюк.

Насправді, кошти, які надійшли від кандидатів у президенти, навіть не до кінця покриють витрати, пов’язані з виборами. Голова правління Інституту світової політики Віктор Шлинчак підрахував, що для цього знадобилося б зареєструвати майже тисячу кандидатів.

«Якщо взяти 89 кандидатів (на момент підрахунку було саме стільки – ред.) і по 2,5 мільйони гривень застави. Виходить 222,5 мільйони. Добре, двом повернуть – мінус п'ять. 217,5 мільйонів. До державного бюджету. Але, як планувала ЦВК, на вибори президента має бути витрачено 2 мільярди 355 мільйонів гривень. Тому, щоб вийти хоча б «у нуль» затрат, у виборах мали б узяти участь 942 кандидати. Тож у нас із кандидатами не перебір, а очевидний недобір», – написав Шлинчак у соцмережі.

Є й ті, хто виступає за збільшення застави до 10 мільйонів гривень. Саме з такою ініціативою виступив у жовтні Комітет виборців України.

«Ми пропонуємо підвищити грошову заставу вчетверо – з 2,5 до 10 мільйонів гривень із тим, щоб поставити певні перешкоди для кандидатів, які сприймають вибори як певний комічний жанр або як захист від переслідувань», – зазначив голова КВУ Олексій Кошель.

Також він пропонує, щоб застава поверталася не лише двом учасникам другого туру, а й тим кандидатам, які отримали більш ніж 5-7% голосів.

Ірина Рибінська, спеціально для «Слова і Діла»

Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...