Українське громадянство закріплене на рівні Конституції. Є закон про громадянство, який це регулює. Виникає питання, що багато хто на побутовому рівні трактує неправильно, що таке єдине громадянство. Питання громадянства стосуються й дій інших держав. Як наслідок, виникають питання щодо домовленостей та міждержавних зв’язків.
Про це в коментарі «Слову і Ділу» розповіла експерт Центру політико-правових реформ Юлія Кириченко, оцінюючи питання подвійного громадянства на тлі видачі угорського паспорту на Закарпатті.
«Визначення про єдине громадянство слід розуміти так, що держава Україна, по-перше, визнає громадянство України як єдине на нашій території. По-друге, в межах України не може бути громадянства іншого територіального підрозділу. Умовно кажучи, «Л/ДНР». Коли виникає подвійне громадянство, то наслідки за це прописані в законі про громадянство», – зазначила Кириченко.
За її словами, якщо є спеціальний статус, наприклад, держслужбовець чи це виборна посада, то додатково набуває чинності законодавство, яке регулює статус держслужбовця, посадових осіб.
Експерт уточнила, що для цих категорій чітко вказано, що особа має бути громадянином України.
«Тоді ми переходимо з площини регулювання громадянства в площину статусу конкретної особи – нардеп, держслужбовець категорії А. Виникає відповідальність до припинення, втрати повноважень», – пояснила вона.
Існують світові, європейські стандарти, які полягають у тому, що кожна людина не може бути позбавлена громадянства. Міжнародні стандарти спрямовані на боротьбу з апатридами – коли людина без громадянства й не може набути громадянства будь-якої країни, підкреслила фахівець.
Далі кожна держава залежно від історичного розвитку, традицій визнає єдине громадянство чи дає можливість подвійного або потрійного громадянства, додала вона.
За її словами, єдине громадянство спрямоване на регулювання відносин громадянина з державою. Виникають обов’язки між ними.
«Механізм, коли дозволене подвійне громадянство, лежить уже в площині взаємозв’язку між країнами. Деякі країни не збираються, наприклад, розголошувати інформацію про друге громадянство. Це їхнє право. Немає таких міжнародних угод. З іншого боку, виникає питання, як отримати інформацію, як узагалі бути. Все непросто. Питання щодо кожної особи окремо. Якщо особа обійматиме якусь державну посаду, держави йдуть назустріч та розголошують інформацію», – наголосила Кириченко.
Якщо це, наприклад, політика іншої держави, недобросовісна щодо нашої держави, то розглядати питання вже мають саме як політику держави, а не особи, підкреслила вона.
«Тому скандал з Угорщиною має розглядатися на рівні дипломатичних відносин, міждержавних. Тут не має особливих наслідків для конкретних осіб. Хіба що вони ведуть підривну діяльність, користуючись інститутом громадянства. Тобто, якщо українці отримали паспорти Угорщини на Закарпатті, то питання не в тому, як їх покарати, а в тому, яким чином так сталося. Це була організована акція сусідньої держави? Паспорти просто так не роздають. Якщо це їхня політика, то потрібно з’ясовувати відносини між державами», – акцентувала експерт.
Вона нагадала про історію з російськими паспортами в Криму.
«Якщо все зроблено за принципом «ви лише візьміть цей паспорт», якщо це не люди звернулися безпосередньо до угорської влади з тим, щоб отримати громадянство, – це одна ситуація. Якщо люди свідомо, добровільно звернулися до іншої країни про набуття громадянства, то вони мусили б надати інформацію, відповідним чином мало би бути порушене питання про припинення громадянства України», – резюмувала Юлія Кириченко.
Нагадаємо, голова МЗС України Павло Клімкін допустив висилку консула Угорщини з Берегового в разі, якщо буде підтверджена автентичність відео.
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»