У п'ятницю, 31 серпня, в результаті вибуху був убитий одіозний ватажок «ДНР» Олександр Захарченко. У «ДНР» головною причиною інциденту традиційно називають дії українських диверсантів, а в Києві вважають, що в історії з ліквідацією Захарченка слід шукати російський слід. Багато що, втім, вказує на те, що вибух організували «свої» і його ціллю був аж ніяк не Захарченко.
Олександр Захарченко був ліквідований у результаті вибуху, який стався в кафе «Сепар», куди керівники «ДНР» прийшли поминати померлого напередодні російського співака Йосипа Кобзона. Вибуховий пристрій був розміщений над входом до закладу. Спочатку всередину зайшов охоронець, за ним – Олександр Захарченко, слідом – ще один охоронець і «міністр доходів і зборів «ДНР» Олександр Тимофеєв («Ташкент»). Цієї миті спрацював фугас. Олександр Захарченко та один із охоронців загинули, а «Ташкент» отримав серйозні поранення.
Відразу ж з'явилися різні версії причин інциденту. Так, у «ДНР» головною причиною традиційно називають дії українських диверсантів, а в Києві вважають, що в історії з ліквідацією Захарченка слід шукати російський слід.
Українська ДРГ
На дії невідомих українських диверсантів так чи інакше списувалися майже всі гучні вбивства одіозних ватажків бойовиків. Хіба що у випадку з ліквідацією Олександра Бєднова («Бетмена») українська ДРГ була поза підозрою – відповідальність за вбивство «Бетмена» відразу ж взяли на себе структури тодішнього ватажка «ЛНР» Ігоря Плотницького. Однак у випадку із Захарченком участь українських фахівців практично виключена.
І зовсім не тому, що в СБУ або ССО не здатні усунути Олександра Захарченка, попри значну охорону. Річ у тім, що саме по собі це вбивство не має жодного сенсу, оскільки Захарченко – фігура, абсолютно підконтрольна Кремлю. Приберуть одного – відправлять іншого, загальна ситуація абсолютно не зміниться.
З іншого боку, ліквідація Захарченка могла б розглядатись як акт залякування, та й то лише в тому разі, якби ЗСУ планували почати великий наступ на Донбасі. Але при цьому вбивство ватажка «ДНР» мало б іти в комплексі з іншими заходами такого роду – цілою серією різних диверсій, причому не лише в «ДНР», але й в «ЛНР». Це могло б паралізувати волю противника й зробити успіх наступу більш імовірним.
Однак якихось ознак того, що українська армія готує великий наступ на Донбасі, поки не спостерігається.
Російський слід
Імовірність того, що Олександра Захарченка «прибрали» російські спецслужби, набагато вища. Наприклад, відомий російський блогер Анатолій Несміян (el-murid) назвав інцидент 31 серпня «передпродажною підготовкою» для передачі Донбасу в Україні згідно з умовами Мінських угод. Колишній ватажок «ДНР» був занадто одіозною фігурою для Києва, а тепер вакантне місце має зайняти куди більш респектабельний і здатний до переговорів кандидат.
Цю ж думку підтверджують і деякі російські ЗМІ. «На Донбасі потрібно починати договірний процес. Рано чи пізно. З живим Захарченко це, скоріш за все, було б уже неможливо», – пише видання «Московський комсомолець».
І нарешті, як уже повідомляло «Слово і Діло», діяльністю Олександра Захарченка були незадоволені в Кремлі й уже почали шукати йому заміну. Невдоволення було продиктоване безконтрольним витрачанням коштів, які Москва виділяла на утримання «ДНР», а також небажанням Захарченка розформувати підконтрольні лише йому бандформування. За інформацією Анатолія Несміяна, в зв'язку з цим Захарченко вже у вересні мав піти зі своєї посади.
Однак для цього його зовсім необов'язково було вбивати. Досвід Ігоря Плотницького, якого в листопаді минулого року змістили з посади ватажка «ЛНР», говорить про те, що в таких випадках цілком можна обійтися без кровопролиття. Достатньо лише організувати «державний переворот» і призначити нового керівника.
У ситуації із Захарченком можна було обійтися взагалі без жодних «шумових ефектів», адже заміна ватажку все одно готувалася.
І, нарешті, проти «російського сліду» говорять події, що відбулися після ліквідації Захарченка. За інформацією Telegram-каналу «Донецький Абориген», інцидент виявився несподіванкою для Кремля й викликав негативну емоційну реакцію. Зокрема, президент РФ Володимир Путін нібито «вимагав розібратися, що сталося насправді, дав вказівку знайти й покарати вбивць». «Низка джерел у Донецьку підтвердили інформацію, що до міста прибула робоча група «серйозних хлопців» із Москви. Перевірятимуть особисту охорону (Захарченка – ред.) – підозри на них», – зазначає «Донецький Абориген».
Особливо наголошується, що до завершення розслідування подій 31 серпня будь-яких виборів або кадрових призначень у «республіці» не передбачається. Ситуація зафіксована.
«Посилка» від своїх
Якщо виключити російський та український варіанти, залишається лише одна версія: внутрішні розбірки. Відомо, що кафе «Сепар» належить працівнику охорони Олександра Захарченка й розташоване неподалік від резиденції самого ватажка. Тому цілком очевидно, що таку диверсію неможливо було планувати й провести без «крота» в найближчому його оточенні. Однак хто в «ДНР» наважився б підняти руку на «Батю», який користувався при цьому певним авторитетом? І на що взагалі розраховувала б ця особа, знаючи, що нового ватажка в будь-якому разі призначали б у Москві?
Виходить, що вибух був організований «своїми», однак його метою не був Захарченко. Підозри в цьому випадку падають на Олександра Тимофеєва. «Ташкент» був мішенню для бандитських розбірок. На ньому сходилися всі фінансові потоки в «республіці», а крім того, він курирував «ОПК ДНР». Могло існувати безліч причин для того, щоб прибрати Тимофеєва, хоча б навіть через банальне зведення рахунків.
За повідомленням Telegram-каналу «НеЗигарь», що висвітлює події на непідконтрольних Україні територіях, а також у самій Росії, «Ташкент» багатьом насолив у «ДНР». Він розподіляв гуманітарні вантажі, підім'яв під себе торгівлю вугіллям, цигарками, бензином, дизпаливом, кольоровими й чорними металами, а також лікарськими засобами.
У кожному разі, з огляду на переполох, пов'язаний із ліквідацією Захарченка, поки життя Тимофеєва перебуває в безпеці. Однак якщо метою підриву був саме «голова Мінсдоху», то наступний замах на «Ташкента» не за горами.
Ігор Вєтров, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»