Два роки прем’єрства: чому тягнули зі звітом та що вдалося Гройсману

Читать на русском
Микола Давидюкполітолог

Нинішньому складу Кабінету міністрів України 14 квітня виповнилося рівно два роки. Примітно, що рівень відповідальності уряду протягом першого року (з 14 квітня 2016 року до 13 квітня 2017 року) складав 24%. Щодо другого року роботи уряду (з 14 квітня 2017 року до 11 квітня 2018 року), то загальний рівень відповідальності сягнув лише 18%. Щоправда, й обіцянок міністри на другий рік уже давали менше. «За ці два роки не було жодного легкого дня. Неймовірна кількість викликів, проблеми практично в кожній сфері, які потрібно вирішувати одночасно, постійні протистояння», – так прокоментував два роки діяльності сам прем'єр-міністр Володимир Гройсман. Однак навесні звіт уряду перенесли на 20 червня. Сьогодні прем'єр-міністра Володимира Гройсмана та міністрів заслухають на засіданні парламентського комітету з економічних питань.

«Слово і Діло» вирішило з’ясувати, як працював Кабмін протягом двох років та чому так довго відкладали зі звітом.

Політолог Микола Давидюк підкреслив, що звіт уряду не завжди залежить від самого уряду.

Довогочікуваний звіт

Кожен уряд передає звіт у листопаді ВР, яка знайомиться з ним у комітетах, а потім призначає в сесійній залі публічний звіт.

«Звіт був готовий, півроку не могли призначити дату, тому говорити, що уряд не хотів звітувати, не зовсім доречно. Для того, щоб покритикувати уряд, звіт не потрібен. Люди, якщо бачать, що дорогу роблять, то вона буде, якщо нічого не роблять – нічого й не буде. Звіт – це досить умовна річ», – зазначив політолог.

Скоро закриття політичного сезону й зрозуміло, що Кабміну потрібно працювати свої напрацювання, а вже на осінь вийти з новими планами та цілями, додав він.

Експерт нагадав, що схожа ситуація була минулого року – літо закрили одними проектами, а на осінь пообіцяли медичну реформу.

Для того, щоб критикувати уряд, звіт не потрібен. Просто в нас звіт став сакральним. Однак тут самі депутати спочатку не хотіли цей звіт призначати, а потім у кулуарах говорили, що ніхто не хоче звітувати.

Проблемні призначення Кабміну: статус в. о.

Насправді, в. о. в нас не так багато, уточнив він.

«Це такий стиль управління. Свого часу в Тимошенко було більше 5 міністрів зі статусом в. о. Якщо вони працюють ефективно, то населенню байдуже, в. о. це чи це повноправний міністр», – пояснив політолог.

«Інша річ, що є дійсно випадки, наприклад, як зі Стецем, що кілька разів уже хотів піти, але його не відпускають. Це або проблема щирості намірів, або просто не можуть знайти кількості голосів, щоб провести іншого міністра», – наголосив Давидюк.

Курс на реформи

Однозначно, вдало запущена реформа децентралізації, акцентував експерт.

«Цей процес запущений. Нехай через років п’ять, але він дасть свої результати, й населені пункти зміцняться, насамперед ті, які не завжди були фаворитами. Видно, що на місцях почалося політичне та економічне життя», – уточнив він.

По-друге, ремонт доріг, враховуючи стан, в якому вони були, тобто зрушення присутні, додав політолог.

«Великі центральні траси, дороги обласного та державного значення намагаються ремонтувати. Проблема в тому, що до «Укравтодору» багато питань», – підкреслив він.

Два роки уряду Гройсмана: як Кабмін виконує свої обіцянкиРівно два роки виповнилося відтоді, як почав роботу уряд Гройсмана. Ми вирішили порівняти між собою два роки правління міністрів Гройсмана й подивитися, наскільки змінився рівень відповідальності Кабміну.

Хоча позитив у тому, що нарешті почали брати гарантію на п’ять років із того, хто робить дороги, якщо щось станеться, звернув увагу Давидюк.

«Це європейський досвід, який до нас прийшов чомусь через 30 років», – пояснив він.

За його словами, освітня реформа пройшла, а от медична реформа сприймається не всіма, хоча там є багато позитивних моментів.

«Є спротив медичної мафії, випадок із Лінчевським. За такі речі потрібно йти у відставку. Якщо людина не відчуває відповідальності за посаду, потрібно йти у відставку. Це питання політичної культури чиновника, але сама поведінка дискредитує всю реформу», – зазначив експерт.

Медична реформа має гарний початок, але до неї потрібно приглядатися й допомагати, щоб вона рухалася вперед, додав він.

«На місцях також є викривлення, тому потрібно дивитися, щоб реформа дійсно призвела до покращення сервісу», – уточнив Давидюк.

Міністерства-князівства та проблеми чиновницької вертикалі

Негатив у тому, що в нас деякі міністерства живуть своїм життям, акцентував політолог.

«Принцип політичних квот призвів до того, що в нас є міністерства-князівства, які грають свою гру. Не мати єдиної команди, пориву, коли одні грають на одну партію, інші – на третю, а хтось – на себе, є великим мінусом», – пояснив він.

Крім того, на його переконання, проблема в тому, що в нас залишаються різні групи, зацікавлені в корупційних потоках.

«Купа силовиків середнього рівня. Їхнє завдання – контрабанда й тиск на бізнес. Краків за останні 2 роки став майже столицею IT у Східній Європі. Офіси орендують українці, а зарплата піднялася в рази. Чому це не могло бути в Харкові чи Дніпрі? У нас зате силовики тиснуть на бізнес, якому простіше виїхати», – підкреслив експерт.

«Ця середня ланка залишилась і в цьому проблема. Верхня ланка хоч якось змінюється, там «вічних» немає. Але є «вічні» відділи боротьби з економічною злочинністю. Ми навчилися змінювати політиків у верхній ланці, але потрібно змінювати чиновників усередині. Часто вони можуть акумулювати якраз найбільші корупційні потоки», – резюмував Микола Давидюк.

Раніше аналітики порталу розповіли, хто з прем'єрів звітував перед Верховною Радою й чим це закінчилося.

Як уряди звітували Верховній Раді про виконання держбюджету за останні 17 років – у нашому матеріалі за посиланням.


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...