Сварка міністра фінансів Олександра Данилюка та прем'єр-міністра Володимира Гройсмана через призначення заступника відбулася ще на засіданні Кабміну 23 травня. Прем'єр заявив, що претензії до нього безпідставні. Пізніше очільник Мінфіну надіслав листа послам G7, в якому пояснив причини нещодавніх розбіжностей із прем'єр-міністром. Своєю чергою Гройсман, коментуючи ситуацію з Данилюком, припустив, що той вирішив змінити місце роботи, й вирішив це зробити так, щоб виглядати жертвою в ситуації, що склалася. При цьому сам міністр запевнив, що не подаватиме у відставку. В підсумку в Кабміні повідомили, що очільник Кабміну визначається, чи звільняти Данилюка. Сьогодні, 6 червня, прем’єр підписав подання на звільнення Олександра Данилюка.
Політтехнолог, виконавчий директор комунікаційної групи XPR Валентин Войтков переконаний, що конфлікт тягнеться вже давно, й підґрунтя для нього виникло після того, як Роман Насіров звільнив крісло в Державній фіскальній службі.
Боротьба за ДФС
«Конфлікт виник у зв’язку з тим, що різні групи впливу хотіли отримати контроль над ДФС. Формально інша людина, не Мирослав Продан, мала очолити ДФС. Однак Гройсману вдалося пролобіювати, щоб в. о. голови ДФС став його земляк, людина з якою він співпрацював ще у Вінницькій області, хоча були інші кандидатури», – зазначив Войтков.
Ба більше, АП також хотіла поставити до ДФС свою людину, тому що Насіров був ближчим до Адміністрації президента, додав експерт.
Політтехнолог підкреслив, що функціонально Державна фіскальна служба підпорядковується Мінфіну, відовідно Данилюк як міністр фінансів міг отримати важелі впливу, щоб проводити реформу ДФС.
«Проте інструментів впливу він так і не отримав. Відтак, Данилюк лобіював Бугрімову на позицію своєї заступниці, щоб вона отримала додаткові важелі, а Данилюк, своєю чергою, також отримав би якісь можливості контролю», – уточнив він.
Войтков нагадав, що навіть після того, як Мінфін запропонував концепцію реформи ДФС, у Кабміні спочатку погодились, а потім Гройсман не схвалив.
На його думку, наразі це яскрава ілюстрація того, як у парламентсько-президентській республіці, що є на папері, відбуваються різні кулуарні ігри для того, щоб отримати контроль над тими органами, які контролюють потоки.
Ситуація зріла давно, але після невдалої спроби призначити заступника фінансів Данилюк пішов на серйозніший конфлікт, наголосив експерт.
Неминуче звільнення
«З іншого боку, питання до того, наскільки Данилюк впорався зі своєю роботою. До нього було багато питань. Не можна сказати, що він був дуже ефективним міністром, на жаль. Тому приводи також були», – констатував Войтков.
За його словами, відставка є наслідком кількох причин. По-перше, контрольованого хаосу в системі органів влади.
«З іншого боку, є конфлікт між Кабміном, Гройсманом, АП і самим президентом. Саме тому у нас багато в. о., бо тих кандидатів, яких хоче Банкова, не хоче Гройсман і навпаки. Ну й не виключено, що були ще й особисті моменти між Данилюком і Гройсманом. Особливо після листа G7», – пояснив експерт.
Тому, навіть попри переговори з МВФ, транш, те, що позиція міністра фінансів є однією з ключових, Гройсман вирішив піти на такий крок, додав він.
Фахівець не виключив, що відставку могли обговорити з АП.
Хто замість Данилюка?
За словами політолога, звільнення Данилюка несе певні ризики, адже МВФ навряд чи захоче вести переговори з особою в статусі в. о.
Тепер конкретних предметних домовленостей може не бути, припустив він.
«Однак усе залежить від того, чи є узгоджена кандидатура на позицію міністра фінансів. Якщо так, можливо, буде оновлений кадровий пакет. Обговорюють різні прізвища, в тому числі Южаніної, але вона є людиною президента. Очевидно, Кабмін має тоді отримати якийсь інший портфель», – уточнив експерт.
«Інший варіант – поки що в нас не буде постійного міністра, як із Мінагрополітики та іншими. У світлі переговорів з МВФ це суттєвий ризик», – резюмував Валентин Войтков.
За даними «Слова і Діла», більшість обіцянок міністра фінансів перебуває в процесі виконання. Рівень його відповідальності – 30%.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»