Світ політики як воля Банкової та циркова вистава

Читать на русском
Леонід Швецьполітичний оглядач

Якщо ви хочете серйозно образити владу, назвіть її безвольною. Адже влада – це втілення волі – як делегованої громадської, так і індивідуальної волі тих, хто дорвався до державного управління. Безвольна влада образлива в своїй безглуздості.

Озираючись на результати роботи постмайданного керівництва, так і тягне міцніше припечатати діячів, які бездарно скористались унікальним шансом і продовжують вважати себе казковим подарунком для країни. Тим часом не варто плутати зовнішню анемічність і внутрішню беззмістовність із відсутністю волі. З нею якраз усе гаразд.

Переграти МВФ: чим ризикує Україна без чергових траншів кредитівВстигнути до липня. Саме цей місяць може стати визначальним у продовженні співпраці України з МВФ. Що станеться, якщо чергового траншу так і не дочекаємося, в матеріалі політолога Олександра Радчука.

Керівник Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський нещодавно навів приголомшливі цифри. У найближчі два роки Україна має виплатити 11 мільярдів доларів зовнішнього держборгу, при тому, що на валютних рахунках уряду зараз менш ніж півтора мільярда, а валютні резерви Нацбанку становлять 19 мільярдів. Ця моторошна ситуація анітрохи не лякає наше вольове керівництво, яке продовжує крутити дулі Міжнародному валютному фонду, без якого з цієї, м'яко скажемо, ями не вибратися.

Одночасно, прикриваючись нібито волею МВФ, верховне начальство всіляко уникає серйозних кроків, які дозволили б зняти адміністративні ланцюги з рук вітчизняного бізнесу. Три роки пішло на розмови про доброчинну роль, яку зіграла б заміна податку на прибуток податком на виведений капітал, всі погодилися, як це чудово, але з Банкової багатозначно кидають, що у Фонді не зрозуміють, кляті ретрогради.

Потрібно володіти непохитною волею, щоб ігнорувати обурення бізнес-спільноти, яка без проблем дізналася про справжню позицію МВФ, де зовсім не заперечують проти податкової революції, щоб бюджет був бездефіцитним. Еквівалент волі до дрібної брехні й порожніх обіцянок, помноженої на пристрасну волю до самої влади, будучи витраченим на реальне реформування, дав би приголомшливий результат. Але наші доморощені Лі Куан Ю простих шляхів не шукають. Залізні люди.

МВФ назвав важливу умову для нового траншуМВФ вважає ухвалення закону про Антикорупційний суд критично важливим для завершення четвертого перегляду програми співпраці з Україною.

Країна ж задихається від нестачі коштів. Закошмарений вітчизняний бізнес не може підняти голову й розвернутися. Іноземний іде вкрай неохоче й у мізерних масштабах. Нацбанк оцінив чистий приплив іноземних інвестицій у 2017 році в 2,3 мільярда доларів, на третину менше, ніж роком раніше. Щоб зрозуміти потреби України у вливаннях, досить нагадати, що Західна Німеччина адресно витрачала на Східну після падіння Берлінської стіни по 100 мільярдів євро щорічно протягом двадцяти років. Це за їхньої легендарної правової, виробничої та адміністративної культури. Нічого з цього в нас немає, як і розвинених ринкових інститутів, немає й віддалено схожих за масштабами засобів. Зате воля – кремінь.

До речі, одна з вимог Міжнародного валютного фонду, такого авторитетного в українського керівництва, якщо тільки не брати до уваги сумнівну позицію Заходу щодо антикорупційного суду, – відкриття, нарешті, через чверть століття після падіння радянського режиму, ринку землі. Але наші молодці, тримаються стійко, не віддають ані п'яді. Тому що коли потрібно, МВФ – це аргумент, а коли ні – МВФ нам ніякий не указ, народ не зрозуміє.

Політика – тонка справа, економіка – ще тонша. І тільки безнадія товстішає з кожним днем.

Леонід Швець, спеціально для «Слова і Діла»


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...