Війна на Донбасі: чим закінчиться «повзучий наступ» української армії

Денис Поповичжурналіст

Останнім часом на фронті відбуваються процеси, що отримали назву «повзучий наступ». Унаслідок локальних сутичок українська армія знищує опорні пункти й займає нові, більш вигідні для себе позиції в «сірій зоні», розташованій між бойовими порядками протиборчих сторін. При цьому де-юре українська сторона не порушує умови Мінських угод, оскільки місцевість, яка «віджимається» внаслідок «повзучого наступу», за умовами цих же угод і без того мала перейти під контроль України.

«Повзучий наступ» української армії почався в лютому 2016 року, коли, реагуючи на обстріли, бійці 58-ої бригади, 16-го батальйону і 74-го окремого розвідбату ЗСУ пішли в наступ на Авдіївську промзону і вибили звідти бойовиків. Бої за «промку», яка розташована на південних околицях Авдіївки (сама Авдіївка фактично є передмістям зайнятого сепаратистами Донецька і перебуває під контролем української сторони) тривають досі. Поступово українські солдати просунулися до самої автотраси Донецьк-Горлівка, взявши під вогневий контроль Ясинуватську транспортну розв'язку. Таким чином, військові серйозно ускладнили постачання великого угруповання бойовиків, розташованого в Горлівці.

ІС: в Должанському шахтарів активно вербують до лав бойовиківУ Должанському на окупованій території Луганської області адміністрація захоплених бойовиками шахт зобов'язує гірників відвідувати «військкомати» і записуватися в підрозділи бойовиків.

Бандформування «ДНР» намагаються вибити підрозділи ЗСУ із зайнятих позицій, але поки безуспішно. Локальні бої в районі Авдіївки спалахують постійно. Найбільш тривожною ситуація була в кінці січня 2017 року, коли в результаті обстрілу з боку бойовиків місто в умовах тріскучих морозів залишилося без світла.

Ще одним районом, де підрозділи ЗСУ успішно займають «сірі зони», є так звана Світлодарська дуга, що утворилася в лютому 2015 року, після відступу української армії з Дебальцевого. В кінці 2016 року на Світлодарській дузі спалахнули бої, за підсумками яких українська армія просунулася вперед, встановивши повний контроль над селищем Новолуганське.

Події там продовжують розгортатися. Так, у середині травня волонтер Юрій Мисягін повідомив про ліквідацію укріпленого доту противника, в якому був розміщений 12,7-мм кулемет, що завдав маси проблем українським солдатам. «Знаходився дот на відстані 800-900 метрів від нашої передової позиції. Ну, так от, немає більше... такої позиції. Ні. Точніше, залишки її є, а бойової позиції немає, і кулемета там більше немає. Тепер у тому районі «передком» нашим хлопцям пересуватися стало набагато безпечніше», – повідомив Мисягін.

Кількома днями пізніше відомий журналіст Андрій Цаплієнко також повідомив про знищення «потужного опорного пункту» ворога на Дебальцівському напрямку, звідки противник «майже цілодобово накривав вогнем наші позиції». Не виключено, втім, що Мисягін і Цаплієнко мали на увазі один і той самий укріплений дот із великокаліберним кулеметом.

Також українська армія просунулася в районі Докучаївська, ще восени минулого року взявши це місто в напівкільце (приблизно в такому ж становищі, до слова, перебуває й окупована бойовиками Горлівка). Крім того, в останні два місяці надходить інформація про успішний «повзучий насуп» української армії в «сірій зоні» біля села Жолобок у Луганській області. Це село, розташоване на Бахмутськой трасі, уже ставало ареною запеклих боїв узимку 2015 року. Зараз «народна міліція «ЛНР» зазнає в цьому районі втрат, у тому числі й серед власних ватажків. 25 травня стало відомо про знищення командира так званого 3-го мотострілецького батальйону 2-ої окремої бригади «народної міліції «ЛНР» Володимира Цвяха. У 2014 році ця людина брала участь у боях за 31-ий і 32-ий блокпости ЗСУ в районі Бахмутської траси як ватажок терористичної банди «Хуліган».

Водночас інформація про просування ЗСУ в районі Жолобка надходить від спікерів незаконної «ЛНР» або з'являється на сепаратистських пабліках у соціальних мережах. Офіційні українські джерела ці відомості не підтверджують, запевняючи, щоправда, що дії ЗСУ не виходять за межі Мінських угод.

Говорячи, що армія нічого не порушує, українське командування абсолютно не грішить проти істини, оскільки територія, яку «віджимають» підрозділи ЗСУ, за умовами Мінських угод і без того мала перейти під контроль України. Перш за все, це стосується Дебальцевого, яке мало контролюватися українською стороною відповідно до Мінських угод, що набрали чинності 15 лютого 2015 року. Наступ на Дебальцеве, до слова, є першим і найбільш кричущим фактом порушення бойовиками базових положень Мінська-2, оскільки найбільш активна його фаза почалася саме 15 лютого 2015 роки (відступ ЗСУ з Дебальцевого завершився 18 лютого).

Авдіївка знову потрапила під артобстріл бойовиків, поранені місцеві жителіТерористичні угруповання на Донбасі у вівторок увечері, 30 травня, здійснили черговий артилерійський обстріл Авдіївки.

До слова, і Докучаєвськ повинен був перейти під контроль України, але вже відповідно до перших Мінських угод, укладених 5 вересня 2014 року.

Варто відзначити, що й бойовики намагаються займати «сірі зони», причому вони почали це робити ще до захоплення підрозділами ЗСУ Авдіївської «промки» у лютому 2016 року. Наприклад, у грудні 2015 року, загони «ДНР» зайняли селище Комінтернове в районі Маріуполя. Відповідні дії української армії на околицях Маріуполя ускладнені близькістю території Росії, звідки бойовики постійно отримують підкріплення.

Потрібно, втім, розуміти, що так званий «повзучий наступ» не дозволить Україні отримати рішучу перемогу на Донбасі. По-перше, зазвичай він ведеться обмеженими силами на окремих ділянках фронту. По-друге, як пояснили в групі «Інформаційний спротив», він відбувається в межах позиційної війни і дає змогу вирішити низку тактичних завдань для зайняття більш вигідних позицій у «сірій зоні». З іншого боку, умови Мінська-2 не дозволяють ЗСУ наступати на позиції, які повинні перебувати під контролем бойовиків. У той самий час, за даними ІС, остаточна зачистка того ж Докучаївська українськими військами зараз залежить винятково від політичної волі.

Денис Попович, спеціально для «Слова і Діла»


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...