Авторитарні замашки: куди хитнеться маятник революції?

Олександр Радчукполітолог

Заплановані вибори в Україні мають відбутися лише в 2019 році, але відсутність реакції владної верхівки на вимоги суспільства вже зараз спонукає до розмов про авторитарні тенденції.

Таку думку в ексклюзивному матеріалі «Вірус диктатури. Чи можливий в Україні авторитарний сценарій в управлінні країною?» для «Слова і Діла» висловив політичний експерт Олександр Радчук.

«Недостатній рівень діалогу між владою та основними політичними гравцями з часом призводить до зростання напруги в суспільстві та порушує питання дострокових виборів. Якщо при цьому ще врахувати кризові явища, відверту корупцію на найвищому рівні, то в повітрі знову з'являється тінь революції», – підкреслив Радчук.

Найкраще, уточнив він, авторитарні режими прижилися на просторах уже суверенних держав колишнього СРСР. В основному це східні країни, хоча авторитарною також можна вважати владу в Білорусі та РФ.

Однією з головних рис сучасних авторитарних режимів, на його думку, є імітація виборів і самого виборчого процесу.

«Вибори в цих країнах – радше ритуал легітимації «права сильного» вирішувати долю решти суспільства», – аналізує він.

Маси в більшості своїй самі дають зрозуміти, що їхній основний запит – це «сильна рука», адже що та як робити з можливостями, які надає свобода вибору, більшість громадян банально не знають.

Як приклад експерт наводить досвід Білорусі та Росії.

«В Білорусі вже вп'яте поспіль із 1994 року президентом країни обирають Олександра Лукашенка. В РФ «грають» у демократію більш витончено. В цьому незмінному лідеру Росії та його команді з 2000 року допомагає ретельно налагоджена та безвідмовна пропагандистська машина», – зазначив політолог.

У березні 2018 року в РФ пройдуть президентські вибори, нагадує експерт, але в Кремлі вже вирішили підготувати суспільство до того, що будуть не класичні вибори, а «референдум про довіру національному лідеру». Примітно, що такий досвід РФ уже пережила з Єльциним у 1993 році.

«Основне завдання для Кремля – не просто перемогти, а вчергове показати світу безальтернативність кандидатури Володимира Путіна на посаді глави держави, а в демократичності виборів у РФ ні в кого не має виникнути сумнівів», – додав Радчук.

Як руйнується «велика» Росія: головні провали Путіна в 2016 роціЛідер ГО «Донбас SOS» проаналізував та оцінив основні провали політики керівництва РФ у нинішньому році.

Щодо України, то, як вважає експерт, держава хоч і пішла в демократичному напрямку, але досягти такого прогресу, як, наприклад, балтійським країнам і Польщі в розвитку демократичних інститутів нам поки не вдалося.

«З початку 2000-х років в Україні не вщухали дискусії про поправки до Конституції. Після Помаранчевої революції було вирішено повернутися в бік парламентсько-президентської республіки. А в 2010 році, з приходом до влади Януковича, правила гри зовсім змінилися, але призвело це до революції», – нагадав політолог.

На його думку, для України парламент має бути своєрідним запобіжником від надмірного використання влади та диктатури, адже в ньому представлені багато фракцій та груп, окремих депутатів.

«З іншого боку, як показує практика, навіть нинішня Верховна Рада, яка має всі важелі для формування виконавчої влади, не може чинити опір авторитарним проявам», – додав він.

Партійне життя в Україні – це перш за все бізнес і великі гроші. А значить, інтереси великого капіталу та підконтрольних йому груп впливу, які й формують основне ядро нинішньої політичної реальності.

«Президент, який мав стати арбітром цих процесів, сам є одним із найбільших міноритарників усієї владної вертикалі – починаючи від найбільшої фракції в парламенті, закінчуючи можливістю впливу на виконавчу гілку влади на місцях», – додав експерт.

Але варто згадати, що авторитаризм буває руйнівним для його ж ініціаторів, а історія знає чимало прикладів, як плачевно закінчували своє панування найбільш могутні диктатори світу.

Остаточно подолати схильність до авторитаризму, на його переконання, можуть лише розвинені суспільства, де панують сильні горизонтальні зв'язки, захищені та гарантовані права людини.

«Поки залишається багато ризиків у тому, що більш активні українці розчаруються в можливостях змінити життя на краще, а пасивна частина – захоче влади «сильної руки», – резюмував Олександр Радчук.

Детальніше читайте в матеріалі «Вірус диктатури. Чи можливий в Україні авторитарний сценарій в управлінні країною?».


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...