Успішні голосування великою кількістю голосів у Верховній Раді не є ознакою існування в парламенті коаліції, оскільки забезпечуються ситуативною більшістю за участі позафракційних та опозиційних депутатів. Про це говорять результати моніторингу голосувань у парламенті.
Насправді, попри те, що і керівництво Верховної Ради, і працівники її апарату відмовляються показати громадськості список нардепів-членів коаліції, простий арифметичний підрахунок демонструє: більшості у парламенті вже давно немає. «Наразі парламентську коаліцію утворюють дві фракції – «Народний фронт» та «Блок Петра Порошенка», перша налічує у своєму складі 81 депутата, друга – 140. Рахуємо: 140+81=221. Навіть якщо дорахувати голову Верховної Ради Парубія (обраний за списками НФ) та першу заступницю спікера Ірину Геращенко (обрана за списками БПП), які, відповідно до вимог чинного законодавства, не можуть входити до складу депутатських фракцій, усе одно виходить менше, ніж необхідні 226 голосів», – пише у своєму авторському матеріалі для «Слова і Діла» політичний експерт Валентин Гладких.
За його словами, намагання двох правлячих партій приховати від суспільства факт відсутності коаліції нагадує «онуків-наркоманів, що не хочуть юридично оформлювати факт фізичної смерті свого дідуся, бо дуже їм любо отримувати його пенсію». Навіть якщо не вдаватися до таких метафоричних визначень, важко сперечатися з тим фактом, що, попри активний «збір» голосів, результативні голосування з великою перевагою в голосах у Верховній Раді – явище рідкісне.
Як приклад успішного ухвалення рішень «коаліціанти» наводять закон про електронне декларування, голосування щодо призначення прем’єр-міністром Володимира Гройсмана та генпрокурором – Юрія Луценка, ухвалення поправок до Конституції в частині правосуддя, закон про підвищення мінімальної зарплати та Державний бюджет на 2017 рік. Проте, якщо вирахувати із загальної кількості голосів на їхню підтримку голоси партій, що не входять до коаліції, жодне з цих рішень не набрало би 226 голосів.
«Факт смерті вже другої в нинішньому парламенті коаліції намагаються приховати за «результативними» голосуваннями, як то за призначення уряду Гройсмана чи за закон «Про Державний бюджет України на 2017 рік». Втім, подібні «результативні» голосування свідчать лише про те, що в парламенті поруч із номінальною й мертвою коаліцією де-юре існує цілком жива коаліція де-факто – негласна «ширка», ситуативна більшість, де голоси збирають під кожне голосування. А оскільки збирати голоси – справа марудна й, мабуть, недешева, то в такий спосіб через парламент протягують або нічого не варті законопроекти, які не зачіпають нічиїх інтересів, або, навпаки, – принципово важливі, коли діє принцип «мы за ценой не постоим!», – констатує Гладких.
Якщо ж поглянути на заяви лідерів та провідних представників колишніх коаліційних фракцій – «Самопомочі», «Батьківщини» та «Радикальної партії» – стає зрозуміло, що, швидше за все, жодних політичних союзів до нових парламентських виборів чекати не варто. Як би це не заперечували представники провладних партій.
«Із понад 200 депутатів, що були обрані в одномандатних округах, є чимало самовисуванців і представників тих політичних сил, які не подолали прохідний бар‘єр. Навіть без урахування тих позафракційних депутатів, які розбіглися на заробітки по депутатським групам, у Верховній Раді сьогодні є 47 народних обранців, які не входять до складу жодної фракції чи групи. Прекрасний резерв для поповнення лав коаліції», – додає політичний експерт, констатуючи, що сутністю українського політичного дискурсу, як і раніше, залишаються торги.
Нагадаємо, 13 лютого спікер Верховної Ради Андрій Парубій заявив, що оприлюднення списку депутатів-членів коаліції не входить до його повноважень. Тим самим голова парламенту порушив власну обіцянку, яку він дав іще в 2016 році.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»