Сьогодні, 25 січня, в пострадянських країнах відзначають неофіційне свято студентства – Тетянин день. Традиція відзначати це свято саме наприкінці січня бере початок ще з часів Російської імперії: саме цього дня 1755 року імператриця Єлизавета Петрівна підписала указ про створення Московського університету.
І хоча в Україні, як і в більшості країн світу, День студента офіційно святкується 17 листопада, День святої Тетяни, оголошеної православною церквою покровителькою студентів, залишається популярним народним святом. Ну а для «Слова і Діла» це ще один привід нагадати вітчизняним політикам, що вони обіцяли зробити для молодого покоління українців.
Найбільше обіцянок, зареєстрованих порталом із цього приводу, стосуються фінансової підтримки студентів. Популярною є така обіцянка серед представників місцевої влади. Наприклад, міський голова Тернополя Сергій Надал у 2010 році пообіцяв створити в міськраді спеціальний стипендіальний фонд для талановитих учнів, студентів, учителів та викладачів. За рік на ці потреби міська рада обласного центру виділила 100 тис. грн. Приклад Надала наслідували й багато інших мерів українських міст.
А от кому з місцевих керівників не вдалося допомогти студентам грошима, то це екс-губернатору Київської області Максиму Мельничуку, який у 2016 році збирався відновити призначення стипендій кращим студентам ВНЗ I-V рівнів акредитації та студентам пільгових категорій Київської області до Дня студента, але так цього й не зробив.
Серед народних депутатів ініціативи щодо збільшення матеріальної підтримки студентів озвучували представники БПП Андрій Шинькович та Анатолій Євлахов. Перший у своїй передвиборчій програмі заявляв, що підвищення стипендій до прожиткового мінімуму буде його першочерговим завданням у парламенті, другий – що буде створена державна програма кредитування, спрямована на оплату навчання студентів. Перша обіцянка вже має статус «не виконано», друга – в процесі виконання.
Ну й, зрештою, міністр освіти Лілія Гриневич та прем’єр-міністр Володимир Гройсман наприкінці минулого року, намагаючись заспокоїти представників студентської громади, запевнили, що скасовувати соціальні стипендії в 2017 році уряд не збирається.
Крім суто фінансової підтримки, важливим питанням студентської спільноти є житло та інфраструктура, з чим регулярно обіцяють допомагати їм чиновники різного рівня. І, на жаль, з різним успіхом. Так, нинішній мер Луцька Володимир Романюк, вперше обираючись на цю посаду, обіцяв побудувати й облаштувати студентське містечко. Проте за 5 років аналітики «Слова і Діла» закрили цю обіцянку як невиконану, оскільки за цей час міська влада встигла лише затвердити детальний план території майбутнього студмістечка.
А от харківський міський голова Геннадій Кернес зі своєю обіцянкою реконструювати студентські гуртожитки в 2012 році впорався. Щоправда, робилося це не стільки для студентів (яких у місті, за різними оцінками, близько 230 тисяч), скільки для гостей Харкова, що приїздили на матчі Чемпіонату Європи з футболу. Мер запропонував гуртожитки, що влітку залишалися порожніми, використати як мотелі, що й було зроблено.
Складна ситуація з розміщенням студентів у областях, що постраждали від війни. З нею зіткнувся й голова Донецької військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський, який пообіцяв до початку навчального року-2017 облаштувати гуртожиток для евакуйованого Донецького медичного університету.
На окрему увагу заслуговують обіцянки, що стосуються студентських пільг. Їх також полюбляють роздавати депутати й чиновники всіх без винятку рівнів. Наприклад, є така обіцянка в мера Черкас Анатолія Бондаренка, який у 2015 році пообіцяв відшкодовувати студентам та школярам 50% вартості проїзду в громадському транспорті (обіцянка виконана).
Ще далі пішов міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків, зобов’язавшись скасувати плату за проїзд для учнів шкіл і вдвічі знизити її для студентів. Щоправда, ця обіцянка поки не виконана.
Ну а народний депутат від «Блоку Петра Порошенка» Оксана Юринець напередодні виборів до Ради взялася за працевлаштування випускників навчальних закладів, включивши до своєї передвиборчої програми пункт про ухвалення національної програми «Моє перше робоче місце». Поки що ця обіцянка також не отримала остаточного статусу.
Аліна Костюченко, за матеріалами «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»