Нещодавно в ЗМІ з’явилася інформація, що за даними Transparency International Україна увійшла в ТОП-5 країн Європи, де корупція є основною проблемою. Чому ж, попри проголошену в Україні політику боротьби з корупцією, ми досі не можемо подолати це явище?
Річ у тому, що в Україні проблема корупції сприймається надто лінійно: хабарники перебувають на посадах, а низька зарплата відлякує тих, хто міг би прийти на їхнє місце, зруйнувавши всі існуючі схеми. Між тим, існують глибинні причини корупції, на які ми мало звертаємо увагу.
Однією з таких причини є посттравматичний стан свідомості суспільства, характерний для всіх країн, які пережили соціальні потрясіння. Посттравматичний синдром призводить до того, що будь-які події, які відбуваються, людина перестає сприймати раціонально, реагуючи на них виключно емоційно. Втім, коли ми сприймаємо світ виключно чуттєво, ми тим самим позбавляємося здатності сприймати ситуацію раціонально, керуючись здоровим глуздом. Не даремно існує старе українське прислів’я: дай почуттям волю – заведуть в неволю.
Достатньо для цього сховати протизаконні дії за ширмою абстрактної категорією суспільної необхідності.
Як українці заохочують корупцію в медициніВідповідно до соціологічних досліджень, 25% українців протягом останніх двох років стикалися з вимогою дати хабар медичному працівнику.
Простіше кажучи, будь-який чиновник в епоху революцій отримує більше повноважень. Зрозуміло, що чим більше повноважень та можливості прийняти різні рішення, тим більша спокуса отримати з цього цілком матеріальний зиск. Тому в усі часи чиновники більше всього збагачувалися в епоху революцій.
Мені тут відразу пригадується постать Жан Жака Дантона, одного з лідерів Французької буржуазної революції, який завдяки цій революції зумів фантастично розбагатіти протягом дуже незначного проміжку часу.
Третина українців вважають себе нездатними боротися з корупцією35 відсотків українців вважають, що простий громадянин нічого не може зробити для боротьби з корупцією.
Схожа ситуація відбувається і під час війн. Як-то кажуть: «війна все спише». Головне будь-якому чиновнику свої дії прикривати удаваним патріотизмом та необхідністю боротися з ворогом. Не даремно корупція під час війни описувалася Ярославом Гашеком, Теодором Драйзером, Маргарет Мітчел та Еріхом Марія Ремарком. Згадується тут і вислів Семюеля Джонсона: патріотизм – останній прихисток для негідників.
Фактично саме в такому становищі сьогодні опинилися Україна, коли прикриваючись патріотичними мотивами, чиновники можуть спокійно використовувати корупційні схеми та здійснювати рейдерські атаки.
Достатньо лише згадати війну та Росію як ворога, і все: суспільство заплющить очі на відверте беззаконня.
Я, будучи юристом, можу навести десятки прикладів, коли прикриваючись патріотизмом, всупереч закону по суті відбувається, як виразилась один депутат перекладаючи поняття «правовой беспредел» поняттям «правний безкрай».
Останньою такою справою була ситуація спочатку з Інтертелекомом, а згодом і з IT-компанією Lucky Labs. СБУ звинуватило компанії, що ніби вони перебувають у зв’язках з сепаратистами та особами з санкційного списку. Втім, судових рішень, які підтвердили б законність вчинення обшуків та інших слідчих дій немає. Ось так. Я за притягнення до кримінальної відповідальності за порушення норм Кримінального Кодексу.
Однак, це не означає, що діяльність підприємств повинна бути паралізована через здійснення слідчих дій. Тим паче, якщо потім справи легко розвалюються в судових органах.
І ось тут, хотів би поставити питання: а що може зробити суспільство, щоб зменшити корупцію? Відповідь одна: критично мислити.
Ви ще запитуєте, чому в Україні корупція? Тоді дайте відповідь на питання: чи завжди кожний з нас у сприйнятті дійсності керується розумом, а не нав’язаним з екранів телевізорів псевдопатріотизмом.
Олександр Москалюк, спеціально для «Слова і Діла»
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»