Протистояння з Кремлем: друзі та вороги України в Європі

Олександр Радчукполітолог

Поки Україна робить перші слабкі кроки в процесі інтеграції до Європейського Союзу, пропагандистська машина Кремля понад десятиріччя активно працює в протилежному напрямку – переконати жителів Європи в непотрібності українців із їхніми проблемами в родині європейських народів.

У чомусь російській владі вдавалося досягти успіху, проте від початку незаконної анексії Криму та підтримки бойовиків у конфлікті на Донбасі союзників путінського режиму стає все менше. Особливого удару по іміджу РФ завдала катастрофа з малайзійським «Боїнгом». За останні два роки головне завдання для російської влади – створити сприятливе тло для скасування санкцій.

Друзі України: які країни Європи підтримують українців?«Слово і Діло» проаналізувало які країни-члени ЄС є друзями України, а які – ставляться до нас холодніше.

Усі спроби в подальшому бодай якось зіпсувати плани України на шляху до її успішних кроків щодо набуття безвізового режиму зазнавали невдач. Інформаційна кампанія серед мешканців Нідерландів до проведення референдуму в питанні надання безвізового режиму з Україною, яка активно підтримувалася кремлівською пропагандистською машиною, також не стала переломним моментом, який би змінив думку більшості європейців.

Здається, Росія втрачає останні «острівці» підтримки своєї агресивної політики серед європейських політичних сил. Традиційно основними союзниками Кремля на теренах ЄС були праворадикальні партії з чіткою ідеологією на захист націоналістичних цінностей. Москва недаремно робить ставку на таку риторику: частина європейців давно розчарована політикою своїх урядів щодо іноземних мігрантів та звинувачує керівництво Євросоюзу в занадто м’якому ставленні до питань міграційної безпеки. Такі настрої – чудовий ґрунт для повернення на політичну арену націоналістичних ідей, які начебто покликані стати на захист традиційних цінностей, однією з найголовніших серед яких є почуття безпеки.

Нещодавно Росія втратила ще одного потенційного геополітичного союзника в центрі Європи. Один із кандидатів на посаду президента Австрії Норберт Хофер визнав свою поразку у передвиборчій кампанії. До цього політик, який представляв націоналістичну Австрійську партію свободи, мав усі шанси перемогти на виборах.

Геращенко назвала помилки ЄС, які призвели до російської агресіїЄвропейський Союз припустився грубоъ помилки, дозволивши Німеччини та Франції заблокувати в 2008 році підписання плану дій щодо членства в НАТО України та Грузії, що й створило передумови до російської агресії в цих країнах.

Британська газета The Telegraph під час президентської передвиборчої кампанії в Австрії детально проаналізувала політичний портрет Хофера. Так, 45-річний авіаконструктор набув суттєвої популярності не лише серед праворадикальних політичних сил, але й завдяки своїм ораторським здібностям зумів здобути прихильність значної частини виборців. Хофер не надто афішував свої погляди, а у своїй передвиборчій риториці сконцентрувався на проблемах біженців та безпеки для співгромадян.

Серед союзників Хофера в Європі британське видання називає лідерів праворадикальних партій – лідерку французького Національного фронту Марін Ле Пен, очільницю німецької політичної партії Альтернатива для Німеччини Фрауке Петрі та лідера голландської партії Свобода Герта Вілдерса. «Його політичні соратники кажуть, що він (Хофер – Ред.) «патріот», який просто відчув стурбованість пересічних громадян, проблеми яких занадто довго ігнорувалися політичними елітами Європи», – зазначають у британському виданні.

А для України поразка Норберта Хофера на президентських виборах в Австрії – ще одна геополітична перемога. Адже крім європейських праворадикалів та популістів, головним союзником австрійського політика є саме режим Володимира Путіна. Під час своєї передвиборчої кампанії Хофер неодноразово наголошував, що «Крим завжди був російським», а головною помилкою політиків є те, що референдум щодо відділення півострова та визнання його російською територією потрібно було провести ще 25 років тому.

«Навіть якби референдум проводився за західними стандартами, він все одно показав би, що переважна більшість населення виступає за Росію», – підкреслив політик. Такі тези кандидата на посаду президента Австрії із притаманним пропагандистам розмахом поширювалися в інформаційному полі Росії. Ще однією тезою щодо підтримки політиком дій Кремля є його заклики до європейських лідерів переглянути питання санкцій щодо РФ: мовляв, від них страждають обидві сторони.

Потенційні вороги?

Євроінтеграція України неможлива без вирішення «кримського питання» – експертВідсутність стратегії деокупації Кримського півострова затягує процес інтеграції України до структур Європейського Союзу.

У дипломатичному світі не існує поділу на «ворогів» та «друзів» у традиційному розумінні. Йдеться скоріше про побудову своєї геополітичної стратегії поведінки на основі економічних інтересів тієї чи іншої політичної еліти, яка опинилася на вершині владного Олімпу в окремо взятій країні.

На щастя, потенційних союзників Кремля в Європі стає дедалі менше. Досі сильні медійні позиції Росія посідає в 4-х країнах, які входять до складу ЄС: це вже згадувана Австрія, Угорщина, Чехія та Греція.

Влада останньої минулого року навіть спробувала опротестувати заклики європейських лідерів скоротити свої витрати задля отримання нового траншу МВФ та фінансової підтримки від ЄС. «Затягнути паски» в Греції відмовлялися до останнього не без надії й на фінансову підтримку з боку Росії. Так, у найдраматичніші моменти вуличних протестів із вимогами відставки уряду прем’єр-міністр Греції Алексіс Ципрас літав на перемовини до Кремля, метою яких начебто було отримання фінансової допомоги. Втім, переважили аргументи більш впливових європейських гравців, передусім керівництва Німеччини та Франції. Слід також зауважити значну залежність Греції від поставок російського газу. Щоправда, й це питання має бути вирішене за рахунок запуску нових проектів із постачання блакитного палива з території Туреччини. Відповідний проект затверджений, газогін проходитиме територією Балканських країн.

ЄС продовжив санкції проти Росії до січняПостійні представники 28 країн при ЄС продовжили економічні санкції проти Росії ще на півроку.

Щодо Чехії та Угорщини, то в цих країнах питання близькості з позицією Кремля мають більше політичних компонентів, ніж економічних. В Чехії проживає досить багато російськомовних мігрантів із колишніх радянських республік, які в більшості своїй стали жертвами російської пропаганди. Не надто дружнє ставлення до України з боку Угорщини пов’язане більше з давніми територіальними претензіями щодо прикордонної території Закарпаття. Зокрема, прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан неодноразово висловлював думку із закликом про надання права на подвійне громадянство для мешканців Закарпаття, які за походженням є етнічними угорцями.

Ще три країни – Італія, Болгарія та Сербія – донедавна також можна було віднести до умовних ворогів України. Втім, усі три країни наразі мають низку власних економічних та безпекових викликів, які їм не подолати без підтримки решти країн ЄС. Тож поки що «духовні» та інші «скрєпи» на зближення із Кремлем є не надто популярними в риториці політиків цих держав.

«Стратегічні» друзі

Минулого місяця Єврокомісія закликала держави-члени ЄС до якомога швидшої лібералізації візового режиму з Україною. Мовляв, Київ виконав усі необхідні вимоги для цього. Безумовно, країни ЄС планують перестрахуватися й нині розробляють механізм екстреного призупинення безвізового режиму з третіми країнами. До цього списку може потрапити й Україна.

Втім, нині позиції Києва в більшості європейських країн більш ніж сприятливі. Крім Німеччини та Франції, які вже другий рік поспіль виступають в якості основних посередників у мирному врегулюванні подій на Донбасі, серед українських «друзів» опинилися чимало інших впливових європейських гравців.

Вихід Великобританії – не катастрофа, але сигнал до реформування ЄвросоюзуЕкс-міністр закордонних справ України поділився міркуваннями щодо ймовірності виходу Великобританії зі складу ЄС.

Передусім це країни Балтії – Латвія Литва, Естонія, а також Польща та Румунія. Всі ці країни об’єднує спільна проблема: розуміння безпекових ризиків та необхідності вирішення проблеми потенційної військової загрози з боку Росії. Нині саме ці 5 країн є основними партнерами України в спільних навчаннях та заходах під егідою НАТО.

Вже традиційно дружніми є стосунки Києва зі Скандинавськими країнами. А віднедавна, на ґрунті спільної трагедії з малайзійським «Боїнгом», більше перейматися проблемами України почали й Нідерланди.

Ще одним впливовим «другом» України є Великобританія. Ця країна була серед гарантів безпеки нашої держави згідно з Будапештським меморандумом. Тож анексія Криму та зазіхання на суверенітет України під час військових подій на Донбасі – особливий виклик для британської дипломатії. До того ж, традиційно саме Британія є основним виразником позицій США в Європі.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»