Як Київ заполонили «носороги», або Хто такий Сергій Думчев?

Звідки взялася політична партія «Рух за реформи», хто такий Сергій Думчев і звідки у нього стільки грошей на рекламну кампанію в Києві?

Ринок політичних проектів не припиняє дивувати своєю різноманітністю. Запит на популізм формує попит, а значить, завжди є відповідна пропозиція. Цікавим трендом цьогорічної передвиборчої кампанії на місцевих виборах є поява нових регіональних політичних проектів. Особливо чітко активність амбіційних політиків проявляється у великих містах.

Київ не став винятком. Багатомільйонна столиця – це просто клондайк голосів виборців, особливо якщо чітко й завчасно виокремити цільові категорії громадян і наполегливо з ними попрацювати напередодні виборчої кампанії. Подібним чином свого часу діяв маловідомий бізнесмен Леонід Черновецький. Активно працюючи із певними категоріями столичного виборця з початку 2000-х, вже у 2006-му році він здобув перемогу на виборах мера Києва. А ставши у 2008 році мером вдруге, його впізнаваність зросла до масштабів загальнонаціонального масштабу.

«УКРОП» йде до влади, в тому числі й у Києві«Українське об'єднання патріотів - УКРОП» на з'їзді партії в Києві прийняло рішення про своє висунення в місцеві ради по всій країні.

Лаври пана Черновецького не дають спокою амбітним бізнесменам, які вже досягли певних успіхів у власній справі й прагнуть більшого – потрапити до політичного олімпу. Особливо загострюється політичний авантюризм напередодні будь-яких виборів. Наразі найактивніше в передвиборчу мерську кампанію у столиці включився кандидат від партії «Укроп» Геннадій Корбан. Трохи раніше – позафракційний нардеп Борислав Береза. Має свої мерські амбіції й раніше звільнений з посади міністра екології «меритократ» Ігор Шевченко. Та голосніше за всіх про свої політичні амбіції заявив загадковий лідер політичної партії «Рух за реформи» Сергій Думчев, обличчя якого на столичній зовнішній рекламі почало наполегливо з'являтися ще навесні.

Акцент на впізнаваність

Безумовно, активна рекламна кампанія на зовнішніх носіях – це перший крок для агресивного підняття власної впізнаваності на достатній рівень. Головне завдання на цьому етапі – не зупинятися з масштабністю. Так, партія «Рух за реформи» організувала одну з найбільших мереж агітаційних наметів (близько 300 по місту), роздавала багатотисячними тиражами газету «Київський носоріг», орендувала значну кількість зовнішніх рекламних носіїв для поширення своїх меседжів.

Минулого тижня партія провела масштабний за розмахом з’їзд у «Палаці Україна», де висунула своїх кандидатів до Київради. «Наша партія об'єднала десятки й сотні киян, які не планували і не брали участі в політиці. Однак сьогодні вони вже не можуть дивитися на місто, в якому дуже некомфортно жити», – заявив лідер партії Сергій Думчев під час з’їзду.

На захід запросили близько 3 тисяч делегатів, а сам з’їзд у партії іменують не інакше як «конгрес». Схильність до символів, позичених із західної політичної традиції, вочевидь, має стати однією з родзинок партії. Головною емблемою партія обрала пофарбованого навпіл у синій та жовтий кольори носорога із трьома «зірочками». Останні зустрічаються в елементах партійної символіки республіканської партії США. А от саме зображення африканської тварини ще з 1963 року є символом канадської Партії Носорогів, яка є, по суті, маргінальною політичною силою із характерним нахилом до епатажу. Так, канадські «носороги» у разі приходу до влади обіцяють скасувати закон гравітації, зменшити висоту гір, аби жителі певних регіонів Канади могли частіше споглядати захід сонця, приєднання територій США до Канади та інші подібні ініціативи.

Схожу риторику, засновану на популістичних гаслах, обрали й у «Русі за реформи». «Прибрати зайвих. Покарати винних», – лаконічно йдеться у двох головних передвиборчих тезах лідера партії Сергія Думчева, зображених на білбордах. Схоже, тяжіння до походу до великої політики притаманна усім банкірам. Як і пан Черновецький, Сергій Думчев свій капітал заробив у банківській сфері. Останнє місце роботи пана Думчева – голова спостережної ради банку «Преміум». За інформацією ЗМІ, він контролює ще один банк – «Класик». Обидві установи тісно співпрацювали із представниками так званого клану «Сім’ї», який фактично створив старший син екс-президента України Олександр Янукович. Вперше зіграти у велику політику Сергій Думчев задумав у складі команди Сергія Тігіпка, який після фактичного розпаду «Партії регіонів» відродив свою партію «Сильна Україна» для походу в парламент на позачергових виборах 2014 року. Пан Думчев ішов під №20 у списку партії. Втім, партія не подолала виборчого бар’єру.

У гонитві за «реформами»?

Головний акцент у своїй виборчій кампанії «Рух за реформи» робить на нищівній критиці дій нинішньої київської влади. Особливо гострою є критика на адресу мера Віталія Кличка.

Гірше за Катманду й Найробі: Київ потрапив у топ-10 найгірших для життя міст світуЗа даними дослідження, проведеного Economist Intelligence Unit серед 140 найбільших міст у різних країнах світу, Київ посів 132 місце за рівнем комфортності проживання.

Іншою складовою кампанії є багаточисельні обіцянки значно покращити рівень життя столичних мешканців, провівши низку знакових реформ у всіх сферах. «Завдяки програмі «Руху за реформи» дороги та ліфти будуть відремонтовані, транспорт – повністю оновлений, а бюджет міста збільшиться втричі. Все це дозволить Києву повернути свій колишній вигляд, а кияни знову зможуть пишатися своїм містом», – заявив під час партійного конгресу Сергій Думчев. На партійній сторінці у Facebook Думчев роздає поради, як знизити вартість тарифів, як боротися з корупцією, як вирішити екологічні та комунальні проблеми столиці. «Справжньому меру достатньо одного року, щоб навести лад», – звертається до киян Думчев з багаточисельних білбордів. Втім, не уточнює, хто саме є цим «справжнім мером», адже сам він ніколи подібних посад не обіймав.

Приблизно оцінюючи усі витрати команди «Руху за реформ» на розміщення зовнішньої реклами та іміджевих матеріалів у ЗМІ, кількість роздаткових матеріалів, витрати на друк партійної газети, агітаторів, кошторис подібної виборчої кампанії вражає. Вочевидь, спонсорів у подібного проекту може бути декілька. Окрім власного капіталу та грошей партнерів по бізнесу, стрімку кампанію партії можуть спонсорувати люди, близькі до нардепа, співголови депутатської групи «Відродження» Віктора Бондаря. Нинішня газета під назвою «Рух за реформи», за інформацією ЗМІ, створена на базі партійної газети «Відродження» – партії, якою керує Бондар. Сьогодні «Відродження» йде на місцеві вибори у фарватері інтересів бізнесмена Ігоря Коломойського та його партії «УКРОП», яка нині воює за симпатії виборців із пропрезидентською командою.

Щоправда, за масштабною рекламною кампанією «Руху за реформ» може приховуватися бажання організаторів проекту банально обміняти голоси виборців на певну винагороду. Подібні пропозиції, за інформацією журналістів, вже мали місце серед мешканців столичного району Оболонь. Найцікавіше питання: для чого молодим «носорогам» так серйозно вкладати кошти у свою кампанію, потужно розвиваючи новий партійний проект? Сподіватися на серйозний результат команді Думчева не доводиться, проте «Рух за реформи» вже нині впевнено долає 5% виборчий бар’єр. Згідно даних соціологічних досліджень, проведених центром «Соціальний моніторинг» і Українським інститутом соціальних досліджень ім. Яременка, партія ще влітку мала 7,2% підтримки киян. Досягти такого ефекту вдалося всього за 2 місяці активної рекламної кампанії. Це ще один наочний симптом міцності популістичних ідей. Навіть серед освічених та більш благополучних порівняно з жителями інших регіонів України киян.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»