Гірничо-збагачувальні комбінати Мінекономрозвитку: між Коломойським та Фірташем

Після Революції Гідності держава змогла відібрати два стратегічні державні підприємства у олігарха Дмитра Фірташа. Проте, подальша доля ГЗК – сумнівна.

Усім відомо: державні підприємства – найбільший осередок корупції в Україні. І тим більше вони цікаві своїми можливостями для фінансово-промислових груп та їх очільників – олігархів. Змінити цю ситуацію може Міністерство економічного розвитку і торгівлі, за умови проведення реформування державних підприємств. Проте, заявлена на початку роботи Айварасом Абромавичусом реформа досі не знайшла своєї реалізації. Тому десятки підприємств, підпорядкованих все тому ж МЕРТу, насправді знаходяться під контролем ФПГ.

Гірничо-хімічне об’єднання

Наприклад, можна взяти державне підприємство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», яка, по суті, створена Мінпромполітики в 2009 році за часів Юлії Тимошенко. Цікава ОГХК, яка знаходиться нині у підпорядкуванні Мінекономрозвитку, перш за все трьома підприємствами у складі: «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат», «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» і «Запорізький титаномагнієвий комбінат».

Саме ці три підприємства є, свого роду, унікальними для України. Іршанський і Вільногірський комбінати є основним джерелом титанової сировини та найбільшими в країні виробниками ільменітової руди. А ЗТМК – єдиний в Україні та Європі виробник металевого губчастого титану. Усі три підприємства знаходилися під контролем Дмитра Фірташа. Але нещодавно олігарх втратив свій вплив на користь Ігоря Коломойського.

Три роки без оренди

А сталося ось що. У 2004 році Фонд Держайна України уклав угоду з ЗАТ «Кримський титан», яке належало Дмитру Фірташу, договір оренди майна Іршавського ГЗК на п’ять років без права викупу. У січні 2012 року сторони продовжили дію договору до вересня 2014 року, але підписали цей договір «заднім числом» – з вересня 2009 року. Тож три роки, за часів Януковича, структури Фірташа отримували прибуток, використовуючи ІГЗК не тільки безкоштовно, але і незаконно – без права використання майна комбінату взагалі.

Однак, 5-го вересня 2014 року строк оренди ГЗК у Фірташа закінчився. За три місяці до закінчення терміну оренди ФДМУ звернувся до «Кримського титану» з проханням розпочати процес підготовки повернення майна. Проте підприємство Фірташа у відповідь заявило про бажання скористатися своїм першочерговим правом оренди. На що отримали відмову.

У Кабміні були свої плани на держпідприємства. Тут давно знали про корупційні схеми, які прокручуються так, щоб лишити державу прибутку. Тож Кабмін прийняв постанову про повернення їх цілісних майнових комплексів у держвласність. За рішенням уряду Вільногірський та Іршанський комбінати були передані до сфери управління Міністерству економрозвитку, якому доручено закріпити майнові комплекси за державним підприємством «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» для оперативного контролю без права їх продажу або здачі в оренду.

«Схеми» у дії

«Раніше ці комбінати були в так званій оренді колишньої влади. При прибутках 1 млрд грн мінімально протягом року держава отримувала до 100 млн грн. Тому ми сьогодні повернули ці комбінати в 100% державну власність», – зазначив Арсеній Яценюк, пояснюючи причину відмови в оренді Фірташу.

Зокрема, структурами олігарха використовувалися банальна корупційна схема з обкрадання України, яку розповіли представники Незалежної профспілки гірників України ще в грудні 2013 року: «Вироблену на Вільногірському ГМК сировину, вартість якої на світових ринках становить 2,5 тисячі доларів за тонну, при відправці до Росії оформлювалася на митниці за ціною значно нижче – 600-700 доларів. У результаті такого заниження меншими були і відрахування підприємства до державного бюджету». Але існувала й інша схема. Так, за словами екс-міністра промисловості України Валерія Мазура, два останні роки Фірташ взагалі не платив орендну плату за використання підприємств ІГЗК та ВГМК. Мовляв, вони їх просто зберігають. При цьому в кишенях власника «Кримського титану» щорічно осідало, на думку експертів, до 350 млн доларів чистого прибутку від діяльності комбінатів.

«Чесний» суд

Цікава ситуація вийшла і перед закінченням договору на оренду підприємств. Відомо, що починаючи з 5 червня ФДМУ намагався отримати доступ до активів комбінатів для проведення інвентаризації. Проте, представників фонду навіть не пустили. Тож справа перейшла у Окружний адміністративний суд м. Києва, де судді Віктор Данилишин, Євген Аблов і Віктор Шулежко перешкоджали поверненню під державний контроль Вільногірського гірничо-металургійного і Іршанського гірничо-збагачувального комбінатів.

«Створення перешкод у поверненні під контроль держави ВГМК і ІГЗК здійснюється в інтересах Дмитра Фірташа та Сергія Льовочкіна, які через підконтрольний їм «Кримський титан» впродовж тривалого часу орендували ВГМК і ІГЗК, сплачуючи при цьому орендну плату, неадекватну ринкового рівня, і мають намір продовжити грабіжницьку оренду зазначених держпідприємств», - заявив тоді віце-президент громадської організації «Контроль народного майна України» Євген Чередніков.

«Перешкоди» – це були абсурдні заборони ФДМУ проводити інвентаризацію майна комбінатів, і більш того, заборона Фонду держмайна та іншим органам, в т. ч. правоохоронним, які здійснювати передачу або повернення державі орендованих Вільногірського ГМК і Іршанського ГЗК до проведення вже забороненої раніше інвентаризації! Ось такий абсурд. Але ще абсурдніший той факт, що суддя Віктор Данилишин, який окрім цієї справи ще відомий забороною в перший день Майдану встановлювати намети, досі працює в Окружному суді міста Києва, хоча був у люстраційних списках Євромайдану!

Але в результаті Фірташ все одно програв: 12 квітня 2015 року Вищий господарчий суд відмовив «Кримському титану» (після ребрендингу – «Юкрейніан Кемікал Продактс») підписати новий договір оренди цілісного майнового комплексу та вирішив, що майновий комплекс «Іршанського державного ГЗК» залишається у державній власності.

У руки Коломойського

Але і на цьому біди гірничо-збагачувальних підприємств не закінчилися. Хоча «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» та «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» повернулися остаточно до державної власності, під крилом Міністерства економічного розвитку та торгівлі їх чекав «новий господар». Держпідприємство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» очолила людина іншого олігарха, Ігоря Коломойського – Руслан Журило.

Як повідомляє «Українська правда», у 2008 році він працював заступником директора Східного гірничо-збагачувального комбінату. Тоді ж Журило був заступником керуючого санацією заводу «Електрон-газ», який очолював Володимир Горб. Останній керував і активами Геннадія Корбана – компанією «Славутич-Капітал». Корбан – близький соратник Ігоря Коломойського, і навіть був йому заступником під час губернаторства Дніпропетровської області.

Також Руслан Журило був директором ТОВ «Приладний завод «Електрон», яку заснувала Ольга Гугнина – одна з найдосвідченіших юристів групи «Приват».

Далі буде

Насправді, на цьому історія ОГХК не закінчилася. Тому що в складі об’єднання є ще одне підприємство – «Запорізький титаномагнієвий комбінат». Володіє цим підприємством навпіл держава і Дмитро Фірташ. Контрольний пакет – 51% знаходиться у державній власності, в підпорядкуванні МЕРТу та «Об'єднаної гірничо-хімічної компанії» (вплив Коломойського). Проте 49% акцій – у власності Group DF олігарха Фірташа. Обіймає посаду директора на підприємстві теж людина Фірташа – з 2010 року очолює ЗТМК Володимир Сивак, який протягом декількох років до призначення обіймав посаду комерційного директора ВАТ «Кримський содовий завод», підконтрольного структурам Дмитра Фірташа.

Титановий сектор – смачний шматок промисловості України, який ще чекає нового розподілу. Тож, в принципі можна сказати, що є реальне підґрунтя для початку «титанічної битви» олігархів. Особливо – за умови нової хвилі приватизації держмайна. Проте, варто зазначити, що наразі ОГКХ не входить до переліку об’єктів для приватизації. Однак, немає жодної гарантії, що ФПГ у владі не пролобіюють їх включення до списку. Тим паче, коли є можливість викупити цілий комплекс – унікальний «Запорізький титаномагнієвий комбінат» та «Вільногірський гірничо-металургійний» і Іршанського гірничо-збагачувальний» комбінати, який є основним постачальником сировини для нього.

Анастасія Оратовська, спеціально для «Слово і Діло»