Закон про земельну децентралізацію: на що насправді претендують місцеві ради?

«Слово і Діло» вирішило розібратися, що являє собою закон про земельну децентралізацію і хто насправді виграє від його прийняття

Після тривалих та гучних дискусій Верховна Рада сьогодні вкотре відклала розгляд закону про земельну децентралізацію. Таким чином законопроект №1159 «Про деякі заходи щодо посилення ролі територіальних громад в управлінні земельними ресурсами» наступного тижня уже вшосте буде винесений на розгляд парламенту.

І це – незважаючи на зусилля депутата групи Хомутинніка Олега Кулініча, який заявив, що він із созниками блокуватиме трибуну доки Рада таки не проголосує за законопроект.

Цікаво, що незважаючи на те, що головним лобістом законопроекту є опозиційна група «Відродження» та особисто Кулініч, (який, до речі, очолює земельний комітет Верховної Ради), питання земельної децентралізації записане й у коаліційній угоді провладної більшості. Зокрема, про підтримку законопроекту заявив лідер фракції «Блоку Петра Порошенка» Юрій Луценко.

Головним противником прийняття законопроекту у «Відродженні» називають Державну службу з питань геодезії та кадастру (колишнє Держземагентство). Мовляв, поки землі навколо населених пунктів перебувають у віданні цього органу, там існує широке поле для зловживань. «Проти прийняття законопроекту активно виступає Держземагентство (Держгеокадастр – ред.). Це й не дивно, оскільки чиновникам такий стан справ вигідний. Мало не щотижня ми чуємо про нові земельні скандали, в яких вони попадаються на хабарях в десятки тисяч доларів», – заявив у четвер Кулініч.

Пізніше нардеп уточнив: в комунальній власності перебуває лише 16% від усіх земель України. Решта 84%, у тому числі, землі, які перебувають поза населеними пунктами, але лежать в межах територій відповідних сільських, селищних та місцевих рад – це вотчина Держгеокадастру.

У самій Держслужбі відповідають: проти розширення земельних повноважень на користь місцевих рад нічого не мають, але запропонований групою «Відродження» законопроект потребує щонайменше серйозного доопрацювання.

«Законопроект №1159 – лише один із запропонованих варіантів, і далеко не найвдаліший. Наприклад, виходячи з запропонованих ним формулювань, землі водного, лісового фондів вважаються комунальними. І так все, аж до морського шельфу, передається сільрадам», – розповіли «Слову і Ділу» у відомстві.

«На сьогодні немає жодних суперечок щодо того, що роль місцевих рад в питанні управління землями необхідно розширити. Підвищення повноважень місцевих органів влади у сфері земельних відносин підтримується на всіх рівнях і зокрема керівництвом Держгеокадастру, як складова загальнодержавної політики децентралізації. Стверджувати протилежне можна лише не розібравшись в ситуації», – переконують там.

Разом з тим, для того, щоб розширити повноваження місцевих громад, достатньо підвищити роль містобудівної документації в розпорядженні землями. До самого ж закону №1159 у Держгеокадастру є ряд претензій. Там кажуть: прийняття його в такому вигляді, як він є зараз, навпаки привнесе плутанину та додасть простору для земельних корупціонерів. «Законопроект не узгоджено з пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та з частиною другою ст. 83 Земельного кодексу України, які визначають склад земель комунальної власності відповідних територіальних громад. Це призведе до того, що будуть існувати два закони, які містять різні підходи до розмежування земель державної і комунальної власності», – кажуть в Держгеокадастрі.

Крім того, на 20% території України взагалі не розроблені проекти землеустрою та не встановлені межі територій місцевих рад. Хто і як розпоряджатиметься їхньою землею, якщо її заберуть у Держгеокадастру – невідомо, а отже маємо ще одне поле для незаконного використання земель.

У Держслужбі кажуть: розробили альтернативний законопроект, що усуне ці та інші законодавчі колізії. Однак чи дійде до його розгляду – залежить від політичної волі депутатів Верховної Ради. Наразі залишається лише сподіватися, що народні обранці скористаються тижневою перервою та внесуть необхідні поправки в законопроект №1159, прийняття якого, зважаючи на завзятість окремих парламентарів, є лише питанням часу.

Аліна Костюченко, спеціально для «Слово і Діло»

***
Редакція «Слово і Діло» може не поділяти точку зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.