Шмигаль гарантував модернізувати повітряну техніку радянського виробництва до 31 грудня 2025 року

У травні 2025 року Міністерство оборони України повідомило про переговори зі шведською компанією SAAB щодо модернізації радянського авіапарку, зокрема встановлення сучасних радарів, засобів радіоелектронної боротьби та електронних систем протидії на літаки Su-27, MiG-29, Su-24 і Su-25. Учасники зустрічі також обговорили подальші дії у разі позитивного політичного рішення щодо передачі нових типів авіаційних платформ шведського виробництва. Відкритим залишилося питання щодо можливого включення до модернізації системи Link-16, яка дозволила б радянським літакам обмінюватися тактичними даними з платформою Saab 340 AEW&C. Однак це були лише переговори, а не виконані роботи. (скриншот 3)

Є й юридична проблема виконання цієї обіцянки — українське авіаційне законодавство вимагає узгодження ремонту і модернізації з виробником або наявності чинної технічної документації. Більшість виробників радянських повітряних суден — російські підприємства, з якими всі контакти були розірвані після початку повномасштабного вторгнення. Станом на 2025 рік ця правова колізія залишалася невирішеною: публічних даних про ухвалення відповідних законодавчих змін, які б дозволили легально здійснювати модернізацію без участі виробника, знайдено не було. Це фактично створювало правову невизначеність навколо будь-яких офіційних програм модернізації. (скриншот 4)

Українські інженери шукають власні рішення, які відповідали б вимогам безпеки та сертифікації, замінюючи компоненти, що більше не можуть постачатися з Росії. Ключовим викликом є заміна застарілого обладнання, а саме — авіоніки. Авіоніка — це системи управління, навігації та зв'язку. Більшість таких приладів виготовлялися на території сучасної Росії, тому їх обслуговування є неможливим. Для вирішення цієї проблеми інженери реалізують три підходи: розробку власних українських замінників, адаптацію компонентів з інших радянських платформ, що ще перебувають в експлуатації, а також інтеграцію західних рішень, які вже зарекомендували себе у військовій або цивільній авіації інших країн. Останній підхід є найскладнішим, оскільки кожна модель авіаційної техніки потребує індивідуальної інтеграції та обов'язкової сертифікації. (скриншот 5)

Слід зазначити, що зобов'язання щодо модернізації авіатехніки у Програмі КМУ сформульоване нечітко — без конкретних платформ, показників і строків. Це цілком закономірно, адже модернізація радянської авіаційної техніки є процесом, який потребує значного часу, ресурсів, правового врегулювання та міжнародної технічної співпраці. З огляду на наведені вище факти, під час каденції Дениса Шмигаля обіцянку виконано не було.

30 січня 2026 року Міністр оборони України Михайло Федоров, коментуючи поглиблення оборонної співпраці з Польщею, заявив: «Польща вже передала такі винищувачі у 2023 році. Спільно працюватимемо над їх модернізацією для підвищення ефективності й ураження ворожих цілей».

Ця заява свідчить про те, що робота з модернізації авіаційної техніки радянського виробництва не була завершена у 2025 році. Зазначимо, що літаки, які Польща вже передала або планує передати Україні в майбутньому, за словами Міністра оборони Польщі, потребують глибокої модернізації: «Оскільки вони (винищувачі МіГ-29 — ред.) досягнуть граничного терміну служби і не буде перспектив їхньої подальшої модернізації у Збройних силах Польщі, їх періодично виводитимуть зі складу Збройних сил Польщі», — повідомили у відомстві.

Варто додати, що у квітні 2026 року Уряд ухвалив постанову, яка вдосконалює процедуру екстреного дообладнання авіаційної техніки. Відтепер літаки та гелікоптери можна швидше адаптувати до потреб сучасної війни й посилювати можливості авіації у відбитті повітряних атак.

Оновлений підхід передбачає:

🔹 встановлення додаткового озброєння, засобів зв'язку, навігації, спостереження та виявлення цілей без довготривалих погоджень технічної документації;

🔹 скорочення періоду від ідеї до виконання робіт, тестування та впровадження до одного місяця.

Також розширено коло виконавців робіт. Дообладнання авіації можуть виконувати виробники обладнання, спеціалісти та безпосередньо військові частини, які експлуатують техніку.