Обіцянка політика
- Перший віце-прем’єр-міністр України - Міністр енергетики України
Шмигаль гарантував модернізувати повітряну техніку радянського виробництва до 31 грудня 2025 року
Джерело
Результат
У травні 2025 року Міністерство оборони України повідомило про переговори зі шведською компанією SAAB щодо модернізації радянського авіапарку, зокрема встановлення сучасних радарів, засобів радіоелектронної боротьби та електронних систем протидії на літаки Su-27, MiG-29, Su-24 і Su-25. Учасники зустрічі також обговорили подальші дії у разі позитивного політичного рішення щодо передачі нових типів авіаційних платформ шведського виробництва, а відкритим залишилося питання щодо можливого включення до модернізації системи Link-16, яка дозволила б радянським літакам обмінюватися тактичними даними з платформою Saab 340 AEW&C. Однак це були лише переговори, а не виконані роботи. (скриншот 3 )
Є й юридична проблема виконання цієї обіцянки – українське авіаційне законодавство вимагає узгодження ремонту і модернізації з виробником або наявності чинної технічної документації. Більшість виробників радянських повітряних суден – російські підприємства, з якими всі контакти були розірвані після початку повномасштабного вторгнення. Станом на 2025 рік ця правова колізія залишалася невирішеною: публічних даних про прийняття відповідних законодавчих змін, які б дозволили легально здійснювати модернізацію без участі виробника, знайдено не було, що фактично створювало правову невизначеність навколо будь-яких офіційних модернізаційних програм. (скриншот 4)
Українські інженери шукають власні рішення, які відповідали б вимогам безпеки та сертифікації, замінюючи компоненти, що більше не можуть постачатися з Росії. Ключовим викликом є заміна застарілого обладнання, а саме – авіоніки. Авіоніки це системи управління, навігації, зв'язку. Більшість таких приладів виготовлялися на території сучасної Росії, тож їх обслуговування неможливе. Для вирішення цієї проблеми інженери реалізують три підходи: розробку власних українських замінників, адаптацію компонентів із інших радянських платформ, що ще перебувають в обігу, а також інтеграцію західних рішень, які вже зарекомендували себе у військовій або цивільній авіації інших країн. Останній підхід є найскладнішим, оскільки кожна модель авіатехніки потребує індивідуальної інтеграції та обов'язкової сертифікації. (скриншот 5)
Слід зазначити, що зобов'язання щодо модернізації авіатехніки у Програмі КМУ сформульоване нечітко – без конкретних платформ, показників та строків. Це й очевидно, адже модернізація радянської авіатехніки – процес, котрий потребує як значного часу, так і ресурсів, правового врегулювання та міжнародної технічної співпраці. Зважаючи на ці фактори та вище перелічені факти, за каденції Шмигаля обіцянку не було виконано.
Ми вже направили запит на доступ до публічної інформації, щоб перевірити виконання цієї обіцянки. Остаточний статус визначимо після отримання офіційної відповіді від розпорядника інформації




