Україна – сировинний придаток?

Про перспективи України в експорті сільськогосподарської продукції на фоні наростаючої світової продовольчої кризи не говорив хіба що лінивий. Цього року українська влада, схоже, серйозно взялася за реалізацію ідей на практиці. Однак більш детальний аналіз провладної риторики викликає скоріше побоювання, ніж віру в щасливе майбутнє.

Для прикладу, за словами Прем’єр-міністра Миколи Азарова в нещодавньому інтерв'ю вітчизняним телеканалам, 2009-го року український експорт складав близько 39 млрд. дол., а  2012-го - 70 млрд. Тепер питання: хто відчув покращення від додаткових 31 млрд. дол. в економіці країни? Чи користь від наростаючого експорту закінчиться на тимчасовій нормі про обов’язковий продаж експортерами частини їхніх валютних прибутків? До речі, цього року уряд рішуче налаштований здійснити перелом в зовнішньоторговельному балансі країни, аби вартість експортованої з України продукції перевершила імпорт. Отож, слід очікувати чергового рекорду в обсягах експорту.

Іншим героєм «експортних» обіцянок є Міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк. Він запевняє, що Україна й надалі збереже позиції у провідній десятці країн-експортерів «генно небезпечної» сої. «Чудові» перспективи для України несе й наростаючий експорт кукурудзи, що є однією з найвиснажливіших для ґрунту культур.

Навіть у розпал скандалу зі збільшенням цін на хліб у Києві Микола Присяжнюк відмовився вводити заборону на експорт пшениці, який в результаті був збільшений. Далі – більше. Влітку за ініціативою Президента Віктора Януковича, було введено експортне мито на продовольство для забезпечення продовольчої безпеки країни, та невтомний Мінагропром обіцяє, що жодних обмежень на експорт зернових не буде. Що ж, людині, яка збирається витратити на навчання студентів 2 мрлд. грн., а на розвиток всього тваринництва від сили 650 млн. краще знати, як розвивати галузь.

Куди збираються урядовці експортувати український хліб? Так, стараннями Миколи Азарова Україна намагається переглянути умови членства в СОТ, тож відносини з ними напружені, Європа нашої продукції побоюється, Росія стабільно знаходить якісь недоліки, а от Китай з В’єтнамом залюбки приймають. Домовленості про поставки кукурудзи до Китаю вже підписані, з В’єтнамом в надшвидкому порядку планують підписати Договір про зону вільної торгівлі. Нещодавно стало відомо, що Китайсько-український фонд інвестування планує залучити до 6 млрд. дол. на агропромислові проекти в Україні, зокрема на будівництво на території України власних заводів із виробництва засобів захисту рослин і добрив. Для повноти картини лишилось тільки вступити до Митного Союзу, аби скоротити дорогу українському продовольству до азійських ринків.

Високопосадовці не втомлюються говорити про освоєння нових ринків та нарощення експорту і під час своїх нечисельних подорожей за кордон. Схожа обіцянка, зокрема, пролунала під час недавнього візиту Президента до Індії.

Насамкінець хочеться зробити важливе зауваження владі: тільки той експорт економічно вигідний, що являє собою готову до вжитку продукцію, а не тонни сирого зерна! Ми вже вчили з підручників історії, як Україна була сировинним придатком Російської імперії та Радянського Союзу. Що чекає нас далі? Перетворитися з житниці Європи на сировинний придаток дружніх народів Азії?

Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...