Ультрас «Динамо» в серці української революції

Читать на русском

В ці дні, коли увага українців прикута до столиці, а саме до вулиці Грушевського, де відбуваються відчайдушні сутички активістів з правоохоронними органами, варто замислитись про сутність радикальних організацій, які стали головним ядром радикального протесту в Києві. Для багатьох відвідувачів протесту, а також деяких його учасників, стало несподіванкою, що більшість радикальних правих є російськомовними.

Це не дивно, адже ядром київського радикального крила, небезпідставно, вважають  ультрас столичного «Динамо».

Справа Павличенків - початок

Однією з найбільш резонансних кримінальних справ, які набули широкого розголосу в Україні останніми роками, стала справа батька та сина Павличенків (більший резонанс отримала хіба що Врадіївська справа). Молодший Павличенко – Сергій - засуджений разом з батьком за вбивство судді Шевченківського районного суду міста Києва Сергія Зубкова, за чутками, був членом ультрас «Динамо». Завдяки цьому факту його справа набула настільки широкого розголосу. Ще до оголошення офіційного вироку динамівці оприлюднили свою заяву:

«Ультрас столичного «Динамо» рішуче заперечують причетність свого друга і побратима Сергія Павличенка та його батька Дмитра до вбивства судді Зубкова і заявляють про готовність відстоювати сім’ю Павличенків, чого б це не вартувало […]».

Чи праві ультрас в такій категоричній вірі в невинуватість Павличенків, впевненості немає, однак масштаби пікетів, що слідували після оголошення вироку, були вражаючими. Банери на підтримку сім'ї Павличенків з'явилися на стадіонах багатьох міст. 25 листопада 2012 року у Києві близько п’яти тисяч осіб вийшли на мітинг в підтримку Павличенків.  Хвиля акцій протесту прокотилася й в січні 2013 року перед розглядом апеляції у справі (акції пройшли в 13 містах).

Свої протести проти обвинувачення Павличенків "динамівці" не припиняють і сьогодні. Ймовірно, що їхня активна участь в сутичках на Євромайдані, є й продовженням кампанії за звільнення Павличенків.

Правий сектор

Втім, не варто віддавати всю славу за збройні протистояння на Банковій та Грушевського одним лише "динамівцям". Правий сектор, що, цілком можливо, виник на самому Майдані або незадовго до його початку, об’єднав у собі близько семи націоналістичних організацій, в тому числі й динамівських ультрас.

Революційні червоно-чорні прапори ОУН-УПА на протестах в Києві виднілися від самого початку. Хлопці, здебільшого, носили маски на обличчях, адже від самого початку мали свій план дій, і реалізовували його в міру можливості. Багатотисячні мітинги створили для правих плацдарм та своєрідне «прикриття», що уможливило їх перехід від глибоко маргінальних дій до широко відомих. Протести стали для них "золотим" шансом відплатити за попередні переслідування з боку влади та реалізувати свої революційні переконання. На нещастя Президента Віктора Януковича, він є їхнім ворогом №1, а тому засоби та інструменти для розташування ситуації радикальні молодики не жалітимуть.

Варто відзначити, що влада вела жорстоку боротьбу проти ультраправих угруповань протягом останніх декількох років. Багато активістів сіли за грати. Серед найвідоміших справ слід згадати так званих Васильківських терористів, засуджених за спробу підірвати раніше демонтований пам’ятник Леніну в Броварах, справу журналіста «Дорожнього контролю» Андрія Дзиндзі, якого заарештували після подій на Банковій, арештованого командира організації «Патріот України» Андрія Білецького за справою «оборонців Римарської», арештованих за пошкоджену бруківку активістів Податкового майдану тощо. Понад два роки перебуває в ув’язненні майже все керівництво Соціал-Національної Асамблеї.

Таким чином, різні патріотичні ультраправі організації за останні декілька років наточили великий зуб проти влади, а особливо проти її силових структур.


Однак повернемось до Євромайдану. Цікаво згадати еволюцію ставлення мирних мітингувальників до правих під час протестів у Києві: спочатку не всі розуміли, хто вони, звідки взялися, що собою представляють і які наміри мають. Згодом після штурму на Банковій правих назвуть провокаторами. Це тавро вони проносять досить довго, поки не настануть події штурму Грушевського. Після початку баталій на Грушевського Правий сектор різко перетворився в героїв, адже стане силою, яка наважилась реалізувати внутрішні інтенції протестуючих мас.

Говорячи про роль опозиції  в останніх подіях, відзначимо, що формально опозиційні лідери вже відмітились на Грушевського і формально закликали протестувальників до мирних дій. Однак жодних відчайдушних вчинків для призупинення кровопролиття - кидання під ноги, благання припинити безумство і т.п. - не було. Пасивно вони підтримують відчайдух, і в цьому існує певна логіка, адже войовничі мітингувальники, тиснучи щосили на Віктора Януковича, виборюють для опозиції плацдарм для політичного маневру або кращої позиції в переговорному процесі.

Тому обидві сторони все ще знаходяться на старих позиціях. Рішучість бойового настрою мітингувальників не викликає сумніву, а, отже, вони готові продовжувати боротьбу. Чим на це відповість влада, поки що прогнозувати важко. Тим часом, згідно з повідомленнями блогерів, на допомогу динамівським ультрас планують приїхати футбольні фанати з країн Європи: Чехії, Словаччини, Румунії, Росії, Греції, Німеччини, Угорщини та ін.


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...