Парламентська гра «Самопомочі», або «візьми і забудь»

Учасники коаліції в парламенті нарешті визначилися із кадровим складом нового Кабміну. Вперше в процесі розподілу місць у виконавчій владі дехто із коаліціантів принципово вирішив не брати участі у делегуванні своїх кандидатур до виконавчої влади. Передусім, йдеться про позицію парламентської фракції політичної партії «Самопоміч».

Ця політична сила обрала іншу стратегію, яка полягає у фокусуванні на парламентській роботі. Так, раніше в Блоці Петра Порошенка та «Народному фронті» повідомили, що їхні молодші союзники із «Самопомочі» в обмін на посади у Кабміні планують отримати посаду віце-спікера та шефство над 8 комітетами. Так, в кулуарах парламенту нардепи із фракцій провладної більшості розповіли журналістам, що комітет у закордонних справах мав відійти Ганні Гопко, комітет з питань нацбезпеки і оборони Семену Семенченко, по боротьбі з корупцією – Єгору Соболєву, правової політики – Оксані Сироїд, аграрної політики – Івану Мірошниченко, культури – Ірині Подоляк. Причина такого бажання «Самопомочі» проста: посади в уряді – більш публічні і за кожний свій крок (вдалий, чи не дуже) доведеться відповідати перед громадянами. Натомість принципи та особливості роботи у комітетах ВР не так цікаві для ЗМІ та особливо – для пересічних українців. Це означає, що будь-який успіх на ниві законотворення можна буде із легкістю подати як свій здобуток, а будь-яку невдачу – поховати у лабіринтах пояснень хитросплетінь законотворчого процесу.

Це означає не що інше, як навмисну втечу від політичної відповідальності за свої дії у складі коаліції шляхом відсутності своїх представників у виконавчій владі. Ще одним доказом такої далекоглядної стратегії «Самопомочі» свідчить позиція її лідера, мера міста Львова Андрія Садового. Так, цими днями БПП та «Народний фронт» запропонували пану Садовому було посаду першого віце-прем'єр-міністра України. Проте, він від неї відмовився. «Одразу після виборів я з Президентом в присутності п. Яценюка обговорював мої можливі призначення в уряд. Я чітко повідомив, що моє нинішнє становище виключає це. Тоді всі поставились до цього з розумінням. Я є чинним міським головою Львова, несу повну відповідальність за ситуацію в місті до кінця каденції і не маю на кого її перекласти», - пояснив пан Садовий на своїй сторінці у Facebook.

Слід зазначити, що «Самопоміч» обрала шлях «політичного нейтралітету» не тільки у парламентській діяльності. Те саме відбувається і з стратегією розвитку партійних осередків цієї політичної сили. Як свідчать джерела інформаційного порталу «Слово і діло», в самій партії не виявляють зацікавленості у розбудові партійних осередків швидкими темпами. Схема проста: спочатку, охочі приміряти бренд «Самопомочі» повинні самі запропонувати свій план дій по розбудові партійного осередку, після чого втілити бодай декілька пунктів плану у життя на місцях. Тільки після цього група людей може розраховувати на співпрацю із самою політичною партією. Цікавість цієї схеми полягає у тому, що, фактично, Самопоміч» уникає фінансових затрат на розбудову власних осередків, натомість пропонує зацікавленим громадам у випадку співпраці більші медійні можливості щодо «розкрутки» їхніх ініціатив. Це ще раз підтверджує тезу про те, що політичні партії в Україні радше існують на папері, аніж мають діяльні осередки та ідеологічно сформовані принципи своєї роботи.

Схоже на те, що стратегія «Самопомочі» та її лідера в подальшому передбачала можливість жорсткої критики стосовно діяльності Кабінету міністрів, і, таким чином, - здобуття додаткових електоральних балів. В «Самопомочі» вирішили зіграти роль такої собі внутрішньої опозиції у складі єдиної провладної більшості – так само, як колись вчиняла фракція «Батьківщини» в попередніх скликаннях Верховної Ради.

Втім, у НФ та БПП почали діяти на випередження. Спровокувавши заяву пана Садового щодо відмови працювати в новому уряді, союзники по коаліції таким кроком позбавили «Самопоміч» можливості будь-якої конструктивної критики Кабміну. Більш того, в медійній площині союзники по коаліції надали безмежні можливості для обговорення, чому популярний під час виборчої кампанії «Самопомочі» меседж «візьми і зроби» після закінчення виборів так важко втілити в життя цій політичній команді. Чи, бодай, спробувати втілити у життя. Пояснити своєму виборцю, чому команда «Самопомочі» не пішла працювати у Кабмін буде досить важко: із впевненістю можна констатувати, що будь-які пояснення потягнуть за собою втрату електоральних симпатій.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»