Серед бурхливого розвитку подій та перед загрозою військового вторгнення Росії українці, здається, зовсім не звернули уваги на ті перемоги, які вони вже здобули. Зокрема, такою перемогою є призначення виборів міського голови Києва.
Нагадаємо, що з дня відставки попереднього столичного мера Леоніда Черновецького пройшло вже майже два роки. Весь цей час кияни марно чекали на призначення нової дати виборів. Основною закулісною версією причин відтягування проведення виборів була відсутність конкурентоспроможного кандидата від тодішньої влади. Колишній голова КМДА Олександр Попов популярним серед киян так і не став.
На сьогодні про своє бажання балотуватися в мери Києва заявили народні депутати від «Батьківщини» Леся Оробець та Микола Катеринчук. Громадський сектор Майдану висунув свою кандидатуру – активіста Ігоря Луценка.
Леся Оробець. Рівень відповідальності політика в системі «Слово і Діло» становить 27%: по 3 виконаних та невиконаних обіцянок і ще 5 – «В процесі».
Вона не виконала обіцянки щодо внесення норм ЗНО в Закон "Про вищу освіту", не заборонила рекламу алкоголю і тютюну та висувалась на парламентських виборах не за мажоритарним округом, а за виборчим списком «Батьківщини».
Серед виконаних обіцянок Оробець наступні: перехід до 2012 року на систему виборів з мажоритарними округами, ініціювання відставки уряду у випадку зриву підписання Угоди про асоціацію та формування Кабінету Міністрів з числа депутатів об'єднаної опозиції.
Рішення балотуватись на посаду мера Києва було продиктоване, напевно, нещодавньою активною позицією Лесі Юріївни на Майдані. За цей час вона стала більш популярною серед киян. Оробець встигла дати досить гучні заяви щодо своєї майбутньої роботи на посаді мера: обіцяє зробити Київ комфортним і акуратним, як Відень, наповненим туристами, як Рим та центром кипучої ділової активності, як Лондон.
Микола Катеринчук розпочав свій шлях на мерське крісло Києва задовго до оголошення виборів. Широка кампанія з роздачі агіток розпочалася близько року тому, коли обговорювалась перспектива призначення виборів у зв’язку з невизнанням легітимності Київради. Втім, бажаного так і не було досягнуто - вибори не призначено, а Київрада продовжила свою роботу.
За Катеринчуком в системі «Слово і Дело» на сьогодні числиться 1 невиконана обіцянка та 20 - «В процесі». Микола Дмитрович, зокрема, обіцяв, що Київрада в нинішньому складі працювати не буде - саме та Київрада, з відстороненням якої він пов’язав розгортання власної агітаційної кампанії. Однак 19 серпня 2013 року, попри намагання опозиційних сил (які так і не потрапили до сесійної зали), сесія Київради була проведена впродовж 10 хвилин. Згодом вона працювала не раз, хоча, досить часто, в екстремальних умовах.
Ігор Луценко – відомий громадський діяч, активіст руху за збереження історичної та природної спадщини Києва, економіст за освітою, журналіст проекту «Українська правда». Ще в листопаді минулого року перед початком Майдану Ігор Луценко оприлюднив своє бачення причин занепаду та шляхів розвитку міста.
Луценко висувається на посаду мера не особисто чи від партії, а від громадського активу Майдану. Саме тому він володіє найбільшими «козирями» - підтримкою широких кіл активістів та визнанням громади Києва.
Серед можливих кандидатів на мерське крісло називають і нинішнього голову КМДА Володимира Макеєнка та народного депутата від партії «Свобода» Андрія Іллєнко (або Юрія Левченко). Заява Лесі Оробець була її особистою ініціативою, а тому «Батьківщина» може висунути альтернативних кандидатів, яких буде підтримувати партія (можливим кандидатом часто називають Володимира Бондаренко). Ударівці зі своїм кандидатом ще не визначились.
Як зазначають політологи, перемогу в Києві отримає той кандидат, який «засвітився» на Майдані. Серед трійки заявлених кандидатів найбільше на Майдані «світилась» Леся Оробець, її називали негласним лідером Майдану. Не слід применшувати й участі в останніх подіях в Києві громадського активіста Ігоря Луценка. До нього, як до неполітика та давнього поборника за розвиток Києва, довіри більше. Разом з тим, участь Миколи Катеринчука на Майдані була досить непомітною. Можливо, він менше інших піарився (хоча в це важко повірити), але ймовірніше, що просто менше брав активну участь в протестних акціях. Разом з тим, з перших днів розгортання палаткового містечка на Майдані Микола Катеринчук чи то проголосив сам себе, чи то його хто призначив, однак називав себе не інакше, як «комендант Києва».
Разом з тим, якщо Лесі Оробець сприятиме її активна позиція під час подій на Майдані, а Ігорю Луценку – його непричетність до влади, активна громадянська позиція та попередня боротьба за збереження та благоустрій Києва, то Миколі Катеринчуку додає переваги те, що в нього вже було сформовано електорат.
Втім, для кожного кандидата є суттєві перешкоди, аби втілити реальні перетворення в Києві. По-перше, термін повноважень мера і Київради складе менше, ніж півтора років - восени 2015 року вони будуть переобрані на чергових всеукраїнських виборах місцевих органів влади. По-друге, наразі ніхто не говорить про голосування за закон «Про столицю», який би повернув меру повноваження голови міської держадміністрації. По-третє, з бюджету Києва досі вилучають 50% доходів від збору податку на прибутки фізичних осіб. Крім того, Київ після останніх подій на Майдані ще не оговтався: ні фізично, ні психологічно. Не додає позитиву й загальна надскладна ситуація в країні.
Однак столиця є занадто стратегічно важливою та ласою позицією, аби вищезгадані аргументи когось спинили. Отож, затамувавши подих, чекаємо на нового столичного мера.
ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ YOUTUBE КАНАЛ
та дивіться першими нові відео від «Слово і діло»