Ситуація в росії нині непроста. У лавах патріотів панують зневіра та розгубленість. Якогось проблиску надії не вбачається, і про перемогу вже давно не йдеться: якби ж то якось вибратися з тієї халепи, в яку війна загнала країну. У важку для Вітчизни годину на допомогу приходять, звісно, комуністи. А хто ж іще? Люди старшого віку пам’ятають розкручений радянською пропагандою вірш Олександра Межирова «Комуністи, вперед!»: коли вже зовсім кінець, крок уперед роблять комуністи й вирішують нерозв’язні завдання: Повсюдно, де перетинаються траси свинцю, де праці безкорисливої – не перелічити, крізь століття, на століття, назавжди, до кінця: – Комуністи, вперед! Комуністи, вперед!
81-річний лідер російських комуністів Геннадій Зюганов, могутній старий, зробив рішучий крок уперед і висунув пропозицію, здатну докорінно змінити скрутне економічне становище в росії. Виступаючи на партійному з’їзді, він заявив:
«У банках сьогодні лежить 67 трильйонів ваших грошей. 67 трильйонів і 63 трильйона підприємств. Разом 130 трильйонів. Це три державні бюджети. Вони там лежать і збагачують банкірів… Вони не вкладені ні у виробництво, ні в що інше – навіть не в перемогу. Цю проблему можна вирішити швидко й без проблем. І я, якби був на місці президента, вирішив би її одним указом; в умовах війни він має на це право як верховний головнокомандувач».
Оскільки Геннадій Андрійович у своїй православно-сталіністській та опозиційно-вірноподданській іпостасі користується прихильністю влади, одразу ж спалахнули підозри, що наближається вилучення банківських вкладів, просто через КПРФ вирішили цю ідею випробувати. Комуністи кинулися заперечувати, мовляв, не так зрозуміли їхнього вождя, але, як казали в дитинстві, перше слово дорожче за друге. Похмурі передчуття народу-богоносця посилилися.
У пошуках рятівних рішень доходять аж до найекзотичніших варіантів. Якщо Геннадій Зюганов перебуває десь на межі делірію через особливості своєї ідеологічної позиції та віку, то Олексія Чадаєва важко запідозрити у відсутності холодної раціональності. Цей діяч пройшов складний творчий шлях від соратника Бориса Нємцова до високопоставленого в недалекому минулому функціонера «Єдиної росії» та активного путінського пропагандиста. А під час війни він розгорнув велике виробництво дронів, заробивши на армійських контрактах чималі гроші. Чадаєв – один із тих, кого можна без вагань зарахувати до бенефіціарів війни. І ось він пише відкритий лист іншій видатній постаті путінської росії. Цей документ епохи потрібно навести повністю:
_«Шановний Рамзане Ахматовичу! Проблеми нашої країни у сфері постачання бензину, спричинені масовими атаками українських безпілотників на великі російські НПЗ, всім відомі.
Ми також знаємо й пам’ятаємо, що в Чеченській республіці навіть у найгостріші періоди першої та другої воєн діяла й активно розвивалася напівпідпільна на той час мережа кустарних нафтопереробних підприємств малого формату. Знаємо також, що значною мірою такі підприємства та компетенції збереглися у Вас і донині.
Вважаю, що саме час звернутися до керівництва країни та вітчизняного ПЕК із пропозицією щодо розгортання мережі подібних виробництв у різних регіонах країни. До їхніх очевидних переваг у наш час належать мобільність, непомітність, невисока вартість обладнання, мінімальні вимоги до інфраструктури. Наявність таких переробних потужностей, нехай і з менш вигідними показниками собівартості, на даний час може мати стратегічне значення; як мінімум, це дозволить значно зменшити політичний ефект від локальних дефіцитів палива та черг на заправках.
Крім того, такі об’єкти можна частково закопувати та розміщувати в бетонованих укриттях, що робить їх не лише менш привабливою, а й набагато складнішою ціллю для дронів. Нові часи вимагають нових рішень, але з урахуванням наявного досвіду та компетенцій. У Чеченської республіки вони є; і саме час запропонувати цю ідею щонайменше як альтернативу нинішнім проектам закупівлі палива в сусідніх країнах, що створює і для нас, і навіть для них різні ризики.
З глибокою повагою. А. Чадаєв»._
Такі саморобні установки для перегону нафти на бензин і гас на Кавказі в 90-ті, як пам’ятаю, називали «самоварками». Змусити росію використовувати «самоварки» заради того, щоб пережити масові нальоти українських БПЛА – ідея надзвичайно геніальна. Причому в усіх сенсах: Чадаєв уже спить і бачить, як він у частці з Рамзаном Кадировим бере під своє крило цей нехитрий, але такий прибутковий бізнес у масштабах усієї країни. Від дронових принців до нафтових королів.
Знайомство з такими планами викликає відчуття загального божевілля, що набирає обертів у росії. Але бажання давати мудрі поради Кремлю охоплює не лише мешканців безпосередньо росії, а й її громадян, які розсудливо покинули її межі. Економіст Дмитро Некрасов переїхав на Кіпр і навіть отримав статус іноземного агента, але, мабуть, колишня робота в президентській адміністрації дає про себе знати, і він звично займає позицію: «Якби я був путіним». Аналізуючи дії російської влади щодо боротьби з дефіцитом палива в Криму, Некрасов ділиться своїми міркуваннями:
«В умовах неринкового обмеження певного ресурсу у влади завжди є вибір: або підвищення цін, яке збільшує обсяг ресурсу, або «справедливий» розподіл меншого обсягу. Ані росія, ані Крим не перебувають у 100% ефективній блокаді. Якщо не заважати спекулянтам встановлювати будь-які ціни, то на більшості заправок і в росії загалом, і навіть у Криму завжди буде в наявності бензин і не буде черг. Питання лише в тому, які ціни мають для цього встановитися».
І аргументація, «чому в подібних ситуаціях неконтрольовано високі ціни завжди кращі за їхнє регулювання»:
За високих цін:
а) дефіцитного товару на ринку буде фізично більше, оскільки більша кількість охочих заробити почне завозити його ззовні;
б) скорочення споживання відбувається не різко й примусово, а за вибором самого споживача (людина вирішує тепер їздити на роботу на метро, але якщо раптом дуже потрібно — їде кудись на машині);
в) дозволяє уникнути безлічі непотрібних витрат, таких як: стояння в чергах на заправках, поїздки в сусідні регіони з каністрами замість бензовозів, зусиль інспекторів та зусиль з обману інспекторів тощо».
Грамотний економіст, не скажеш, і поради в нього грамотні, тільки не те, що треба. Нинішня росія – країна не Дмитра Некрасова, а саме Зюганова, Чадаєва та Кадирова. Звісно, над цим дивовижним людським ландшафтом панує путін як деміург, сенс і головна цінність існування справжніх російських патріотів. А путін наказав їм «вжити додаткових заходів, щоб мінімізувати, звести до нуля» наслідки дій ЗСУ. Почухуючи потилицю та інші місця, слуга занурилася в роздуми, де ж цареві, що заблукав у своїх войовничих фантазіях, дістати той самий нуль. Легко уявити, куди вони готові відправити будь-кого, хто спробує допомогти їм своєю геніальною порадою.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.