Недоліки у комунікації: чи вдасться змінити ставлення до вакцинації

Олександр Радчукполітолог

В Україні вже декілька тижнів поспіль прискореними темпами зростає кількість хворих на коронавірус COVID-19. Останні дні – наша держава встановлює та долає власні антирекорди смертності від наслідків коронавірусної хвороби. Так, лише нещодавно Україна подолала антирекорд у 500 смертей, а вже сьогодні ця цифра сягнула 734 померлих.

А от цифри із вакцинації першою та другою дозами вакцини навпаки – суттєво відстають від намічених урядом та МОЗ цілей: на сьогодні першу дозу вакцини отримали понад 9 мільйонів українців, повністю імунізовані – трохи більше 7 мільйонів осіб. Україна суттєво пасе задніх у питанні імунізації населення не лише в Європі, але й у світі.

Ще на початку поточного року планувалося, що для формування колективного імунітету потрібно зробити щеплення двома дозами щонайменше 20 мільйонам українців. Така цифра могла би якщо не повністю зупинити пандемію, то суттєво знизити кількість захворювань та смертей серед населення, а ще – зменшити негативні наслідки для економіки держави та повноцінного життя громадян.

Найбільша проблема – криза у комунікації самого процесу вакцинації. Більшість українців не поспішає вакцинуватися, довіряючи як псевдонауковим поясненням про шкідливість вакцинації, так і відверто фейковій інформації конспірологічного характеру. Зусилля уряду та загалом усієї державної «машини» в інформаційній протидії «антивакцинаторським» настроям населення є недостатніми.

Де джерело загубленої комунікації між державою та громадянами у питанні вакцинації? Чи можливо пришвидшити її темпи?

Вакуум інформації та відсутність стимулів

Ще на початку поточного року Всесвітня організація охорони здоров’я заявила про стрімке збільшення неправдивої інформації про вакцинацію і загалом масоване поширення міфів про COVID-19. З’явився навіть відповідний термін ‒ «інфодемія».

На жаль, українське суспільство виявилося вкрай вразливим до появи усіляких фейків та дезінформації стосовно процесу вакцинації. Щодня продукуються десятки, а то й сотні міфів про недосконалість вакцини, про шкідливість процесу вакцинації, про неспроможність вітчизняної медичної системи подолати виклики, про корупцію у владі стосовно процесу вакцинації, про різноманітні «змови» на кшталт задумів всесвітнього уряду про «очищення» планети від частини населення.

Деякі опитування серед громадян, проведені соціологічними компаніями у регіонах, взагалі вражають масштабами не лише непоінформованості, а свідомої неосвіченості українців. А значить – вразливості перед вірусом. Так, відповідно до даних опитування, проведеного соціологічною компанією «Fama» у чотирьох західних областях України (Львівській, Закарпатській, Івано-Франківській та Чернівецькій) у липні поточного року, понад 40% опитаних вважають вакцинацію від COVID-19 засобом контролю над людством, 14% переконані, що в церквах та храмах вірус не поширюється, оскільки це – святе місце, а 18% респондентів вірить, що алкоголь та часник – найкраща профілактика від COVID-19. При цьому, 46% опитаних не бажають вакцинуватися.

Не лише регіональні, але й всеукраїнські опитування фіксують слабкий інтерес українців до процесу вакцинації. Відповідно до результатів дослідження, проведеного фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва спільно з Центром політичної соціології, понад 56% українців, опитаних соціологами у серпні, не мають наміру робити щеплення від коронавірусу. При цьому 54% респондентів вважають миття рук найефективнішим способом захисту від вірусу, ще 42% ‒ дотримання дистанції.

Насправді страх перед вакцинацією виникає через відсутність ефективної системи комунікації всередині суспільства. Страх формує недовіру, а її нестача – породжує інформаційний вакуум, в якому швидко поширюються різноманітні псевдотеорії та наративи.

Найбільш поширені три напрямки: відверта конспірологія, на кшталт всесвітньої змови, неправдива інформація щодо самого процесу та наслідків вакцинації, дії вакцин, і хибне уявлення про сам процес лікування, спроможність вітчизняної системи охорони здоров’я протидіяти пандемії.

Враховуючи традиційно високий рівень недовіри українців до будь-якої влади, однією лише роз’яснювальною роботою та протидією фейкам та дезінформації не обійтися. На жаль, прискорені темпи вакцинації, які спостерігаються останніми днями, викликані швидше реакцією українців на збільшення смертей та новинних сюжетів про черги до крематоріїв.

Держава може діяти як батогом, так і пряником. По-перше, навести лад у комунікації щодо подальшого отримання сертифікату про вакцинацію та його застосування. По-друге, ретельно дотримуватися обіцянки про усунення від роботи тих українців зі списку професій, для яких щеплення від коронавірусу є обов'язковим. По-третє, максимально посилити відповідальність та висвітлити у ЗМІ та соцмережах процес покарання ділків, які підробляли сертифікати про щеплення. По-четверте, виконати рекомендацію ВООЗ про необхідність сконцентруватися на пріоритетних групах населення – передусім, літніх людях. Ймовірно, для цього варто застосувати усі можливі канали комунікації, серед яких влада називає і роботу відділень та листонош «Укрпошти».

Одним із найбільших дієвих стимулів вакцинуватися є також продовження доступу українців до закордонних поїздок за сертифікатами вакцинації. Щоправда, варто зазначити, що подібний стимул діє лише до досить обмеженої кількості українців, які з цією метою вже давно вакцинувалися. Для більшості українців, матеріальний рівень яких не найкращий, навіть у «доковідні» часи питання закордонних подорожей було неактуальним.

Інформаційна гігієна

За даними інформаційно-аналітичної системи MedData, серед більш ніж 33 тисяч людей, які за останній тиждень були госпіталізовані із COVID-19, 94% не отримали жодної дози вакцини. Ці дані підтверджуються і дослідженнями науковців, оприлюдненими на сайті американських Центрів з контролю та профілактики захворювань ‒ у нещеплених людей в 11 разів вищий ризик померти при зараженні штамом вірусу «Дельта».

Насправді, саме подібна інформація зумовила зростання усвідомлення серед населення щодо потреби вакцинації. Проте ключовим мотивом таких повідомлень є страх захворіти та опинитися сам на сам із системою охорони здоров'я України.

Тоді як головною перемогою у питанні комунікацій щодо теми подолання пандемії мали би стати не примус та страх, а зважені рішення кожної людини на основі наданої та проаналізованої інформації про вакцинацію. Переконання фактами та достовірною інформацією не лише б гарантувало усвідомлення відповідного рішення про вакцинацію кожною людиною, але й допомогло б в процесі дотримання інформаційної гігієни.

З іншого боку, держава має залишатися на сторожі безпеки цілого суспільства, яка є важливішою, ніж безпека однієї людини. Такий підхід був визнаний в Європейському суді з прав людини та інших міжнародних правозахисних організаціях. Тому питання примусової вакцинації, запровадження жорстких санкцій у вигляді штрафів та обмежувальних заходів під час збільшення темпів захворюваності, й надалі залишатимуться актуальними.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»

АКТУАЛЬНЕ ВІДЕО