Фальстарт президентських перегонів. Як не програти ще до другого туру

Олександр Радчукполітолог

Якщо аналізувати рейтинги основних кандидатів у президенти протягом останнього року, можна помітити дві чіткі тенденції. Перша – явного фаворита перегонів немає, тому вибори із високою вірогідністю відбудуться у два тури. Друга – основна боротьба між кандидатами нині триває саме за вихід на позиції другого місця. Саме остання тенденція стала передвісником нових заяв політиків про пошук союзників та об’єднання зусиль.

Від цих заяв та спроможності політиків домовлятися між собою буде залежати не лише їхній успіх на президентській кампанії, але й розклад сил для решти конкурентів. Успіх чи невдача подібних об’єднань вплинуть на формування пари кандидатів на вихід до другого туру президентських виборів.

Варто також згадати й про ще дві основні риси подібних процесів. По-перше, в українських реаліях вони ніколи не відзначалися сталістю. Будь-які, навіть найсильніші з ідеологічної точки зору альянси, можуть розсипатися в ту ж мить, коли партнери починають ділити повноваження чи посади, ще не досягнувши перемогу. По-друге, об’єднання зусиль ще ніколи не призводили до калькуляції спільних рейтингів партнерів на користь єдиного кандидата. Це лише дозволяє виокремити «ядро» свого виборця й мобілізувати його під час голосування. Головне – аби не зробити цього занадто передчасно.

Сам собі полковник

Лідер політичної партії «Громадянська позиція», кандидат у президенти Анатолій Гриценко вже не просто змагається за умовне третє місце, а здійснив перший доволі серйозний крок у своєму передвиборчому позиціонуванні. Він першим публічно запропонував лідеру партії «Самопоміч» Андрію Садовому об’єднати зусилля напередодні президентських виборів.

По суті, Гриценко, відчувши власну електоральну перевагу, запропонував Садовому підтримати його кандидатуру під час змагань за посаду президента держави. З одного боку – це заявка на лідерство у таборі національно-демократичних сил, з іншого – суттєвий ризик того, що очікування про об’єднання не знайдуть відгуку у партнерів. Таким кроком Анатолій Гриценко виборов собі краще позиціонування зараз, проте ризикує тим, що опиниться без союзників у разі, якщо пройде до другого туру.

Поки що ситуація складається не найкращим для Анатолія Гриценка чином, адже «Самопоміч» поки що не йде на зближення й зайняла вичікувальну позицію. Наразі партія під проводом Андрія Садового переживає не найкращі часи: через внутрішньопартійний скандал, партія втратила фракцію у Київраді, а її рейтинги в останніх соціологічних опитуваннях ледь сягають позначки у 3%. Зрозуміло, що публічна підтримка «Самопоміччю» кандидата у президенти Анатолія Гриценко може дати йому потужний ривок для покращення власних електоральних позицій й шансів на вихід до другого туру. Подейкують, що під час перемовин про можливу підтримку на виборах, лідеру «Самопомічі», у разі виграшу Анатолія Гриценка, запропонували в подальшому посаду прем’єр-міністра. Щоправда, для цього потрібно показати ще дуже високий результат на парламентських виборах, що поки виглядає занадто примарно.

І навіть якщо Анатолій Гриценко отримає підтримку низки політичних лідерів національно-демократичного спрямування й зможе нарешті запропонувати потужну позицію на противагу двом іншим важковаговикам – Петру Порошенку та Юлії Тимошенко – йому все рівно бракуватиме суттєвих ресурсів для перемоги. Йдеться як про фінансові, так і про медійні і електоральні.

2+2 = 3?

Цікаві процеси відбуваються довкола висунення єдиного кандидата у таборі опозиційних проросійських сил. Схоже, що партія «Опозиційний блок», яка до цього часу вже тріщала по швах, невдовзі остаточно перерозподілить свої електоральні активи.

Йдеться про можливість об’єднання частини цієї політсили, яка орієнтується на екс-очільника Адміністрації Президента часів Віктора Януковича Сергія Льовочкіна та нардепа Юрія Бойка із партією «За життя» Вадима Рабіновича. Подейкують, що одним із каталізаторів цього процесу виступив ще один проросійський політик – Віктор Медведчук. Скоріше за все, що єдиним кандидатом від цього альянсу може стати саме Юрій Бойко.

З іншого боку, у партії «Опозиційний блок» є ще один потужний бенефіціар – впливовий бізнесмен Рінат Ахметов. Він має амбіції як на збереження самої партії, так і ресурси для підтримки власного кандидата у президенти – ним може стати співголова партії «ОБ» Олександр Вілкул. Ба, більше: на минулому тижні на зовнішніх рекламних носіях з’явилася реклама невідомої поки що «Партії миру». Появу цього політпроекту пов’язують із прізвищем ще одного впливового екс-регіонала та акціонера партії «Опозиційний блок» - Вадимом Новінським.

Із наближенням виборів протиріччя у цьому таборі політсил буде також набирати обертів. Поки що найкращі лідерські позиції кандидата у президенти має Юрій Бойко. Чи зможуть швидко в «ОБ» таки знайти спільну мову й зосередитися на єдиному прізвищі кандидата, чи все ж, політичні амбіції кількох груп впливу візьмуть гору й підтримують різних політиків в змаганні за найвищу посаду у державі – залишається інтригою наступних кількох тижнів.

Та парадокс «Опозиційного блоку» в тому, що навіть якщо вони зуміють домовитися про єдиного кандидата, будь-які об’єднання із потенційними партнерами не додадуть їм відсотків у рейтингах. Наразі виглядає так, що цій політичній силі варто зберегти єдність, аби зберегти гарні шанси на вихід свого кандидата до другого туру президентських виборів.

Жахи фаворитів

Поки що невдачі Анатолія Гриценка та дефрагментація «Опозиційного блоку» - дві хороші новини для команди Петра Порошенка. У такому разі він виходить до другого туру із своєю запеклою конкуренткою Юлією Тимошенко і має гарні шанси вдруге обратися на посаду президента України.

Виглядає так, що для штабу лідерки «Батьківщини» було б краще, аби «Опозиційний блок» припинив будь-які чвари й висунув єдиного кандидата від своєї політсили. Тоді він матиме шанси потрапити до другого туру, й за такого сценарію Юлія Тимошенко може сподіватися на впевнену перемогу. А от будь-які об’єднання довкола кандидата Анатолія Гриценка матимуть негативні наслідки як для Петра Порошенка, так і для Юлії Тимошенко.

Та найбільшим страхом для фаворитів виборчих перегонів – а до їх числа варто віднести не лише лідерку «Батьківщини», чинного президента, Юрія Бойка та Анатолія Гриценка – варто вважати можливе висування на посаду кандидатів у президенти співака Святослава Вакарчука або шоумена Володимира Зеленського. Звісно, це не гарантує їм перемоги, але дуже суттєво вплине на всі політичні розклади у колоді передвиборчих карт. Схоже на те, що співак Святослав Вакарчук до останнього триматиме інтригу довкола свого висування, чим продовжує грати на нервах чинних фаворитів перегонів. І в той же час, з кожним наступним тижнем затягування з цим рішенням, шанси на його успішний похід у президенти знижуються.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»

АКТУАЛЬНЕ ВІДЕО