Ворог постійно вдосконалює свою зброю. Нещодавно війська рф вперше застосували на реактивному безпілотнику КРСН – кумулятивно-ріжуче спеціальне навантаження. За словами позаштатного радника президента Сергія «Флеша» Бескрестнова, цей тип боєзаряду спеціально розроблений для ударів по високовольтних опорах і залізничних мостах. На щастя, росія також витрачає значні ресурси на амбітні проєкти, які мають насамперед пропагандистське значення – а тому роками переносяться. Детальніше про цю «диво-зброю» – на інфографіці «Слово і діло».
МБР «Сармат»: нова «ядерна дубинка» росії
Міжконтинентальну балістичну ракету РС-28 «Сармат» почали розробляти наприкінці 2000-х років для заміни радянських ракет «Воєвода». Згодом росіяни заявляли, що також прагнули позбутися залежності від українських виробників – насамперед КБ «Південне».
МБР «Сармат» має шахтне базування й здатна переносити ядерний заряд. Оголошена вага бойової частини – до десяти тонн, а дальність – до 18 тисяч кілометрів. Акцент у розробці робився на протидії протиракетним системам. Зокрема, гіпотетичний удар по США планують здійснити за суборбітальною траєкторією через Південний полюс.
Пропаганда обіцяла, що «Сармат» зможе «полетіти на Вашингтон» уже до 2020 року. Втім, випробування 2016–2017 років пішли не за планом, а пробні пуски у 2018–2021 роках постійно переносилися через проблеми з двигунами. Лише 20 квітня 2022 року, через пару тижнів після відступу російської армії з Київщини та півночі України, пройшов перший – і єдиний – повністю успішний запуск «Сармата».
У жовтні 2023 року путін заявив, що ракета готова і невдовзі стане «на бойове чергування». Втім, у вересні 2024 року з’явилися супутникові знімки космодрому в Плесецьку, на яких видно вирву діаметром 60 метрів після вибуху ракети в шахті.
12 травня 2026 року путіну доповіли про нові випробування – але без уточнення щодо цілі та влучання в неї. Тоді російський правитель заявив, що до кінця року «Сармат» точно стане на «бойове чергування» – хоча рівно те саме обіцялося ще три роки тому.
МКР «Буревісник»: експеримент, ризикований для своїх творців
Міжконтинентальна крилата ракета 9М730 «Буревісник» перебуває ще далі від реалізації. Ця експериментальна ракета за задумом буде обладнана ядерною рушійною установкою, завдяки чому нібито зможе рухатися з надзвуковою швидкістю та долати всі протиракетні системи.
Щоправда, поки що «Буревісник» становить небезпеку лише для своїх розробників та місцевих жителів: у серпні 2019 року під час спроби дістати ракету з дна моря вибухнув радіоактивний елемент. Це призвело до смерті 5 працівників «Росатому» і кількох військових, а в сусідньому Сєвєродвінську підскочив рівень радіації.
Уперше про «Буревісник» розповів путін у виступі перед Федеральними зборами у 2018 році, а сама ракета мала стати на «бойове чергування» у 2022-му. У 2025 році начштабу рф Валерій Герасимов повідомив про буцімто успішне випробування «Буревісника» на півночі рф. Втім, проєкт зайшов у глухий кут через завелику нестабільність ядерного двигуна.
Су-75: «конкурент» F-35, якому бракує тяги
Винищувач 5-го покоління Су-75 «Шах і мат» анонсували у 2021 році, а стати на масове виробництво літак мав у 2025 році. Анонсовані характеристики агрегату справді вражають: мінімальна помітність для радарів, швидкість понад 2 200 кілометрів на годину, бойове навантаження у 7,4 тонни та ціна в кілька разів нижча, ніж у «конкурентів» – F-35.
«Наш винищувач — він легший, він швидший, він літає вище, він маневреніший і демонструє шалені речі — концептуально та на рівні технічних пропозицій», – заявив директор з розробки Олексій Богатирьов, коментуючи перспективу створення першого (!) польотного зразка до кінця 2026 року. Масове ж виробництво літака наразі відклали до 2028 року – що, зважаючи на відсутність жодних реальних випробувань, більш ніж сумнівно.
Ба більше, російські експерти з літакобудування висловлюють сумніви: так, навіть якщо новий двигун літака зможуть реалізувати, його тяги все одно бракуватиме для виконання бойових завдань.
Армата: «диво-танк», занадто дорогий для реального бою
Танк Т-14 «Армата» – найвідоміший «довгобуд» російського ВПК. Уперше його публічно представили на «параді перемоги» 9 травня 2015 року в Москві. Обіцяний танк повинен був мати безекіпажну башту, швидкість 70–90 кілометрів на годину, дальність стрільби до 12 кілометрів і броню, яка витримуватиме влучання ПТРК калібром 152 мм.
На засіданні військово-промислової комісії у вересні 2015-го володимир путін заявив, що виробництво і масові поставки «Армати» почнуться вже у 2015–2016 роках. Тоді ж міністр оборони Сергій Шойгу та керівництво «Уралвагонзаводу» повідомили про плани поставити 2300 «Армат» до 2020 року.
На відміну від іншого російського «вундерваффе», танк «Армату» зрештою запустили у виробництво – але замість обіцяних кількох тисяч створили не більше пари десятків. Річ у тім, що висока вартість і пропагандистське значение призвели до того, що «Армату» невигідно використовувати у реальних боях.
У 2023 році російські медіа повідомляли, що «Армати» буцімто використовуються у війні проти України. Однак згодом гендиректор «Ростеху» Сергій Чемезов заявив:
«Армата, власне, задорога. За своїм функціоналом вона, звісно, значно перевершує існуючі танки, але занадто дорога, тому зараз армія навряд чи використовуватиме її».
Разом з тим росія інвестує великі кошти і в зброю, яка невдовзі летить по українських містах. За підсумком The Wall Street Journal, рф зуміла швидше за Україну і США налагодити виробництво нового покоління недорогого озброєння.
Про одну з таких дешевих технологій, крилату ракету «Бандероль», ми розповідали окремо. А про те, як росія вдосконалювала протягом війни «шахеди», дивіться на цій інфографіці «Слово і діло».
Попри міжнародні санкції, росія знаходить способи отримувати сучасне обладнання з інших країн. Звідки росія бере найбільше видів обладнання для свого ВПК – дивіться на інфографіці.
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»