Місія нездійсненна: чому Зеленський не зміг домогтися миру на Донбасі

Читать на русском
Денис Поповичжурналіст

Президент Володимир Зеленський пройшов половину свого президентського терміну. Згідно з останнім опитуванням КМІС, нині за Зеленського готові проголосувати 24,7% громадян. Нагадаємо, що в 2019 році за чинного главу держави проголосували 73% виборців, тобто ось і падіння рейтингів. Важливою причиною такого результату є невиконані обіцянки. Одна з таких ‒ обіцянка швидкого миру на Донбасі.

На екваторі президентських повноважень, згідно з останнім опитуванням КМІС, Володимир Зеленський має 24,7% підтримки, замість 73%, що взяли участь у другому турі виборів в 2019 році. Таке істотне падіння рейтингу пояснюється обдуреними очікуваннями і невиконаними обіцянками.

Зокрема, з 2019 року пан Зеленський дав 697 обіцянок, з яких так чи інакше виконав 226, не виконав 122 і ще 349 залишаються у процесі виконання. Серед невиконаних обіцянок – досягнення швидкого миру на Донбасі. Багато в чому, завдяки саме цій обіцянці, Володимир Зеленський заслужив довіру виборців зі східних регіонів, які проживають ближче до зони ведення бойових дій.

Володимир ЗеленськийПрезидент України

Ще в 2019 році було зрозуміло, що Володимиру Зеленському буде важко завершити війну без шкоди для інтересів держави і без соціальних протестів. Минулі два з половиною роки лише підтвердили цю тезу. Причина полягає в тих методах, за допомогою яких Володимир Зеленський збирався виконувати поставлене завдання.

Зе-команда не мала наміру відходити від виконання Мінських угод, укладених у 2015 році за участю президента Петра Порошенка в рамках Нормандської четвірки. Єдиним доповненням від Зе-президента стала ідея залучення до Н4 США і Великої Британії, а також намір домагатися прямих переговорів з президентом РФ Володимиром Путіним, як з людиною, яка має реальний вплив на бойовиків з ОРДЛО.

У цього плану було дві істотні вади. По-перше, ні санкційна політика, ні діяльність Нормандської четвірки з 2015 по 2019 роки (та й в наступний період) не наблизилися до завершення конфлікту на Донбасі. А по-друге, Мінські угоди, в руслі яких збирався рухатися Володимир Зеленський, були виписані таким чином, що влаштовували Росію, а не Україну. Спроба їх виконати в чинній, вигідній для РФ модальності, загрожували Україні новим Майданом.

На хвилі ейфорії, пов'язаної з бліцкригом Володимира Зеленського, ніхто не ставив простих запитань, як новий президент хоче домогтися успіху для України, виконуючи російські правила гри. І чому Володимир Зеленський, не пропонуючи власних варіантів розв'язання конфлікту, хоче домогтися успіху там, де його не домігся Петро Порошенко, діючи тим самим фінансовим інструментом, що і його попередник.

Реальність все розставила на свої місця. Володимиру Зеленському вдалося поспілкуватися з Володимиром Путіним, 9 грудня 2019 року на саміті Нормандської четвірки. Але досягнення миру на Донбасі вимагало включення в українське законодавство, так званої «формули Штайнмаєра». Тобто, все одно йшлося про виконання Мінських домовленостей за російським сценарієм. Він передбачає амністію бойовикам, проведення місцевих виборів за українськими законами, але під дулом російських автоматів, а також внесення змін до Конституції України, для надання ОРДЛО статусу широкої автономії. Все це перетворювало ОРДЛО на підконтрольний РФ анклав, де під кремлівським протекторатом панували б вчорашні ватажки бойовиків, які законно отримали повноваження на місцевих виборах.

Навіть розмови про перспективи вирішення конфлікту за таким сценарієм закономірно привели до акцій протесту восени 2019 року. Фактично це і завело переговорний процес у глухий кут, де він перебуває досі. Виходу з цього глухого кута поки що немає. Для Росії немає жодного сенсу змінювати правила гри, а Україна просто не може їм слідувати за перерахованими вище причинами.

Якщо реалізація Мінських угод у 2019 році вбила б рейтинг Зеленського швидко, то нинішній підвішений стан вбиває його повільно. Але все це – наслідок стратегічної помилки, допущеної Володимиром Зеленським ще початку своєї державної діяльності. Не можна вилікувати хворобу ліками, які не можуть її вилікувати. Потрібні власні рецепти.

Денис Попович, спеціально для «Слово і діло».

Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.

Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps

ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM

найважливіше від «Слово і діло»
Поділитися: