Повідомляють, на Банковій поки ще не прийняли рішення, чи їхати президенту Зеленському на Генеральну Асамблею ООН. «Президенту важливо, щоб кожен його візит був змістовним і результативним», – пояснив глава МЗС Дмитро Кулеба. З чого випливає, що відносно змістовності виникли якісь сумніви. Ось зовсім не дивно.
У Володимира Зеленського була можливість відкатати свій потенційний виступ перед усім світом на конференції «Ялтинська європейська стратегія» (YES). Однак президентська промова виявилася навіть за нинішніми вельми невибагливим мірками разюче невиразною, причому не тільки за змістом, але й по виконанню, що зовсім вже ні в які ворота для майстра розмовного жанру. Зеленський не потрапляв в наголоси, плутав крапки з комами і в цілому справляв враження людини, яка хоче скоріше відбарабанити обов'язковий текст і зійти з трибуни. Ні, в такій формі дійсно нічого робити на Генасамблеї.
Зеленський не шкодує, що поміняв акторську діяльність на президентствоГлава України Володимир Зеленський заявив, що не шкодує про те, що поміняв акторську діяльність на президентство.
У своєму виступі президент України незграбно похвалився і недоречно бурчав. Похвалився досягненнями влади в боротьбі з ковідом і при цьому поскаржився, як важко маленьким країнам, яких великі залишили сам на сам з бідою. І перша частина, і друга звучали досить дивно, тому що і те, і інше в застосуванні до України очевидна неправда: і не впоралися, і допомоги чимало. Але образа на білий світ звучала виразно, вона, мабуть, була чи не єдиним щирим моментом промови, і це не могла замаскувати навіть її невиразність.
Уже в ході вільного обміну питаннями-відповідями стало ясно, що тема залишеності для Зеленського – це варіації навколо відомого сюжету про НАТО і ЄС, куди нас необачно не беруть. За його словами, «без України НАТО буде втрачати, без України ЄС буде потроху слабшати». «Хочете таких міцних партнерів – так запрошуйте нас, а не так як воно відбувається зараз». Тут вже не дуже ясно, Україна маленька країна, кинута великими напризволяще, або все-таки міцний партнер, без якого європейським структурам сили не бачити. Напевно, і те, і інше, потрібно тільки вибрати кут зору.
Точно так же у Володимира Зеленського якимось чином існує уявлення про Україну як «діджитал-столицю Європи». Європа в цьому місці повинна була б сильно здивуватися. При цьому, за його словами, «де цифра – там немає корупції». Але з урахуванням того, що з корупцією у нас повний порядок, виходить, ми все-таки не вона, не діджитал-столиця?
Ні, їхати до Нью-Йорку, напевно, не треба. Президент зовсім не в формі, у нього в голові каша, він все ще ніяк, пройшовши половину терміну, не може вмістити в голові Україну і навколишній світ, щось неодмінно вивалюється, перехід від частин до цілого ніяк не вдається. Яскраві деталі він норовить ще яскравіше, за естрадною звичкою, підсвітити, нудні логічні взаємозв'язки здаються прикрою павутиною, яку слід змахнути і вимести. Все це в результаті не в'яжеться, і, чисто інтуїтивно, на старих професійних інстинктах відчуваючи вогкість тексту і слабкість фактури, Зеленський мимоволі прискорює промовляння, щоб промовлене швидше залишилося позаду і забулося за іншими номерами президентського концерту.
Партнери, які, здається, давно залишили спроби зрозуміти, про що Україна, зайвий раз зі слів президента могли б переконатися, що таки ні про що. І наповнювати її змістом замість самих українців і їх керівництва ніхто не стане. Від цього образа на зовнішній світ, звичайно, тільки більше.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»