Парламентський пасьянс: чи відбудеться весняне оновлення коаліції

Цього тижня чи не вперше з часу каденції Верховної ради 9-го скликання у монобільшості «Слуги народу» публічно згадали про можливість переформатування коаліції у парламенті.

Приводом стало голосування за виключення з фракції монобільшості народного депутата Олександра Дубінського. Він має авторитет серед колег по фракції й очікувалося, що його виключення призведе до виходу ще низки народних депутатів. Такий крок – зважаючи на те, скільки депутатів вийшло б з фракції «Слуга народу», зумовив би кризу у самій монобільшості. Адже не секрет, що і зараз одних лише голосів депутатів з пропрезидентської політичної сили часто бракує для результативних голосувань, а так званий «турборежим», в якому коаліція працювала на початку каденції парламенту 9-го скликання, схоже, вже стало однією зі сторінок історії українського парламентаризму.

Щоправда, виключення Дубінського – не єдиний привід, який може змусити замислитися фракцію «Слуги народу» над пошуком політичних партнерів серед інших фракцій і депутатських груп. На початку березня поточного року – спливає річний термін роботи Кабміну Дениса Шмигаля, і ця дата дає змогу опозиції не лише вимагати звіту уряду, що теоретично може вплинути на його подальшу долю.

Утім, нині фракція «Слуги народу» й надалі налічує 245 нардепів, і в осяжній перспективі навряд чи її кількість зменшиться. Щоправда, деякі політичні сили заздалегідь заявили про можливість долучитися до голосувань, що допоможе монобільшості в критично важливі голосування – зберігати стабільність влади й, як наслідок, подальше функціонування нинішнього скликання парламенту. Та чи йдеться в такому разі про класичне переформатування коаліції?

У пошуках «золотої акції»

Однією з перших у кастингу на «золоту акцію», на кого натякають у «Слугах народу», є фракція «Батьківщина». Очільник фракції монобільшості у парламенті Давид Арахамія ще на початку тижня сказав журналістам, що «все можливо у нашій країні».

Цікаво, що попри войовничу опозиційну риторику, якою послуговується лідерка фракції «Батьківщина» Юлія Тимошенко, сигналів про можливість зближення із «Слугою народу» дедалі більшає. Так, вже у новому парламентському сезоні журналісти зафіксували листування Юлії Володимирівни із начебто очільником Офісу президента Андрієм Єрмаком. Чи є достовірним листування, чи ні, проте в ньому йшлося про можливість вирішення якихось спільних питань – очевидна ознака співпраці.

Підтвердила намір фракції «Батьківщина», яка налічує 24 народних депутати, щодо можливої участі у переформатуванні коаліції й сама Юлія Тимошенко. Щоправда, зробила це у притаманній їй манері уникати чітких формулювань. «Якщо таке об'єднання президент ініціює, тотальне, повне та всеохопне об'єднання заради того, щоб врятувати Україну та українську націю, ми будемо в цьому брати участь», ‒ відповіла Тимошенко на запитання журналістів про те, чи візьме її фракція участь у новій коаліції разом із ймовірними учасниками фракцією «Слуги народу» та депутатською групою «Довіра».

Цікаво, що ще в липні 2019-го Юлія Тимошенко, вітаючи партію «Слуга народу» з перемогою на парламентських виборах, заявляла про те, що «Батьківщина» готова до коаліції з пропрезидентською силою та партією «Голос».

Натепер фракція партії «Голос» теж могла би бути ймовірним учасником переформатування. Маючи у своєму складі 20 депутатів, вочевидь, цій політичній силі не завадив би новий «електоральний поштовх», який «Голос» міг би здобути у якості нового партнера по коаліції та потенційного учасника нової урядової команди. Однак «Голос» зберігає інтригу – в політичній силі мають цілу низку принципових розбіжностей зі «Слугою народу», тож потенційне зближення, а тим паче участь у новій коаліції потребуватимуть чималих зусиль.

А от найбільш реальним претендентом на «золоту акцію» поки що виглядає депутатська група «Довіра», яка частенько допомагає із голосами «слугам». Ця група із депутатів-мажоритарників налічує 20 учасників, й однозначно сказати, що всі вони поділяють інтереси нинішньої монобільшості – навряд чи можливо. Однак формально депутатська група не може бути учасником коаліції – подібна дискусія вже не раз виникала у попередніх скликаннях Ради. В цьому ж контексті, якщо говорити про пошук голосів для результативних голосувань у майбутньому, можна згадати й про 18 позафракційних народних депутатів у нинішньому скликанні парламенту.

Новий уряд або новий парламент?

Найбільш вдало з точки зору політичних дивідендів принцип «золотої акції» в історії українського парламентаризму використали дві політичні сили – «Соціалістична партія України» на чолі із Олександром Морозом та «Блок Литвина» на чолі із Володимиром Литвином. Обидві політичні сили, як і їхні лідери, у перипетіях постійних пошуків кращої політичної долі зазнали всіх можливих електоральних невдач. А доленосні рішення їхніх лідерів свого часу призвели до не менш кардинальних поворотів у житті країни – кульмінацією яких став той самий трагічний 2014-й рік.

Уже після Революції гідності «золоту акцію» в парламенті 8-го скликання намагався використовувати Олег Ляшко на чолі фракції «Радикальної партії» ‒ у 2015-2016-х роках «радикали» то входили, то виходили з тодішньої коаліції. Зрештою, залишившись за бортом коаліційних процесів, РПЛ так і не змогла переконати виборців ще раз довірити їм депутатські мандати влітку 2019-го.

Цікавим є й те, що попри наявність 245 багнетів у Раді, у нинішній ситуації «Слуга народу» є більш залежною від позиції менших потенційних фракцій-союзниць у парламенті. І якщо на початку своєї каденції президент Володимир Зеленський допускав можливість формування коаліції саме із фракцією «Голос», а Юлію Тимошенко вважав «старою» політикинею, яка вже була у владі, то зараз акценти можуть суттєво змінитися.

Ключове питання: чи має повністю змінитися склад уряду у разі оновлення коаліції новими членами? Якщо так, то хто стане новим прем’єр-міністром? І чи вдасться зібрати більшість голосів вже серед народних депутатів із фракції «Слуга народу» на подібні зміни урядової команди? Чи означає все це, що Юлія Тимошенко забажає «все, або нічого», а президент та президентська фракція потенційно можуть погодитися на прем’єрство лідерки «Батьківщини»? І насамкінець найголовніше запитання: чи додасть така конфігурація новій коаліції та уряду бодай трохи більшої стабільності, яка ще є зараз, а сам уряд буде професійнішим за нинішній?

Вочевидь, від відповідей на ці запитання залежатиме й подальша доля нинішнього складу парламенту й можливість дострокових виборів до Верховної ради.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»