Закон про референдум: які питання можна виносити на розгляд, а які лишилися під забороною

Читать на русском
Олександр Москалюкексперт з конституційного права
Богдан Бондаренкоексперт з конституційного права

Верховна рада ухвалила в другому читанні закон про народовладдя через всеукраїнський референдум. «Слово і діло» писало, як голосували народні депутати за ініціативу президента Володимира Зеленського. Кому не сподобається ухвалений законопроєкт, які питання не можна виносити на референдум та наскільки важко його ініціювати, ми запитали в експертів з конституційного права Олександра Москалюка та Богдана Бондаренка.

На думку Богдана Бондаренка, ухвалений в другому читанні законопроєкт загалом позитивний, особливо для тих, хто не є особливим прихильником референдумів.

«З точки зору процесу ухвалення законопроєкту все пройшло чудово: за його основу взяли законопроєкт, який був зареєстрований ще у 2015 році, віддали його на робочу групу, також документ був на розгляді Венеційської комісії, та деякі її висновки були враховані на стадії внесення правок», – зауважив він.

Щодо суті законопроєкту, то, за словами юриста, документ не сподобається прихильникам концепції широкого народовладдя.

«Для тих, хто розказує, що в нас має бути референдум ледь не усюди, цей закон поганий, тому що він достатньо звужує предмет референдуму, який може бути винесений на розгляд українського суспільства. Відповідно для тих, хто вважає, що референдум не настільки чудовий та безпечний механізм народовладдя, цей закон навпаки загалом дуже позитивний», – сказав Бондаренко.

Відповідно до Конституції референдуми не проводяться стосовно податків, амністії та бюджету. При цьому в нас може бути передбачено декілька видів референдумів. Якщо вносяться зміни до розділів до I, ІІІ та XIII Конституції України, вони потребують затвердження всеукраїнського референдуму.

«Третій розділ, це вибори, 13-й – це внесення змін до Конституції. Перший розділ торкається основних положень, наприклад, таких, що визначають форму державного правління, територіального устрою, статус державної мови, правовий статус землі в Україні та інших природних ресурсів», – уточнив Олександр Москалюк.

Юрист пояснив на прикладі, якщо припустити, що хтось зважиться вносити зміни до ст. 10 Конституції про державну мову, тоді обов’язково доведеться проводити референдум.

«Насправді жодна політсила не ставить під питання ст. 10 Конституції. Вона виписана настільки загально, що питань до неї немає і її можна тлумачити по різному. Інша річ, що далі ухвалюються різні закони і вже тут виникають питання. Якщо раптом виникнуть питання до ст. 10, тоді треба рішення Верховної ради (дві третини) після чого це питання виноситься на всеукраїнський референдум. Але на сьогодні це нереальна ситуація. По-перше, не назбирається дві третини в парламенті, по-друге, за всіма соціологічними даними, цього не трапиться», – пояснив юрист.

Фільтр демократії: де межа між народовладдям та процедурамиЧи можливо запустити механізми народовладдя в Україні, не нашкодивши демократичним процедурам, і водночас – не ризикуючи національною безпекою держави, – аналізував політолог Олександр Радчук.

Також обов’язково має проводитись всеукраїнський референдум в разі, якщо постане питання зміни території України.

«Насправді теоретично на референдум можна винести будь-яке питання. Так само питання, пов’язані з референдумом за народної ініціативи не обмежені в предметі, крім того, що прямо заборонено Конституцією. Просто треба визначатися чи є необхідність вирішення цього питання саме через референдум», – зауважив Олександр Москалюк.

На думку експерта, у тих країнах, де існує розвинена демократія, референдуми доцільні і працюють на розвиток суспільства.

«Там, де розвиненої демократії не існує, будь-яка історія з референдумом пов’язана із маніпуляціями, спекуляціями. Росія, Білорусь, Казахстан багато питань виносять на референдум, щоби показати, що цього хоче народ та легітимізувати свої політичні інтереси», – вважає він.

Хоча не варто побоюватися, що в Україні станеться подібна ситуація, адже насправді реалізувати проведення референдуму за народною ініціативою в нас не так-то й просто.

«Треба зібрати 3 млн підписів людей, які мають право голосу в двох третинах областей України. Це достатньо серйозна процедура. В нас Тимошенко хотіла винести питання про землю на референдум, але Адміністративний суд вирішив, що не було зібрано необхідної кількості голосів для того, щоб запустити механізм референдуму», – нагадав Москалюк.

Українці також можуть через так званий скасувальний референдум відмінити закон, ухвалений Верховною радою.

Народовладдя: в чому ризик ухвалення важливих державницьких рішень через референдумНаскільки доцільно виносити на розсуд народу складні та глибоко дискусійні питання та в чому основні ризики плебісцитів для суспільства.

«Це формат так званого народного вето. Є концепція, за якою референдум – це реалізація народом цивілізованого права на повстання. Якщо парламент ухвалює закон, який не відповідає народним інтересам (антинародний), то можна ініціювати референдум, на якому скасувати цей закон. І в подальшому є терміни, до яких після референдуму не можна повертатись до цих законодавчих положень», – пояснив Богдан Бондаренко.

Є ще консультативний референдум щодо питань загальнодержавного значення, які є спільними для всього українського народу.

«Це єдиний вид референдуму, після якого ще треба щось робити парламенту, президенту. Інші види референдумів автоматично набирають чинності після ухвалення підсумків референдумного процесу Центральною виборчою комісією», – уточнив юрист.

Ще цікава особливість, відповідно до Конституції, Конституційний суд може перевіряти на законність питання, які виносяться на референдум за народною ініціативою. Це не обов’язкова процедура, тільки якщо до КСУ буде відповідне звернення.

«Однак у законі ці повноваження КСУ розширили на питання щодо всіх референдумів. Наприклад, питання загально державного значення», – уточнив Бондаренко, погодившись зі своїм колегою, що ухвалений законопроєкт не дає змоги виносити на референдум будь-що.

«У нас в Конституції написано, що народ має право на референдум. Був потрібен закон, який би деталізував процес реалізації цього права, відповідно, тепер є такий закон, парламент виконав свій обов’язок, який мав виконати ще, за однією версію з 2018 року, а за іншою – з 2012-го», – сказав він.

Ухвалений законопроєкт не торкається питання місцевих референдумів. У 90-х роках був закон про всеукраїнський та місцеві референдуми, який було скасовано в 2012 році. Саме місцеві референдуми на рівні громади, на думку Бондаренка, найважливіші, тому що дають можливість для реалізації повноцінного місцевого самоврядування.

Раніше «Слово і діло» розбиралося, що обіцяли політики українцям про референдум та народовладдя.

Також ми розбиралися, що змінить законодавство про референдум.

Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA

Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps


Підписуйтесь на наш аккаунт в Telegram, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Поділитися:
АКТУАЛЬНЕ ВІДЕО
Підпишіться на наш канал