Ось і поговорили: що дасть Україні зміна формату Мінських переговорів

Читать на русском
Денис Поповичжурналіст

Україна змінила склад Тристоронньої контактної групи (ТКГ) з питань врегулювання ситуації на Донбасі. Тепер у ній беруть участь представники переселенців з тимчасово окупованих територій, а саме – журналісти Сергій Гармаш і Денис Казанський, лікар Костянтин Лібстер і глава громадської організації «Луганське земляцтво» Вадим Горан. Такі метаморфози сильно розлютили російську сторону.

Журналісти Сергій Гармаш і Денис Казанський представляють переселенців із районів, зайнятих бойовиками «ДНР», а Костянтин Лібстер і Вадим Горан – «ЛНР». Розширити склад ТКГ за рахунок «запрошених осіб, які представляють окремі райони Донецької і Луганської областей» запропонував на початку травня керівник Офісу президента Андрій Єрмак. За його словами, переговори з представниками «невизнаних квазідержавних утворень» неприпустимі. Досі учасниками переговорів від ОРДЛО були Владислав Дейнего і Наталія Никанорова. Однак, за інформацією української сторони, ці люди мають російські паспорти. У мережі навіть з'явилася інформація про нерухомість і дорогі автомобілі, якими володіють у Росії високопоставлені «чиновники» з «ЛНР-ДНР».

Нові члени ТКГ від України вперше взяли участь у переговорах вже 9 червня. Зокрема, Казанський і Гармаш в коментарях ЗМІ заявили про своє бажання зрушити Мінський процес з мертвої точки і відкинули будь-яку можливість «прямих переговорів» з Донецьком і Луганськом, заявивши, що бажають контактувати з російською делегацією.

Такий підхід розлютив російську сторону. Як відомо, у Москві хочуть залишитися над конфліктом і виступати посередником у переговорах між Києвом і бунтівними «республіками», зберігаючи при цьому повний контроль над діями «ДНР» і «ЛНР». Зокрема, представник Росії в ТКГ Борис Гризлов заявив, що політичні питання щодо виконання Мінських угод Київ збирається обговорювати «з колишніми жителями Донбасу, які зараз проживають на території України». Тобто з людьми, яких «сам і призначив». Отже, на думку Гризлова, Україна практично вийшла з Мінського процесу.

Своєю чергою, Казанський і Гармаш не бачать у цьому нічого поганого. На їхню думку, якщо ОРДЛО повинні повернутися до складу України, то Київ має право призначати своїх представників для переговорів з цього питання. За словами Казанського, Дейнего і Никанорова «присвоїли собі право говорити від імені Донбасу»,тоді як корінні донеччани і луганчани, які змушені були покинути рідну домівку через терор, були позбавлені можливості вирішувати долю регіону.

На неофіційному рівні також виникли заперечення. Зокрема, блогер і громадський діяч Енріке Менендес сумнівається, що Казанський може адекватно представляти інтереси Донбасу. «...Казанський сказав, що пропозиція увійти до групи надійшла особисто від міністра з реінтеграції Олексія Рєзнікова. Вони зустрілися, поговорили і виявилося, що погляди на майбутнє регіону збігаються. Майбутнє якого регіону, вибачте? У колишнього донецького, а зараз киянина Казанського і вихідця зі Львова, а зараз киянина Рєзнікова збігаються погляди на майбутнє Донбасу?» – дивувався Менендес на своєму Facebook.

А луганський активіст Дмитро Снєгирьов повідомив ЗМІ, що «Луганське земляцтво» до 2015 року очолював екскерівник «Партії регіонів» та колишній голова Луганської ОДА Олександр Єфремов. Тому Снєгирьов не виключає, що «Луганське земляцтво» та його нинішній голова Вадим Горан зберегли зв'язкок зі «старою командою».

Попри всі протиріччя задум української сторони зрозумілий. Вочевидь, у Києві розраховують, що введення до складу ТКГ Гармаша, Казанського, Лібстера й Горана має вивести з гри маріонеткових представників «ДНР» і «ЛНР» і змусити Росію перейти до прямих переговорів з Україною щодо теми Донбаського врегулювання. А прямі переговори з РФ як із безпосереднім учасником конфлікту – це саме те, до чого весь цей час прагне команда Володимира Зеленського.

З іншого боку помітно, що Росія не поспішає міняти правила гри, маючи намір і далі залишатися «над сутичкою». Саме цим і можна пояснити досить нервову реакцію Гризлова на «модернізацію» «Мінська-2». Це змушує сумніватися і в тому, що Києву вдасться реалізувати свій задум і вивести Мінські переговори з глухого кута.

Причини цього давно відомі. «Підписавшись» на виконання «Мінська-2», нова влада так і не змогла домогтися серйозного посилення санкцій проти РФ і розширити пул переговірників за рахунок своїх союзників зі США і Великої Британії в Нормандському форматі. Тепер Зеленський змушений повторювати шлях свого попередника – Петра Порошенка, штовхаючись навколо деталей невигідних для України Мінських угод і не просуваючи їх по суті. Головна проблема «Мінська-2» не знімається – реалізація цієї угоди вводить в тіло України отруєну таблетку у вигляді підконтрольного Росії ОРДЛО.

Денис Попович, спеціально для «Слово і діло».


Підписуйтесь на наш аккаунт в Telegram, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Поділитися: