Зайвий Єгор. Колонка Леоніда Швеця

Читать на русском
Леонід Швецьполітичний оглядач

Не знаю, як із цим справи зараз, але раніше в шкільному курсі літератури велика увага приділялася образу зайвих людей. Дуже ця тема лягала на душі старшокласників, яких бунтівні гормони змушували почуватися Чацькими, Онєгіними й Печоріними сучасності в рамках окремо взятих школи й двору, які тонули, зрозуміло, у жалюгідному конформізмі та фарисействі.

Де миколаївська Росія, а де нинішня Україна, але тема зайвих у нас просто розквітає, а за Зеленського рясно зеленіє. Виявився зайвим і Єгор Фірсов, який тільки в листопаді очолив Державну екологічну інспекцію України, а ось вже й відправлений у відставку. Так само, як перед цим стали зайвими Гончарук, Рябошапка, Дубілет, Нефьодов, а невдовзі слідом за ними вирушить і Вітренко. І це, зрозуміло, не всі, першим був Данилюк, а то і зовсім Лещенко, з яким співпраця нової команди далі передвиборчих консультацій не пішла. А якщо взяти ширше, не тільки тих, хто з'являвся на орбіті у «слуг», то не можна не згадати іншого Єгора, Соболєва, який після провального сезону «Самопомочі» зовсім пішов із політики у сферу програмування.

Звичайно, всі перераховані істотно відрізняються один від одного. Їх об'єднує лише одне: молоді та амбітні, прогресивного способу мислення, вони не стали в пригоді владі й політиці, хоча явно не використали свій ресурс або застосували його не так, як хотілося. Це тим більше примітно, що стогін стоїть про дикий кадровий дефіцит: зайвих купа, потрібних немає.

Ротації в екологічній інспекції: чому звільнили ФірсоваКадрові перестановки пов'язані з тим, що новий уряд змінює людей, які працювали з колишнім прем'єром Олексієм Гончаруком, вважає експерт.

Фірсов – дуже показовий у цьому відношенні персонаж. У свої тридцять один він вже досвідчений політик, але всі ці роки в політиці для нього – суцільна низка розчарувань. Чого варта тільки спроба обратися до парламенту від напівдохлої «Нашої України» у 2012 році, чому передувала робота помічником Ірини Геращенко. Зайти за квотою «Удару» у 2014 році до парламенту вдалося, але вже у 2016 році з БПП довелося вийти, тому що Ігор Кононенко соратникам Петра Порошенка дорожче якогось дуже принципового хлоп’яти. І мандат довелося покласти.

Але і далі йшло через пень-колоду. Спроба обратися за округом, що звільнився, не вдалася: ресурсів перебити безмежні можливості в Максима Микитася не виявилося. Спробував створити партію «Альтернатива», з хорошою ідеєю скласти конкуренцію «Опоблоку» на півдні й сході, але знову ж таки: де ресурс? Не в Банкової ж просити. Потусив із бунтівником Саакашвілі, але того вислали. У виборчу кампанію 2019 року пішов до команди політика, який став національним символом безпорадності й показового лузерства. Після того, як Гриценко підтвердив свою репутацію вчергове, точніше, двічі: у президентському й парламентському заліках, Фірсов залишився зі своєю «Альтернативою» один. А незабаром і вона заглохла: останнє оновлення на партійній сторінці у Фейсбуці за вересень минулого року.

На цьому тлі пропозиція очолити Держекоінспекцію, звичайно, було великою удачею. Сфера вкрай неблагополучна й соціально чутлива, покажи себе незламним борцем, і народ не забуде. Тільки начебто почав показувати – зняли. Напевно, можна було якось переконливіше показувати, але йдеться не про це.

Наші зайві люди неонєгінського толку служби Батьківщині не чураються, навпаки, шукають її, але якось не всі стають у пригоді. За всією відмінністю конкретних причин у конкретних випадках привертає увагу те, що спроби пробитися в результаті набувають характеру виключно індивідуальних зусиль. Усі переговори про об'єднання та спільні дії закінчуються нічим, у найкращому разі – рядком на інформаційних ресурсах: помічені разом, зустрічалися, розмовляли. Їх по одному висмикують до владиустарші ресурсомісткі і системоутворювальні товариші, а потім легко звідти викидають. Тому й легко, що в них система, а Єгори – самі собою, ніхто не заступиться.

Чи дивно, що навіть така примітивна форма об'єднання, як «Квартал 95», виявилася успішною на тлі безпорадності непримітивних і надпрогресивних. Інша справа, що цей примітивізм зараз обертається своїм іншим боком, але це вже окрема розмова.

Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»

Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA

Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.