Про те, що на шляху до прекрасного європейського майбутнього Україну чекають непрості випробування, теоретично всім зрозуміло. Однак практичний вимір цих проблем перебуває в туманній невизначеності і особливо не турбує. Зрештою, де Європа, а де ми. Як той Париж, в який знову хочеться, зі старого радянського анекдоту. Як і раніше, в цьому бажанні високий ступінь абстрактності.
Щоправда, Париж-таки став відтоді набагато ближче, зростає кількість громадян, які побували там, в тому числі багато разів. Тільки ми Парижу ближче не стали. У всякому разі далеко не настільки, щоб не ставилося під сумнів питання про єдину цивілізаційну приналежність.
До тридцятої річниці розпаду радянського блоку Pew Research Center підготував соціологічне дослідження про те, як люди сприймають зміни, що відбулися відтоді, і спробував зафіксувати міждержавні відмінності. У грандіозному опитуванні, яке проводилося з травня по серпень взяло участь майже 19 тисяч осіб із 17 країн: 14 членів Євросоюзу, США, Росія і Україна. Як свідчать результати виконаної дослідниками роботи, за багатьма параметрами Україна ближче до Росії, ніж до Європи. Серед країн-членів ЄС наші основні цінності та бачення так чи інакше розділяє хіба що Болгарія.
Програма Кабміну: що нового (і не дуже) обіцяють щодо інтеграції з ЄС і НАТОКабінет міністрів Олексія Гончарука має намір продовжувати європейську та євроатлантичну інтеграцію.
Зокрема, тільки в Україні, Росії та Болгарії більше половини опитаних заявили, що нині життя більшості людей гірше, ніж це було в радянську епоху. У Росії, єдиній серед країн, де проводилося дослідження, кількість тих, хто погано ставиться до багатопартійності і ринкової економіки, перевищує число прихильників: 48% проти 43% (партії) і 51% проти 38% (ринок). Але в Україні і Болгарії теж дуже висока питома вага незадоволених, значно більше, ніж в інших країнах, які давно позбулися цього питання. 35% проти 51% у нас не в захваті від багатопартійності (в Болгарії 37% проти 54%). Ринкова економіка лякає у нас 38%, 47% нею задоволені (болгарські цифри – 36% незадоволених і 55% задоволених). У поляків, для порівняння, 85% виступають за багатопартійну демократію і ринкову економіку.
Потрібно сказати при цьому, що навіть в розвинених демократіях існує сильне невдоволення своїми політиками. Більшість погоджується з твердженням, що людей на виборних посадах мало цікавить думка простих громадян. Але Україна за цим показником поступається лише Греції: у нас 80% нарікає на байдужість політиків, там – 84%. У Франції, для прикладу, 76%, в Британії 70%, в Польщі – 48%.
Але є один показник, який однозначно відштовхує нас назад на схід. Суспільно прийнятною гомосексуальність у нас вважають лише 14% – таке ж ставлення, як і в Росії. В Євросоюзі найменша толерантність з цього питання в Литві: 28% без забобонів. Навіть у Болгарії більше: 32%. Для порівняння: у Франції, Німеччині та Британії – 86%, у Швеції – 94%. Різка відмінність Заходу від колишнього Союзу і в питаннях гендерної рівності.
В Україні традиціоналістське суспільство, яке боязко і з недовірою дивиться на можливості, які обіцяють демократія і ринок. Українці не звикли до інакшості в широкому розумінні, в значній масі ми так само дикі, як сусіди за східним кордоном, з якими у нас війна. Болгарію колись взяли до Євросоюзу авансом, але її відмінність за базовими цінностями населення досі гостро відчувається. Нам же і болгарський рівень поки не під силу. Непогано тверезо усвідомлювати стартові умови і не обманювати себе відносно своєї просунутості. Україна – не Росія, але, дідько, наскільки ж вона не Польща.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і Діло»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»