Іноді, щоб усвідомити рівень змін, що відбулися, непогано озиратися назад. Початок вересня 2018 року віщував перемогу Юлії Тимошенко і вказував на серйозні зусилля Петра Порошенка у боротьбі за свої шанси.
2 вересня Віктор Медведчук назвав Тимошенко «сфокусованим» і «добре підготовленим» кандидатом у президенти України. Політична тусовка і Кремль готувалися до зміни президента, і це зрозуміло. Вересневе опитування КМІС давало Юлії Володимирівні 19,3% серед тих, хто визначився. Відразу за нею майже з однаковим результатом вже розташувалися Порошенко і Зеленський — 11,9% і 11,8% відповідно, але відрив-то майже вдвічі. Зовсім небагато, хто би міг тепер подумати, відставав Анатолій Гриценко: 10,9%.
100 днів виконання обіцянок: Зеленський vs ПорошенкоПорошенко не зміг швидко зупинити війну на Донбасі, а Зеленський провалив обіцянку, що першими кадровими рішеннями президента буде призначення нових людей.
Новина від 4 вересня: Володимир Зеленський не став відповідати на питання, чи буде його партія «Слуга народу» брати участь у виборах. А Петро Порошенко вже набирає обертів. Готуються зміни до Конституції про курс України до ЄС і НАТО. Рада за поданням президента стверджує військове вітання «Слава Україні». Під час неформальної зустрічі з депутатами своєї фракції Порошенко обіцяє сюрпризи у Посланні до Верховної ради. Зараз вже й не згадати, що він мав на увазі. Повідомляють, що «стратегія передвиборчого штабу чинного президента Петра Порошенка полягає в тому, щоб довести виборцям його незамінність і винятковість у порівнянні з іншими кандидатами». Потім була суцільна винятковість. Здаватися він не збирався.
Володимир Гройсман, поки ще цілком шовковий, повідомляє, що з 1 січня зросте мінімальна заробітна плата. А настоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет запевняє, що Єдина помісна церква в країні буде створена до кінця поточного року. У 2019-й Порошенко розраховував заїхати верхи на коні.
Фонд «Демократичні ініціативи» публікує дані опитування про довіру до політиків. Які промовисті цифри, якщо вдивлятися в них заднім числом: найбільш негативний баланс довіри-недовіри у Юрія Луценка (-78%), Олександра Турчинова (-77%), Андрія Парубія (-77%). У Петра Порошенка — мінус 68%, у Юлії Тимошенко — мінус 46%: популярними цих лідерів не назвеш. Стерпне ставлення тільки до Святослава Вакарчука (-12%), Володимира Зеленського(-25%) і Анатолія Гриценка (-25%).
Останній, до речі, всерйоз розраховував втрутитися в боротьбу за головний пост і створити серйозні проблеми фаворитам перегонів. Аж раптом звертається по організаційну допомогу до Віктора Балоги, і про це стає відомо. До побачення, Анатолію Степановичу. Святослав Іванович, як ми тепер знаємо, не заважатиме Петру Олексійовичу, а Володимиру Олександровичу тільки й треба: уся ніша зухвалого новачка — в його користуванні. Малюнок майбутньої гри і подальшого спурту Зеленським було визначено, нині ми це чітко бачимо, але минулої осені цієї ясності не було.
Цікаво буде подивитися на нинішній вересень з вересня 2020 року. Що із того, чим так стурбовані невротизовані соціальні мережі, залишиться актуальним? Чи будуть сповнені надій ті, хто зараз сподівається? Чи не зірвуть свої голоси ті, хто невпинно й лячно кричить про те, що все пропало? Наступного року, напевно, буде зрозуміло, що саме впало, і хто саме звалився. І чи не дякувати Богові, що це відбулося.
Леонід Швець, спеціально для «Слова і Діла»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»