Всюди вороги: чим загрожує Україні «аншлюс» Білорусі

Читать на русском
Якщо Путін зможе поглинути Білорусь, то Україна буде змушена обороняти величезний периметр державного кордону.
Володимир Путін і Олександр Лукашенко

В останні тижні 2018 року однією з головних міжнародних тем стало можливе поглинання Російською Федерацією Білорусі. Кремль активно схиляв президента Білорусі Олександра Лукашенка до тіснішої інтеграції в межах Союзної держави. Натомість Білорусь мала отримати дешеві енергоносії. Підсумок цього шантажу поки невідомий, але якщо план Володимира Путіна щодо фактичної анексії Білорусі пройде, то Україна зіткнеться з новими серйозними викликами для своєї національної безпеки.

У грудні 2018 року президент Білорусі Олександр Лукашенко неодноразово їздив до Москви на переговори зі своїм колегою Володимиром Путіним. Темою переговорів була глибша інтеграція РФ із Білоруссю в межах так званої Союзної держави.

Договір про створення Союзної держави між РФ і Білоруссю був підписаний 8 грудня 1999 року, а 26 січня 2000 року він набув чинності. Ініціатором створення такого союзу був якраз Олександр Лукашенко. В перспективі Союзна держава передбачає уніфікацію законодавства обох країн, формування єдиного парламенту, Кабінету міністрів, запровадження єдиної символіки та валюти. Однак досі інтеграційні процеси тривали ані добре, ані погано. Перелом стався саме в 2018 році в зв'язку з прийдешнім запуском у Росії так званого «податкового маневру».

У чому його суть? Починаючи з 2019 року Росія має намір знизити вивізне мито на нафту, яке не сплачує Білорусь, із 30% до 0%. Досі ці 30% у межах процедури «перерозмитнення» надходили безпосередньо до бюджету Білорусі у вигляді живих грошей. Водночас Білорусь купувала в Росії нафту за зниженими цінами у більших кількостях, аніж їй це було необхідно для внутрішніх потреб. Залишок перероблявся на білоруських нафтопереробних заводах і перепродавався у вигляді палива за кордон. У тому числі й в Україну, яка воює з Росією й має гостру потребу в поставках ПММ.

Такий стан речей не міг влаштувати Володимира Путіна. У найближчі шість років «податковий маневр» міг би коштувати білоруському бюджету у $8-12 недоотриманих мільярдів. Подальша «халява» у вигляді дешевих енергоносіїв могла продовжитися лише за умови прискорення інтеграційних процесів у межах створення Союзної держави, що й стало темою грудневих переговорів між Володимиром Путіним та Олександром Лукашенком. Природно, уніфікація законодавств і створення єдиних органів влади передбачається лише за російським зразком, а це означає «м'яку» анексію Білорусі та усунення Олександра Лукашенка від влади.

Останні переговори між Путіним і Лукашенком відбулися 29 грудня 2018 року. За їх підсумками поки неясно, чи вдалося Путіну зломити опір білоруського президента. Але в кожному разі, Кремль намагатиметься завершити тиху анексію Білорусі, оскільки вона дуже вигідна Володимиру Путіну.

По-перше, тому, що президент Росії зможе пред'явити своєму народові ще одну зовнішньополітичну перемогу, яка, можливо, дозволить йому підняти свій рейтинг до «кримських» показників.

А по-друге, після створення об'єднаної держави й формування нових органів влади одночасно виникне необхідність обрати й нового президента. Це дозволить Володимиру Путіну узурпувати владу ще на два терміни й просидіти на троні до 2030 року або взагалі доти, доки йому дозволить здоров'я.

Ця ситуація створює нові ризики для України, особливо в тому разі, якщо відносини між Києвом і Москвою будуть залишатися, м'яко кажучи, недружніми. Опитані автором патріотично налаштовані громадяни Білорусі вважають, що й на сьогодні Білорусь де-факто вже анексована Росією, а інтеграція в межах Союзу лише оформить ситуацію де-юре. Однак режим Олександра Лукашенка можна вважати скільки завгодно маріонетковим, але досі він не був ворожим для України.

У Білорусі прокоментували захоплення українських кораблівМіністр закордонних справ Володимир Макей в четвер, 29 листопада, висловив позицію Білорусі з приводу конфлікту в Керченській протоці.

Так, білоруська влада затримувала українських громадян, зокрема журналіста Павла Шаройка. Крім того, білоруська делегація в ООН не підтримувала українські варіанти резолюцій щодо порушення прав людини в анексованому Криму.

Але, з іншого боку, Олександр Лукашенко ще навесні 2014 року твердо пообіцяв, що Білорусь не стане плацдармом для російського вторгнення в Україну й досі слова свого дотримує. Крім того, за останні 5 п'ять років Білорусь та Україна здійснюють досить широке військово-технічне співробітництво. До нашої країни надходить не лише паливо, але й необхідні військам оптичні прилади, а також колісна техніка, зокрема вантажівки МАЗ. А в 2016 році ліцензійне виробництво МАЗів було налагоджене на потужностях корпорації «Богдан».

Якщо ж Білорусь стане Росією, то з щонайменше нейтрального сусіда вона перетвориться на ворога. Сама по собі білоруська армія сильно поступається за чисельністю Збройним силам України й не зможе вторгнутися в Україну. Однак, на думку координатора групи «Інформаційний спротив» Костянтина Машовця, анексія Білорусі дозволить РФ здійснити стратегічне розгортання своїх військ на території Білорусі. А це різко погіршує стратегічне становище України.

«По суті, у військово-стратегічному значенні ми ще до широкомасштабного вторгнення опинимося в напівоточенні. В російському Генштабі досить чітко вирахували, що, по суті, ключем до України є Білорусь ... Її захоплення, аншлюс цілком здатний поставити Україну у військовому значенні майже у безвихідне становище», – вважає Машовець.

Іншими словами, якщо «аншлюс» Білорусі відбудеться, то Україна буде змушена тримати оборону за величезним периметром державного кордону – від Волинської області до Приазов'я. А це разом із фактичною блокадою Росією Азовського моря створює новий серйозний виклик для національної безпеки нашої країни.

Ігор Вєтров, спеціально для «Слова і Діла»


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.