Це політика латання дірок за рахунок бізнесу та населення, а інструментом для цього служить постійне підвищення цін, тарифів і перекладання відповідальності та збитків з одних компаній на інші. Наприклад, ситуація з «Київенерго» та «Теплоенерго».
Про це в коментарі «Слову і Ділу» розповів директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин, оцінюючи заяву прем'єр-міністра Володимир Гройсмана про те, що підвищення цін на газ – вимушений крок, який допоможе уникнути дефолту.
«На жаль, такий спосіб мислення – обмежити можливості населення, за рахунок чого залатати всі дірки, – успіху не матиме. Навіть якщо ми зараз підемо на радикальні кроки, зокрема підвищення тарифів, то це призведе лише до того, що за 2-3 місяці нам урочисто оголосять про підвищення мінімалки, яка нібито вирішить усі проблеми», – зазначив Юрчишин.
Однак на практиці, в кращому разі, підвищення закриють той розрив, який утворився, уточнив він.
«На жаль, ми перебуваємо в цьому циклі, й малоймовірно, що нинішній уряд вирішить проблеми по-іншому. У нас жодного разу не йшлося про можливі зниження, покарання винних за порушення антимонопольного законодавства, пошук інших джерел і залучення заходів для реального захисту населення», – додав експерт.
Співпраця з МВФ: скільки коштів Україна отримала за час незалежностіУкраїна почала співпрацювати з МВФ у 1994 році. Найбільше коштів було отримано в 2008-2013 роках.
Потрібно розуміти, що МВФ виконує технічну місію. Одне з їхніх завдань – забезпечити повернення ресурсів, а для цього потрібно, щоб економіка мінімально працювала, підкреслив Юрчишин.
«Але 2-3% зростання економіки, які ми маємо останні два-три роки, недостатньо для цього, з огляду на те, що обвалення в 2014-2015 роках було близько 17%», – констатував він
Саме тому в нас такий млявий стан, коли доводиться сперечатися, досягли ми дна чи ще ні, акцентував економіст.
За його словами, наразі немає можливості вийти з цього в межах того, що відбувається.
Він нагадав, що в 2017 році планували отримати близько 17 мільярдів, а отримали близько 3 мільярдів, причому від оренди держмайна, а цьогоріч планують отримати 22 мільярди, але навряд чи отимаємо хоча б 10%.
«Значить, ресурсів на погашення дефіциту та можливі соцвиплати знову немає, і їх потрібно шукати. Тому річ не в МВФ, не в тому, чи приймемо ми їхні, чи виконаємо їх. Різниці немає практично. У кращому разі, якщо приймемо, то отримаємо транш, причому один, оскільки перед виборами МВФ обмежує фінансування», – пояснив експерт.
Ті самі 1,5 мільярда доларів, які ми отримаємо від МВФ, якби була якась економічна динаміка, можна було отримати з інших джерел, наголосив він.
«Наприклад, якби депозити почали повертатися або почав працювати кредитний ринок. МВФ – лише привід, який дає можливість уряду кивати на якісь зовнішні чинники», – додав фахівець.
«Але чомусь уряд не бере відповідальність на себе, не готовий виправляти помилки. Та ж ситуація з НБУ, який уперся в інфляційне таргетування. Хоча те, що проводиться, далеке від цього. НБУ просто грається з процентною ставкою й намагається цим нібито обмежити інфляцію. Але реально обмежувальна монетарна політика є гальмом для економіки», –резюмував Василь Юрчишин.
Нагадаємо, 26 січня 2018 року прем'єр-міністр Володимир Гройсман заявив, що завдання МВФ для отримання чергового траншу будуть виконані.
Раніше аналітики порталу з'ясували, скільки коштів Україна отримала від МВФ за час незалежності.
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»