Квітень 2018 року був вкрай невдалим для РФ. На початку місяця ще не стих скандал, пов'язаний з отруєнням Скрипаля, після цього США запровадили нові санкції проти 38 російських бізнесменів і суб'єктів господарювання, а далі пішов ракетний удар у Сирії та новий виток протистояння.
Про це в ексклюзивному матеріалі «Залізна завіса. Як від Росії відвертаються союзники» для «Слова і Діла» розповів журналіст, військовий експерт Денис Попович.
«Квітень став воістину «чорним» для Росії. Спочатку скандал через отруєння Скрипаля та нові санкції, внаслідок чого обвалився фондовий ринок у РФ, а економіка Росії за день втратила мільярди доларів», – зазначив журналіст.
Він підкреслив, що санкції найбільше вдарили якраз по олігархах. Наприклад, компанія «Русал» Олега Дерипаски опинилася на межі банкрутства.
Паралельно РФ отримала ще один зовнішньополітичний удар, нагадав експерт про удар у сирійському місті Дума, який здійснила коаліція через хіматаку.
Трамп погрожує завдати ракетного удару по Сирії: що пишуть у соцмережахСША можуть завдати ракетного удару по Сирії у відповідь на хімічну атаку. Вчора Трамп пригрозив цим Росії.
«Йдеться про так звану «бочкову бомбу», начинену хлором. У застосуванні хімічної зброї США звинуватили Асада, пригрозивши тому «ударом відплати». РФ, яка підтримує Асада, пригрозила збивати всі американські ракети. Ракети прилетіли 14 квітня, але російські ППО «змовчали», залишивши Асада наодинці з коаліцією», – додав журналіст.
На його думку, обіцянка «збивати все», яка так і не була виконана, завдала російській стороні серйозних іміджевих збитків як державі, що не може захистити союзників.
«Союзники й так поступово відвертаються від РФ. І це відбувається вже на пострадянському просторі, де позиції РФ завжди були сильними. Зокрема, Казахстан, який стояв біля витоків створення СНД, Євразійського економічного союзу (ЄАЕС) і вважався разом із Білоруссю надійним союзником РФ, очевидно, бере курс на Захід», – уточнив Попович.
За його словами, це підтверджується рішенням Казахстану запровадити латинський алфавіт замість кириличного, а також забезпечити викладання в школах англійською мовою.
«Білорусь, яка формально утворила з Росією Союзну державу, дедалі частіше й уважніше дивиться на Захід, бажаючи «диверсифікувати міжнародні відносини» й не залежати лише від Росії», – звернув увагу журналіст.
Також контактів з ЄС шукають Киргизстан і Молдова, наголосив він.
«Незважаючи на те, що президента Молдови вважають проросійським, там дедалі частіше й наполегливіше вимагають вивести російські війська з Придністров'я, що були введені як миротворці», – акцентував експерт.
Однак навіть за бажання РФ зробити це непросто через сухопутну блокаду, влаштовану Придністров'ю Україною та Молдовою.
Журналіст пояснив, що з невизнаною ПМР ситуація взагалі складна, оскільки Молдова вважає Придністров'я своєю територією, а РФ не приховує, що ПМР перебуває у сфері російських інтересів.
«Ба більше, одним із завдань горезвісного проекту «Новоросія» з відторгнення від України південних і східних областей якраз і було з'єднання «російського Придністров'я» з РФ. В 2014 році, в розпал сепаратистських виступів на території України, так звана Верховна рада ПМР попросила Держдуму Росії ухвалити такий закон, який дозволив би включити ПМР до складу РФ», – нагадав Попович.
Експерт зазначив, що якщо раніше здавалося, що Вірменія буде під впливом РФ, то останні події показали, що ситуація змінюється.
У Вірменії завершився місцевий Майдан, який виступив проти прем'єра Сержа Саргсяна. Протистояв йому лідер проєвропейської партії «Елк» Нікол Пашинян.
За його словами, вірменський Майдан одразу ж почали порівнювати з українським, але паралелі простежуються радше не з кривавим Майданом 2014 року, а з відносно спокійною Помаранчевою революцією 2004 року, коли народ виступив проти фальсифікації виборів та узурпації влади й вирішилося все мирно.
«Ще одна паралель з Україною – це наявність у Вірменії російської військової бази, готової постачати «зелених чоловічків», – констатував він.
Однак на цьому паралелі закінчуються, адже Вірменії важливо співпрацювати з РФ, уточнив експерт.
Він пояснив, що у вірмен надзвичайно складні відносини з Азербайджаном і непрості відносини з Туреччиною. Якраз російська військова база є своєрідною гарантією того, що Азербайджан не спробує відвоювати у Вірменії спірний Нагорний Карабах.
«Такі реалії й прихід до влади в Єревані проєвропейських політиків, що саме по собі малоймовірно, ніяк не змінить цього стану речей. Але навіть якщо Вірменія й залишиться в російській орбіті, міжнародна ізоляція РФ стає дедалі помітнішою. І в квітні 2018 року ці процеси прискорилися», – резюмував Денис Попович.
Докладніше – в матеріалі «Залізна завіса. Як від Росії відвертаються союзники».
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»